"Від нещастя до нещастя нема нам місця на тій землі. Як не атомна електростанція взірветься, так повінь нахлине", — бідкається 45-річна Людмила Капанайко. Ніч на 23 липня викладачка музики Старосамбірського дитячого садка на Львівщині провела на прохідній меблевої фабрики. Її хату залило водою.
22 роки тому Капанайки переїхали у місто Старий Самбір зі Маневич на Волині. Нині поліське селище належить до чорнобильської зони.
Людмила Романівна в підкочених до колін штанях зустрічає нас біля залізниці. Тут тривають ремонтні роботи — повінь знесла 200 м колії.
На подвір"ї Капанайків у болоті та намулі розкидані посуд, шматки цегли, скло, каміння. Доньки 22-річна Ірина та 19-річна Марія біля мурованої хати розгрібають сміття.
— Із неділі по вівторок нам восьмеро чоловік помагали: намул виносили, мили, дохлятину закопували, – розповідає жінка. — Навколо мухи рояться, спасу від них нема.
У ніч на середу Людмила із 49-річним чоловіком Ярославом прокинулися від шуму. Ірина та Марія відпочивали на турбазі в селищі Солотвино Тячівського району на Закарпатті.
— Перед тим тиждень лило безперестанку, — згадує жінка. — Річка гула. Я півпершої ночі із хати вийшла, а води біля будинку по коліна. Каміння із клумби позривало, воно у вікна летіло. З обох сторін ішли стрімкі потоки. Через дощ із градом за два метри нічого не видно було.
О третій годині повінь залила будинок Капанайків. Господарі залишили обійстя. Зателефонували по мобільному на меблеву фабрику, попросилися переночувати на прохідній.
— Чоловік опирався — не хотів із хати йти. "Я на другий поверх вилізу й буду за стіну триматися", — казав. Та згодом отямився, — веде далі жінка. — Вибираємося з двору, а у воді вулики та трупи кролів, курей плавають. Лише одна самичка-кролиха врятувалася.
24 липня додому повернулися доньки.
— Півхати було затоплено. Почали із дітьми наводити порядки: воду черпали, лопатами вибирали намул. Через день знову пішов дощ, — Людмила Романівна тримається обома руками за голову. — У мене від передчуттів серце стиснулося. Хату ще раз залило. Здавалося, вже кінець світу наближається.
Лише одна самичка-кролиха врятувалася
Капанайки вдруге залишили хату. Ночували в начальника Старосамбірського лісгоспу Миколи Мартина. Ярослав працює старшим майстром у лісництві.
— Тепер живемо без газу, світла та води — колодязь затопило, — пояснює господиня. — Магазинні харчі купуємо. В Іринки шлунок почав боліти.
Жінка розкладає мокрого дивана просушувати.
— Від пережитого втрачаю пам"ять, — зітхає. — Учора ввечері помила ноги, повитирала рушником ліву, тоді праву. Потім знову за ліву взялася. Стою і думаю: а скільки в мене ніг?
Із Ярославом Людмила познайомилася на Волині. Чоловіка після навчання направили працювати інженером до Маневицької в"язниці. Жінка викладала в музичній школі.
— Ми жили поряд, — усміхається. — Я могла тільки про нього мріяти: як-не-як хлопець зі Львова. Побралися, у Маневичах хатину отримали. А коли аварія на ЧАЕС сталася, я вагітна ходила. На другий день утекли. Із собою нічого не взяли, навіть крісла. Чоловік мене в місто Камінь-Каширський завіз. Там і народила. Потім на Львівщину поїхали, поселилися в старий дерев"яний будиночок. По цеглині хату зводили. Тепер здригаємося від найменшої крапельки води. Нічого так не боюся, як дощу.
Капанайки хочуть поїхати до монастиря у Лаврові за 11 км од Старого Самбора. Два тижні перед повінню там на зрубаному дереві з"явився образ Матері Божої.
— Старожили кажуть, що це був попереджувальний знак, — зауважує Людмила Романівна.
У міській раді родині обіцяли 5 тис. грн допомоги.
— Тепер про 2,5 тисячі говорять, — зітхає жінка. — Лісгосп помагає, а освіта й не згадає. Нібито я не їхня працівниця.
1963, 14 травня — Людмила Трушик народилася в с. Ісакогірка Архангельської обл. (Росія) в сім"ї заробітчан
1968 — із батьками повернулася в Україну
1979 — вступила до Луцького музичного училища
1984 — вийшла заміж за Ярослава Капанайка, живуть у Маневичах на Волині
1986, 7 червня — у Камені-Каширському народила доньку Ірину, виїхала в м. Старий Самбір
на Львівщині
1988, 13 серпня — з"явилася на світ донька Марія
2008, 25 липня — під час повені затопило хату
4 
1
Коментарі