55-річна львів"янка Лариса Кіт на антресолях тримає двісті капелюхів, беретів, кашкетів, хутряних шапок. Жінка пошила їх на старій маминій машинці "Зінгер".
Будинок Лариси стоїть неподалік оперного театру у Львові.
— Ларі, дай гостям роздягнутися, — господиня притримує рудого кокер-спаніеля. — Донька Уляна привезла його від друзів три роки тому. Тепер маю з ким ходити в парк. Ларі гуляє, а я зарядку роблю.
На тумбочці стоїть телевізор "Грюндік". Із-за м"якого крісла виглядає гриф бандури. Лариса Семенівна по закінченні Львівської консерваторії 34 роки викладала в культосвітньому училищі гру на цьому інструменті. А 1997-го вийшла на пенсію.
— Якось пошила собі берет із велюрової спідниці. В училищі жінки допитувалися, де взяла. Кажу: у валютному магазині "Дністер" купила.
Людмила приміряє чорний крислатий головний убір перед шибою у дверцятах шафи. Говорить, що першого капелюшка мати одягла їй у шість місяців. Біжить до шафи, витягає альбом. Показує фото немовляти у мереживній шапочці.
— А я перший капелюх пошила у 18 років, — продовжує. — Бо хотіла сподобатися Яркові, рятувальникові з Комсомольського озера. Із шовкової чорної маминої спідниці змайструвала комплект — купальник і капелюшок. Із Ярком тільки на човні каталися. Нічого в нас не вийшло.
Із чоловіком Володимиром Лариса познайомилася 1967-го, у Києві.
— Я приїхала на фестиваль "Київська весна" з ансамблем бандуристів. А він виступав від "Москонцерту", грав на трубі. Мама дала йому гроші, щоб купив собі костюм, туфлі. А він витратив їх на квіти, таксі, ресторани. Дуже за мною упадав. Одружилися ми за 5 років. Накрили стіл от у цій кімнаті.
Пес любить, коли я на фортепіано граю
Наступного року в подружжя народилися хлопчики-двійнята. Що синів буде двоє, жінка дізналася перед пологами.
— При народженні малюки важили по 2 400 і 2 100. У 7-річному віці один, Юрко, помер від саркоми хребта, — жінка підносить до очей серветку, витирає на щоках чорні від косметики сльози. — Через три роки ще народилася донька Уляна.
Лариса розповідає, що 34-річний Андрій зараз розробляє інтернет-сайти у фірмі "Софт-Серв", а 25-річна Уляна — лікарка.
— Коли донька малою була, я взяла її на базар. Одягла дитині шапочку з білим мереживом. Цигани до дому за нами назирці йшли: "Где взяла? Где взяла?".
Тепер Уляна материних капелюшків не носить. Лариса одягає їх у театр або на концерти. На базар чи до магазину закручує догори волосся у гульку.
— Востаннє ходила в оперу, як Володимир Гришко приїжджав, — хвалиться. — Купила за 20 гривень вхідний квиток.
Зізнається, що й сама любить співати. Голосно заводить "Зелененький барвіночку, не стелись низенько". Із-під столу жінці підвиває Ларі.
— Пес мені завжди підспівує, — каже вона. — Ще любить, коли я на фортепіано граю.
Із чоловіком Лариса Семенівна не розмовляє. Говорить, що сім років тому він ударив її, і досі не вибачився. Відтоді подружжя не спілкується. Сплять вони в одній кімнаті: Лариса — на ліжку, чоловік — у розкладному кріслі.
1948, 3 січня — Лариса Соломчак народилася в родині агрономів у с. Голоско піді Львовом
1955 — на шкільній лінійці їй доручили дзвоник
1958 — батьки подарували акордеон із перламутровими панелями
1966 — випускний вечір у музичній школі імені Соломії Крушельницької
1971 — одружилася з трубачем Володимиром
1972, 12 квітня — народилися сини Юрко та Андрій; у 7 років Юрко помер
1981 — народилася донька Уляна
1997 — Лариса вийшла на пенсію з викладацької роботи в культосвітучилищі
2003 — донька закінчила Львівський медуніверситет, працює епідеміологом у Львівській СЕС. Син — випускник Львівської політехніки, розробляє сайти
7 
35413
Коментарі