18-річний Максим Стешенко з початку квітня живе в наметі під колоною Незалежності в Києві.
— Я с Донбасса, с Донецкой области, с города Угледара, — пояснює російською. — Бывший студент.
Максим лягає в наметі на матрац, застелений бордовою ковдрою. Розповідає, що Вугледар — молоде містечко, створили його 1965 року.
— Самі 9-ти і 5-поверхівки. Городішко досить-таки красивий. За донбаськими мірками, — уточнює він.
Каже, перевівся на заочне навчання, бо не мав грошей знімати квартиру в Донецьку.
— Думав лізти в шахту працювати. Але не хочеться, — довірливо розказує Максим. — Дуже важко потім із шахти піти. Та й нікуди.
Киває на хлопця в кутку намету:
— Ось теж чоловік мєсяцок попрацював у шахті. І вирішив, що не варто туди лізти.
Той мовчки намилює голову над червоним пластмасовим тазиком. Дівчина в спортивному костюмі зливає воду з пластикової пляшки.
— Не снимать всякие подробности, — гукає високий худий молодик у шкірянці, звертаючись до фотографа. — В смысле, быт не надо снимать.
— Я повністю голий! — жартує хлопець із намиленою головою. — Я подам на вас до суду.
Максим сміється.
Тищу гривень получає шахтар під землею
— Мій батько 35 років працював у шахті в Селідово, у Вугледарі, — веде далі. — Від шахтаря дійшов до замдиректора шахти. Мама працює в книжковому магазині. Де тільки вона не працювала!
Батько кілька разів брав Максима з собою в шахту.
— Така ж приблизно обстановка, як у вас у метро: балки, кріплення. А зарплати — жебрацькі. Тищу гривень получає шахтар під землею. Ну, ще хто тягає метал, получає дві тищі, — розповідає хлопець.
Зізнається, що планує залишитися в Києві.
— Наш президент — Янукович! — докидає хтось із сусідніх матраців.
Стешенкові податися до наметового містечка "біло-голубих" порадив товариш.
— Плюс, у мене є брат старший, 34 роки йому. Він — депутат у нас в місцевій раді, від Партії регіонів. Правда, без зарплати.
— Ну просили ж не знімати! — нервується старший. — Давайте вийдемо на вулицю.
Фотограф зачохлює фотоапарат.
— Брат у цьому році закінчує залізничний інститут, — продовжує Максим на вулиці. — Суміщає дві посади — інженер і механік. Не завжди виходить навіть півтори тисячі гривень на місяць. Хіба це гроші?
Дівчини Максим не має. Говорить, за місяць їздив на п"ять днів до батьків і повернувся знову.
— Мама хвилюється, — пояснює він. — Була в шоці, коли довідалася, що я в Київ їду. Тут комфортно. Колектив хороший. От дівчина, — переходить на українську й киває в куток, — Галина. Розмовляє українською мовою. Ніяких проблем із цим немає.
Каже, ексцесів у таборі "біло-голубих" не було.
— Приходили "помаранчеві", провокували. Пальці свої показували. Чи бачив знаменитостей? Ну ось, днями бачили Юлю Тимошенко й Віктора Ющенка. На 9 травня вони ходили по Хрещатику, ручками махали нам. Хоча ні, — весело уточнює Максим, — нас вони ігнорували.
— Доки збираєшся бути тут?
— Не знаю.
— Поки Янукович не стане президентом, — докидають із кутка.
— Да, — підтримує хлопець. — Тут же немає диктатури. Усі як би при своїй думці.
Договорюємо біля входу.
— Ми ось тут граємо в футбольчік, — Максим кидає оком на майдан Незалежності. — М"ячік у нас єсть. Але він лопнув. Грали біля "Глобуса". На нас дивилися такими очима — мовляв, дурачки якісь. Але все одно нам весело.
1988, 26 травня — Максим Стешенко народився в м. Вугледар на Донеччині
2005 — вступив до будівельного технікуму
2006 — перейшов до гірничого технікуму
з квітня 2007— живе в наметі на майдані Незалежності у Києві
3 
1
Коментарі