— Частина газет і книжок із затопленого архіву піде на макулатуру. Усе, що ще можна — рятуємо, — каже по телефону директор Чернігівської обласної бібліотеки ім. Короленка Інна Аліференко, 51 рік.
Збитків на 58 млн 346 тис. 493 грн завдала негода 30 червня в Чернігові. Злива пошкодила 207 житлових будинків, чотири медичні та дев'ять закладів освіти. Розмір збитків перевищив критерії надзвичайної ситуації місцевого рівня, за висновками експертів. Чернігів може претендувати на допомогу на державному рівні.
Архів обласної бібліотеки розташований у цокольному приміщенні. Одразу після затоплення книгосховища, керівництво закладу попросило жителів міста допомогти сушити книжки й газети. Чимало чернігівців відгукнулись. Розібрали по домівках, школах. Частину відвезли в Літній театр.
— Із 6 липня ходжу на роботу сюди, — говорить бібліотекар Ніна Романчук, 67 років. — Щонайменше тричі на день перекладаю підшивки, перелистую газети.
Між стінами будівлі й дахом гуляє вітер — для просушування якраз те, що треба. Коли починає накрапати дощ, у деяких місцях вода просочується крізь дірки в даху.
— Перші дні приходили допомагати волонтери, — продовжує Ніна Василівна. — На ніч та у вихідні тут залишається охоронець. 200 підшивок уже досохли, їх відвезли в бібліотеки. Всього було 840. Це газети із 1945 року і десь по 2011-й. Серед них багато районок Чернігівської області, які збереглися лише у нашому архіві.
Одразу після потопу працівники бібліотеки ганчірками витирали книжки та газети. Вода нанесла землі, листя, сміття. Очевидці кажуть, що потік ішов із самої Красної площі — з центру міста. Хвилі були, як на морі. Вода повибивала шибки у вікнах. Три кімнати книгосховища постраждали дуже сильно. Деякі підшивки обробляли засобами від грибка. Найбільша катастрофа — з відділом мистецтва, що також частково був у цокольному приміщенні. Це цінні книжки, альбоми. Біда в тому, що папір там мелований. Якщо намокнув, то злипнувся так, що нічого не зробиш.
Із тротуару на просп. Миру, між зупинками "Школа №11" та "вул. Мартина Небаби", видно автостоянку, яка під час негоди перетворилася на озеро. Рівень води доходив до дахів навісів, під якими стояли машини.
Автостоянка розташована в низині. Звідти тхне болотом, бо разом із багнюкою на паркані автостоянки осів непотріб. Видно, як стікала вода: спочатку в канаву, далі — в трубу. Та впадає в більшу. На вул. Декабристів майже на кожному паркані висять килими, покривала, лінолеум. Хтось виніс за ворота крісла.
— Тут стільки води було, що еменесники переправляли нас на човнах. Пересаджували через паркан, — розказує Ганна Іванівна. Виходить із двору збирати абрикоси. Видно, що їй тяжко ходити. — Того ранку я тільки-но поставила заварюватися каву, як бачу — полило. Курчата спали в халабуді у дворі, врятувати не встигла. Потопилися. А ось Карина, — киває на чималого пса на прив'язі, — вижила, хоч і намучилася. Дерлася поверх води, як могла. Доки не відв'язали ланцюг. Рятувальники приїхали швидко, але довго чекали, поки підвезуть човни. У будинках після потопу все було перевернуте. Відкачували воду спеціальним насосом. Ні плити, аби приготувати їжу, ні холодильника. Довелося ремонтувати пральну машину — заплатила 2800 гривень. Треба купувати новий тюнер, старий упав у багнюку. Приходили оцінщики, усе дивилися, записували. Поки нічого не сказали. Заплатила їм, як і всі постраждалі, 3500 гривень.
— Місто дало по 5 тисяч гривень допомоги. Із них 3,5 тисячі забрали за експертизу, — додає сусідка. Представляється Наталією. Запрошує до себе в дім. — Усю підлогу в кімнатах довелося зняти. На стінах досі видно, до якого рівня було затоплено — більше метра. У мене завжди огорожа затримувала потік води, коли сусідські двори вже плавали. А тут упала. Вже витратила на ремонт 10 тисяч гривень. Добре, що допомогли друзі, колеги. Ось тиждень дощів, і знову боюсь, що буде біда. Все це через неправильну зливову каналізацію. Проблеми почалися після того, як по той бік проспекту Миру побудували гаражний кооператив. Кажуть, його власник — колишній прокурор. Міська влада дала йому всі дозволи. Він під гаражами поміняв трубу, по якій стікає вода з наших вулиць, на вдвічі меншу. Тепер наш район затоплює. Пишемо про це в усі інстанції з 2009 року. У сусідки є ціла папка з листами й відповідями. Також просимо почистити зливові труби на наших вулицях. Просили і зараз. Я сама дзвонила. Кажуть: почистили. Але ж там повно каміння! А що робиться в місцях, де труба меншого діаметру і йде під землею? Людина там не пролізе, потрібна спеціальна техніка.
