Леся Жук живе з донькою в притулку для бездомних

 

34-річна Леся Жук із донькою Олею, 3 роки, живе у притулку для бездомних "Оселя" в місті Винники неподалік Львова. Двоє синів жінки — п"ятикласники Ігор та Сергій опинилися в інтернаті.

Браму відчиняє чорнявий хлопчина у спортивній куртці.

— Леся доньку бавить, — каже він. — Ідіть за мною.

Леся худорлява, коротко стрижена. У вухах довгі сріблясті сережки. Запрошує до вітальні. Підлога там вкрита ворсистим килимом, на полицях — книжки.

— Удень прибираємо міські вулиці, — розповідає жінка. — Ще працюємо в майстерні. Ремонтуємо антикварні речі, розмальовуємо посуд, глечики для квітів. Заробляємо собі на їжу.

Приводить дівчинку з хлопчачою зачіскою.

— Це моя донька Оля. А сини приїжджають на вихідні.

Дівчинка сідає на підлогу, витягає з кишені машинку.

— Купиш мені джипа на батарейках? — смикає за светра матір.

— Дівчатка ляльками бавляться, а вона у хлопців машинки відбирає, — дивується Леся.

Леся Жук народилася у Львові. Її мати Марія працювала на заводі інженером, батько Ігор учителював. Після торгового училища дівчина влаштувалася продавщицею в універмазі. Мешкала в 3-кімнатній квартирі з батьками та братом Петром.

— Батьки померли, коли мені було вісімнадцять, — згадує. — У мами раптово тиск підскочив, на руки мені впала. Брат того самого дня на роботі скотився з драбини, отримав струс мозку. Тата серце схопило — місяця не минуло, як помер.

Із майбутнім чоловіком Богданом Леся познайомилася на дні народження сусіда. Одружилися за два роки. У подружжя народилися двоє синів-погодків.

— Молодшого, Сергія, вдома народжувала. "Швидка" не встигла, — згадує жінка. — Чоловік пологи приймав. Дитинку перевареною водою обмив. А пупок вже лікарі відрізали.

Каже, чоловік заглядав у чарку.

— Богдан ремонтував машини на автобазі. Спускав і допомогу на дітей, і зарплату. Я вигнала його. А за три роки теж спилася. Знайомилася на вулиці з чоловіками, розкручувала їх на бар. Дітей лишала самих у хаті.

Каже, кинула пити вісім років тому. Брат привів її до товариства анонімних алкоголіків. Там познайомилася з Олегом, батьком Олі.

— Клявся мені у вірності. А після народження дитини зник. Номер мобільного змінив. Кажуть, у нього друга сім"я, — бідкається жінка.

— А колишній чоловік дітей провідує? — питаю.

— Рідко. Він їздить по заробітках. Нещодавно подарував синам мобільні телефони.

Минулого року Леся обміняла 3-кімнатну квартиру на 2-кімнатну.

— Ні за що було жити, — пояснює. — Нам із братом та дітьми двокімнатної вистачить.

Брат Петро зрідка ночує в новому помешканні. Багато спілкується зі свідками Єгови, часто в роз"їздах. Леся Жук до квартири не вселилася. Каже, вона — в аварійному стані. Колишні власники не зробили ремонту.

Куди діла гроші від різниці в ціні між квартирами, жінка не розповідає.

— Шукаю людей, аби відремонтували нам помешкання, — говорить вона. — Хай би кілька років жили в ній безплатно.

Додає, що в притулку їй та доньці добре. Кухарку Альбіну Леся називає мамою.

1972, 6 червня — Леся Жук народилася у Львові в родині інженера та вчителя
1990 — закінчила Львівське торгове училище; померли батьки
1992 — одружилася з автослюсарем Богданом
1994 — з"явився на світ син Ігор
1995 — народився син Сергій; розійшлася з чоловіком Богданом
1999 — кинула пити
2003 — народилася донька Оля
2006 — офіційно розлучилася з Богданом; живе в притулку "Оселя"

×