"На лівій руці поламала нігті, коли запаску міняли. А на правій лак обліз, бо пічку в машині ремонтували, — розповідає 32-річна далекобійниця Марія Шевчук із села Сосни Літинського району на Вінниччині. Приїхала додому після тижневого відрядження в Росію. — Доки чоловік загружається, я вдома прибираю".
Марія з чоловіком їздять у Росію, Німеччину, Австрію, Чехію. Буває вдома тиждень на місяць. За синами 12-річним Євгеном та Владиславом, 9 років, доглядає її мати Олена Михайлівна.
— Як приїжджаю, хлопці не відходять від мене. На руки лізуть, за волосся хапають. Я на двір — і вони туди, я до хати — вони за мною.
За кермо вантажівки сіла п"ять років тому.
— Якось мій перший чоловік приїхав до сина п"яний. Ми не жили разом. Назад до Вінниці добратися не міг. Мусила його відвезти. Була зима, з міста поверталася ввечері. Стою на зупинці, автобуса нема. Бачу — їде фура, зупинила. За рулем сидів Стас, він зі Словаччини. Заговорив, чую акцент не руський. Думаю: що захоче, то і зробить зі мною. Нахилився за сигаретами, а я подумала, що лізе до мене. Зняла сапожок і готуюся вікна побити, щоб випригнути. Він заспокоїв мене, на заправці кавою пригостив. Через три місяці сусід прибіг, каже: "Тебе на горбку здорова машина чекає".
35-річний Станіслав Крочіл заїжджав до Марії ще кілька разів, а за рік запропонував побратися.
— Розписалися у Літині. Стас був одружений, має сина. З жінкою розлучився, бо через кредит на будинок сварилися. Думав більше сім"ї не заводити, і я заміж не спішила. Після першого чоловіка мужчинам перестала вірити.
У 17 років Стас залишився сиротою. У Словаччині має сестер — Світлану, Броніславу та Марцеллу.
— Після одруження ми поїхали до них у гості, — згадує Марія. — Сестри поставилися до мене зверхньо, думали, що у нас несерйозно. А потім побачили, що хороша хазяйка, і полюбили.
Два роки їздила з чоловіком поруч, за кермо не сідала.
— Якось у нього нога заболіла: ні сісти, ні встати. Довелося вести фуру мені. 40 кілометрів на першій передачі годину їхала. Як бачила міліцію, руль кидала, очі закривала.
Маю дві коротких юбки, ношу одну
У машині далекобійниця робить усе. Хіба що тортів не пече.
— У нас є газовий балон, то я на ньому й окорочки посмажу, і макарони, і картоплю зварю.
Дістає речі, у яких їздить у відрядження. Складає у строкату сумку.
— Зимою шуби, шапки, теплі носки веземо. Маю дві коротких юбки, ношу одну. Стас не дозволяє у них ходити.
Волосся по пояс у дорозі заплітає. Косметикою не користується, хоча бере.
— Як довго стоїмо на розгрузці, а недалеко друзі живуть, то в гості йдемо. Я скоро малююся. Маю помаду, олівець для губ, туш. Та Стас не любить, коли фарбуюсь, ревнує.
На зріст Марія трохи вища за 1,5 м, важить 50 кг. Каже, чоловіки дивуються, як така маленька водить вантажівку.
— Якось їхали вночі, Стас спав. Я вирішила по рації в колеги запитати, скільки постів ДАІ по дорозі. Чую між водіями розмову. Один каже, що не розуміє мужиків, які баб на фури пускають. А другий йому: "Може, чоловік алкоголік, то мусить сама заробляти". Таких, як я, мало. З Росії кількох знаю. А в Австрії, Німеччині що не фура — то жінка за кермом.
Марія Шевчук не переставала водити, коли була вагітною.
— До восьмого місяця їздила. Хто бачив, за голову брався. Сидіння віддвигали, руль піднімали. Міліціонери відпускали.
8 
35413
Коментарі