Виходимо на вулицю. Труби, про які розказує Наталія, йдуть уздовж парканів праворуч. Подекуди вони відкриті — просто зацементована канава. Подекуди — каналізація в рази менша і схована під землею. Така ж схема і на сусідній вул. Михайла Могилянського (колишня Селюка. — ГПУ).
— Якщо не помиляюсь, затопило аж до 16-го номеру, — каже по-домашньому вдягнений чоловік, виходить із двору. — Чи заплатили кому страховку — не знаю. Мені та ще одному відмовили. Сказали: "У вас пропущений платіж за один місяць, виплати не положені". Застрахований був у Приватбанку. Майже три роки щомісяця віддавав по 20 гривень. А тут якось так вийшло, що останній місяць проплату не зробили. Мабуть, залишилось на карточці менше "двадцятки". А я не звернув уваги. Звик, що не зняли у цьому місяці, знімуть у наступному одразу за два.
Велике затоплення на вул. Декабристів і Могилянського було також влітку 2011 року і влітку 2014-го. Тоді ж залило й автостоянку. Але нинішній потоп перевершив усі попередні. 21 липня злива знову підтопила двори на вул. Декабристів. Міська влада визнала: критичними стали не тільки погодні умови, а й неправильна зливова каналізація гаражного кооперативу.
Гуртожиток на вул. Текстильників, 23, порожній. На дверях двоповерхівки висить оголошення: "В зв'язку з підтопленням будинку та відшаруванням штукатурки на стінах і стелі знаходитись у будинку небезпечно".
— Ми всі живемо на вулиці Мазепи, 70. Це студентський гуртожиток, куди нас тимчасово переселили, — чоловік на першому поверсі зачиняє двері кімнати і поспіхом іде.
— На ніч тут ніхто не залишається, — виходить його сусідка Віра Прокопчук. — Перші дні після потопу ночували тільки дві сім'ї. Згодом виїхали. Оце прийшла взяти теплий одяг. Ще треба прибрати в холодильнику, він розморозився. Живемо в гуртожитку з чоловіком, донькою та 7-річним внуком. З речей забирали тільки найнеобхідніше. Кожній сім'ї дали кімнату. Комендант студентського гуртожитку виділила і постіль, і все, що потрібно. Доки там будемо, не зрозуміло. Дуже надіємось, що мер вирішить наше питання. 30 червня перелякалися: будинок тріщав, як шкаралупа. Не гучно так, а якось зі скрипом. Усі сусіди повибігали в коридор. Де йдуть балки, що тримають будівлю, з'явилися тріщини. У мене в кімнаті теж тріснула штукатурка. Біля туалетів на нашому крилі зовсім стіна відійшла. У крилі навпроти почало падати зі стелі. Уже потім побачили, що повен підвал води. Напередодні комунальники викопали яму в нас під вікном, та так її й залишили. А коли пішов дощ, яма наповнилась. Уся вода просочилась під будівлю. Чи сухо в підвалі зараз — не знаю: ключів у мене немає. Тоді усю воду відкачали. Комунальники сушили спеціальними пристроями два дні, відкривали всі віддушини, провітрювали. Яму робітники ТЕЦ приїхали і мовчки засипали. Вони часто саме в цьому місці копають. Видно, там у них якась розвилка. З одного боку дому попід фундаментом комунальники порозкладали мішки з піском, щоб хоч якось затримували воду.
Експерти зробили висновок: будинок на вул. Текстильників, 23, непридатний до використання. Ремонтувати чи зносити гуртожиток — буде вирішувати ще одна комісія.
250 кубометрів води відкачали рятувальники зі книгосховища Чернігівської обласної бібліотеки ім. Володимира Короленка. Її затопило під час дощу. 75 разів виїздили рятувальники із 30 червня по 2 липня евакуювати місцевих жителів та відкачувати воду в підтоплених районах обласного центру.
57 осіб відселили з гуртожитку на вул. Текстильників, 23, у Чернігові. Під час дощу вода залила підвал, по стінах пішли тріщини. 22 дорослих і четверо дітей живуть у гуртожитку Чернігівського професійного будівельного ліцею. Шістьох осіб та одну сім'ю з вул. Декабристів розмістили в навчально-реабілітаційному центрі №2. Решта — поїхали до родичів.
5 
1
Коментарі