
Осетинка 38-річна Кяра Дзарахоєва зранку 12 серпня приїхала до родичів у Київ. Син її двоюрідного дядька Анатолій Мусієнко, 29 років, везе жінку до Одеси, у центр для біженців. Кяра сподівається отримати офіційний статус біженця. Двох дітей — 12-річну Мадіну та 8-річного Візана — залишила в родичів у Києві. 9 серпня жінка втекла з ними із Цхінвалі в Південній Осетії.
Журналістка "ГПУ" зустріла Кяру в Умані. Жінка зайшла до місцевого кафе випити кави. У світлій сукні, легкій хустині. Каже, на її батьківщині традиційно покривають голову, особливо у скруті.
— Ми жили на околиці Цхінвалі. Мали половину приватного будинку, — говорить російською з кавказьким акцентом. Жестикулює. — Увечері 7 серпня вийшла на поріг погодувати собаку Джулмана. Почула вдалині грім. Подумала, що насувається гроза. А потім зрозуміла, що це щось інше. У повітрі ніби щось зависло — якась тягуча спека. Пам"ятаю, як починався грузино-осетинський конфлікт 1991-го. Одразу подумала про війну. Уночі зателефонувала подруга Ася. Вона кричала в слухавку й плакала. Казала, у місті грузинські танки, знищують будівлі, стріляють по всьому. У поселенні Зар живими залишилися одиниці. Це як ваш Бабин Яр: розбили, а мирне населення розстріляли.
У Цхінвалі Кяра працювала нянею в дитячому садку. Її чоловік Олександр служив у протиповітряній обороні. 2004-го помер від онкозахворювання.
— Він мені завжди казав: перед тим, як панікувати, сядь і подумай, що зробити краще. Паніки в мене не було. Розбудила дітей. Спустилися до погреба. Наказала їм не виходити. Попередила Мадіну: як мене не стане, ідеш до російських військових — там розберуться, — утирає долонями сльози. — Далі пішла в будинок. Узяла документи, гроші, золоті речі. Усю ніч просиділи в погребі. Коли над тобою щось реве й вибухає, із голови всі молитви вилітають. На ранок наша вулиця Дзахоте була повністю зруйнована. Уціліли два будинки. Мій дім розвалився.
Алан, сусід Кяри, має власний мікроавтобус. Зранку чоловік вантажив речі в машину.
— Хотіла попроситися, щоби замість холодильника забрали моїх дітей, — продовжує Кяра. — А потім він став і питає мене: "Куди я все це везу?" Холодильник не помістився. Викинули його.
Кяру із дітьми вивезли із Цхінвалі каретою швидкої допомоги.
Син Візан перестав розмовляти від пережитого
— У машину скільки людей набилося — усі хотіли втекти. Я взяла Мадіну за плечі та штовхала вперед. Хтось плакав. Решта були в шоці. Їхали містом і бачили, що з ним зробили. Люди вили від болю, як собаки.
Із Цхінвалі Дзарахоєва тікала коридором для біженців і важкопоранених. Його проклали до Владикавказа в Північній Осетії.
— Серед біженців переважно жінки та діти. Чоловіки залишаються. Коридор обстрілюють. Деякі автомобілі з людьми вибухали просто на дорозі. Із Владикавказа попуткою доїхала до російського Ростова-на-Дону. Грошей із мене не брали.
Потому Кяра літаком вилетіла до Москви. Звідти добу їхала потягом до Севастополя.
— Боялася митниці, — каже. — Гроші із собою везла, хоч і небагато. Але пройшли нормально. На митниці подивилися мою одну-єдину сумку з речами. Перевірили документи. Я казала, що добираюся із Цхінвалі до родичів. Митники пропустили. Особливо не доскіпувалися.
Анатолій Мусієнко власною машиною забрав Кяру з дітьми із Севастополя.
— У Кяри досі шок, — розповідає киянин. — Вона то заспокоюється, то вибухає емоціями. Подивиться на будинок — і вдруг плакати починає. Її син Візан перестав розмовляти від пережитого. Оце знайшли адреси двох центрів для біженців. Якщо не вийде отримати статус біженців, поїдуть у Польщу, до брата її чоловіка. Дітей залишили з моїм батьком-пенсіонером. Своїх у біді не кинемо. Знайомі та сусіди принесли їм речі, гроші, сладості та іграшки. Кажуть, що українці скупі, сяке-таке. Неправда. Сочуствувати вміють.
1969, 2 листопада — Кяра Бахтурузова народилася в с. Аграт у Південній Осетії
1990, 15 вересня — одружилася із Олександром Дзарахоєвим
1993 — переїхали до Цхінвалі, Південна Осетія
1996, 25 січня — народилася донька Мадіна
2000, 9 квітня — з"явився на світ син Візан
2004, 28 липня — від саркоми помер чоловік Олександр
2008, 9 серпня — із дітьми евакуювалася із Цхінвалі
Коментарі
1