— Уперше про бичківський весільний медяник письмово згадали 1914 року. Доти інформацію про нього передавали усно, — говорить 29-річна Марія ЧОРІЙ із села Великий Бичків Рахівського району на Закарпатті. — Є версія, що це таємний рецепт австрійського торта "Захер", але вдосконалений нашими кухарками. Пекли медяники, а потім обговорювали, як їх прикрасити. Так і придумали розмальовувати. В її селі традиційні медяники вміють пекти п'ятеро жінок. Вона — одна з них.

— Ця випічка — візитівка нашого села. Більше ніде в Україні її не роблять. Колись медяники готували лише на весілля, а тепер і на хрестини, і на дні народження, і на сувенір, — продовжує. — Я печу медяники три роки. Давно хотіла навчитися, але рецепт тримають у секреті. Довго шукала, хто розказав би. Домовилася з однією майстринею, та з нею зустрітися не вийшло. Вже опустила руки. А тоді підказали звернутися до жінки, яка давно куховарила на весіллях. Вона й поділилася давнім рецептом. Спершу медяник вдався гірким. Потім додала в рецепт трохи свого і все вийшло. Робота довга і клопітка. Досі переживаю за кожен, щоб був, як треба. Їсти медяники можна протягом місяця. Вони лишаються м'якими.

Основний інгредієнт — спеції.

— Випічка має бути пряна, духмяна й запашна. Коли печеться, домашні одразу впізнають, що готую. Додаю гвоздику, корицю, ром чи горіхову настоянку. Мед — обов'язково. Буває, зразу виходить ідеальний. А інколи не вдається. Здавна вірили, якщо в медянику з'являються тріщини — значить, нечесна дівка була. А як витікає, чоловік чи жінка тікатиме із сім'ї.

Спекти медяник — лише половина роботи, — розповідає Марія. — Потім треба обтягнути шоколадом і розмалювати. За основу беруть гуцульську вишивку гладдю. Обов'язково мають бути чотири ромби. Намалюю один, і йду в інший кінець кімнати, щоб подивитися, як виглядає. Візерунки виводжу глазур'ю. Використовую зелений, голубий, червоний, жовтий та оранжевий кольори. Для розпису беруть яскраві фарби, щоб і життя таке було.

Медяники Марія Чорій продає по 250 грн за кілограм.

— Продукти подорожчали. Але поки що ціну не піднімаю. Часто замовляють на весілля, щоб здивувати гостей. Після святкування ламають і роздають. Така традиція стала популярною і в сусідніх селах. ­Багато наших людей їздять на заробітки в Чехію. Якщо там весілля, то обов'язково везуть медяник. Якось замовили до Праги. Казали, для людини, в якої все є.

Найбільший мій медяник важив 5,5 кілограма. Просили більший спекти, але не мала такої форми. Найчастіше замовляють на 2–3 кілограми. Один розмальовую приблизно 5 годин. Випікаю і сувенірні, вагою від 30 грамів. Як знімуть карантин і туристи почнуть до нас їхати, то продаватиму й розповідатиму про традиційну випічку. Більшість не знають, що таке медяник. Деколи в соцмережах питають: то паска чи коровай?

"Кому попадеться більша частина, той довше житиме"

Раніше на весілля замовляли три медяники. Один віддавали священникові, другий ламали молоді, третій лишали на згадку.

— Дружка носила медяник і на розписку, і на вінчання, — розповідає Марія Чорій. — У дірку всередині ставили півлітрову пляшку горілки. Так стрічали гостей: дружба наливав, а дружка пригощала. Потім медяник залишали на столі біля молодих. Зранку вони його ламали. Вірили: кому попадеться більша частина, той довше житиме. Раніше господині підпилювали медяник, аби розламувався навпіл, і молоді не сварилися, кому більше дісталося. Я так не роблю. Мій медяник виходить м'який.

×