Середа, 06 серпня 2008 14:54

Людмила Капанайко боїться дощу

Автор: фото: Юлія ЛІПІЧ
  Жителька Старого Самбора на Львівщині Людмила Капанайко просушує речі на подвір’ї після повені позаминулого тижня
Жителька Старого Самбора на Львівщині Людмила Капанайко просушує речі на подвір’ї після повені позаминулого тижня

"Від нещастя до нещастя нема нам місця на тій землі. Як не атомна електростанція взірветься, так повінь нахлине", — бідкається 45-річна Людмила Капанайко. Ніч на 23 липня викладачка музики Старосамбірського дитячого садка на Львівщині провела на прохідній меблевої фабрики. Її хату залило водою.

22 роки тому Капанайки переїхали у місто Старий Самбір зі Маневич на Волині. Нині поліське селище належить до чорнобильської зони.

Людмила Романівна в підкочених до колін штанях зустрічає нас біля залізниці. Тут тривають ремонтні роботи — повінь знесла 200 м колії.

На подвір"ї Капанайків у болоті та намулі розкидані посуд, шматки цегли, скло, каміння. Доньки 22-річна Ірина та 19-річна Марія біля мурованої хати розгрібають сміття.

— Із неділі по вівторок нам восьмеро чоловік помагали: намул виносили, мили, дохлятину закопували, – розповідає жінка. — Навколо мухи рояться, спасу від них нема.

У ніч на середу Людмила із 49-річним чоловіком Ярославом прокинулися від шуму. Ірина та Марія відпочивали на турбазі в селищі Солотвино Тячівського району на Закарпатті.

— Перед тим тиждень лило безперестанку, — згадує жінка. — Річка гула. Я півпершої ночі із хати вийшла, а води біля будинку по коліна. Каміння із клумби позривало, воно у вікна летіло. З обох сторін ішли стрімкі потоки. Через дощ із градом за два метри нічого не видно було.

О третій годині повінь залила будинок Капанайків. Господарі залишили обійстя. Зателефонували по мобільному на меблеву фабрику, попросилися переночувати на прохідній.

— Чоловік опирався — не хотів із хати йти. "Я на другий поверх вилізу й буду за стіну триматися", — казав. Та згодом отямився, — веде далі жінка. — Вибираємося з двору, а у воді вулики та трупи кролів, курей плавають. Лише одна самичка-кролиха врятувалася.

24 липня додому повернулися доньки.

— Півхати було затоплено. Почали із дітьми наводити порядки: воду черпали, лопатами вибирали намул. Через день знову пішов дощ, — Людмила Романівна тримається обома руками за голову. — У мене від передчуттів серце стиснулося. Хату ще раз залило. Здавалося, вже кінець світу наближається.

Лише одна самичка-кролиха врятувалася

Капанайки вдруге залишили хату. Ночували в начальника Старосамбірського лісгоспу Миколи Мартина. Ярослав працює старшим майстром у лісництві.

— Тепер живемо без газу, світла та води — колодязь затопило, — пояснює господиня. — Магазинні харчі купуємо. В Іринки шлунок почав боліти.

Жінка розкладає мокрого дивана просушувати.

— Від пережитого втрачаю пам"ять, — зітхає. — Учора ввечері помила ноги, повитирала рушником ліву, тоді праву. Потім знову за ліву взялася. Стою і думаю: а скільки в мене ніг?

Із Ярославом Людмила познайомилася на Волині. Чоловіка після навчання направили працювати інженером до Маневицької в"язниці. Жінка викладала в музичній школі.

— Ми жили поряд, — усміхається. — Я могла тільки про нього мріяти: як-не-як хлопець зі Львова. Побралися, у Маневичах хатину отримали. А коли аварія на ЧАЕС сталася, я вагітна ходила. На другий день утекли. Із собою нічого не взяли, навіть крісла. Чоловік мене в місто Камінь-Каширський завіз. Там і народила. Потім на Львівщину поїхали, поселилися в старий дерев"яний будиночок. По цеглині хату зводили. Тепер здригаємося від найменшої крапельки води. Нічого так не боюся, як дощу.

Капанайки хочуть поїхати до монастиря у Лаврові за 11 км од Старого Самбора. Два тижні перед повінню там на зрубаному дереві з"явився образ Матері Божої.

— Старожили кажуть, що це був попереджувальний знак, — зауважує Людмила Романівна.

У міській раді родині обіцяли 5 тис. грн допомоги.

— Тепер про 2,5 тисячі говорять, — зітхає жінка. — Лісгосп помагає, а освіта й не згадає. Нібито я не їхня працівниця.

1963, 14 травня — Людмила Трушик народилася в с. Ісакогірка Архангельської обл. (Росія) в сім"ї заробітчан
1968 — із батьками повернулася в Україну
1979 — вступила до Луцького музичного училища
1984 — вийшла заміж за Ярослава Капанайка, живуть у Маневичах на Волині
1986, 7 червня — у Камені-Каширському народила доньку Ірину, виїхала в м. Старий Самбір
на Львівщині
1988, 13 серпня — з"явилася на світ донька Марія
2008, 25 липня — під час повені затопило хату

Зараз ви читаєте новину «Людмила Капанайко боїться дощу». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1658
Голосування Які перспективи "Динамо" на Лігу чемпіонів?
  • 1) навіть "Славію" не пройдуть
  • 2) "Славію" пройдуть, але "Аякс" чи "Стандарт" - ні
  • 3) все буде добре, проб'ються до групового турніру
Переглянути
Погода