51-річні Ліна та Мераб Татарашвілі мешкають майже в центрі Тбілісі. Двері відчиняє господар. Із акцентом виголошує: "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте...".
— Не дивуйтеся, — грайливо сміється Ліна, виглядаючи із-за плеча чоловіка. — Я вчителька української мови й літератури, тому сім"я знає Шевченка напам"ять.
У просторій вітальні стоїть штучна ялинка, під стіною працює обігрівач. 23-річний син господарів Георгій кличе до столу. Він працює заступником менеджера в супермаркеті "Ліво". На столі — мандарини, виноград, смажена форель, курятина в горіховому соусі, вино. Серед їжі стоять прапорці: грузинський — білий з червоним хрестом, і жовто-блакитний.
Ліна Одемчук познайомилася із Мерабом Татарашвілі заочно 1970-го. Її однокласник вислав до однієї з тбіліських шкіл лист із адресами свого класу. Мераб відгукнувся на нього.
— У списку лише її ім"я було схоже на грузинське. У нас Тіна, вона — Ліна,— пояснює.
Вони листувалися дев"ять років. 1979-го Одемчук за профспілковою путівкою поїхала до Кобулеті, що в Грузії. Із санаторію подзвонила Мерабу.
— Познайомив мене зі своїми батьками й запропонував руку. А невдовзі приїхав в Україну, привіз обручку. Сказав моїм батькам, що забирає мене на наше весілля в Тбілісі. Мама — в сльози.
У Грузії Ліна вже 28 років. У Луцьку залишила 80-річну матір Ольгу Одемчук-Крутень.
У Тбілісі Ліна вчителює, отримує 390 ларі ($200). Мераб служить у фельд"єгерській службі МВС Грузії, отримує 470 ларі ($250).
За роботу батькові дали білу "волгу"
Хліб у Грузії коштує півларі, літр молока — 3, кіло сиру — 5 ларі. Тбілісці скуповуються на оптових ринках, де продукти вдвічі дешевші, ніж у магазинах. Проїзд у метро, автобусі, тролейбусі обходиться в 10 тетрі. Квартири в Тбілісі продають за 60–70 тис., будинок у приміській зоні можна купити за 10 тис. ларі.
Востаннє Ліна приїздила до України 2005-го на День незалежності. Возила до київського санаторію дитячий ансамбль "Імеді". Добиралися з Грузії автобусом.
— У Росії на кожному кроці спиняли даішники. Наш водій не розумів російської, це дратувало їх. Саркастично питали: "Это что, 51-й штат Америки едет?".
Мераб розпитує, скільки коштує однокімнатна квартира в Києві та які тут зарплати. Їхній син Георгій закінчив юридичний факультет Тбіліського університету. Стажувався в Канаді в палаті общин, мріє навчатися в Америці.
— Якщо у Тбілісі буде заворушка, поїду звідси. Це мій останній шанс прорватися, — каже він.
Батько супиться:
— Сидел бы ты дома, сынок.
Мераб приносить ордени свого батька Нодара Татарашвілі. Той працював у тбіліському конструкторському бюро "Аналітприлад".
— У 1970-х тата запрошували до Москви. Він розробляв прилад, за допомогою якого в мавзолеї Леніна підтримували потрібний клімат.
Говорить, що за роботу батькові дали білу "волгу". Нею родина їздить досі.
— Грузини пишаються своїм родом, — додає Ліна.— Заміжні жінки не змінюють прізвища. Мераб здивувався, коли я це зробила.
Господар умикає український "5 канал". Потім проклацує кілька грузинських. Там виступає Михайло Саакашвілі. Мераб просить дружину говорити тихіше:
— Могу я свого президента послушать?
З гостями про політику розмовляють неохоче. Кажуть, що Михайло Саакашвілі інтелігентний, розумний.
— Він гарний, багато іноземних мов знає. А як щиро усміхається, — говорить жінка.
Мераб додає, за Саакашвілі зникло хабарництво у вузах та лікарнях, поменшало порушень на дорогах.
— Але наркомани ще водяться, — констатує син Георгій.— І дорогу нову біля будинку ніяк не прокладуть.
У кімнаті вимикається світло. Господарі пояснюють, що в місті бувають перебої з електрикою. Мераб приносить із кухні дві свічки. Каже, йому час іти годувати собаку Марфу Сергіївну. Пес охороняє їхній будинок, неподалік Тбіліського водосховища — за 15 хв. ходу від центру. Родина вирощує виноград, хурму, зелень, горіхи.
1956, 9 листопада — Ліна Одемчук народилася в с. Надчиці Млинівського р-ну Рівненщини
1970 — отримала лист від грузинського школяра Мераба Татарашвілі
1974 — вступила до Луцького педучилища; Мераб — до Тбіліського технічного технікуму, згодом на заочне відділення Тбіліського університету
1979 — одружилася з Мерабом; за рік народилася донька Ека (Катерина); ще за чотири роки — син Георгій
1980 — райком комсомолу направив Мераба на роботу до МВС Грузії
1982 — Ліна закінчила музично-педагогічний факультет Рівненського педінституту; викладає музику в тбіліській школі N146
2005 — голова української жіночої Ради Грузії
3 
1
Коментарі
1