"Живу з батьками і трьома дітьми, — розповідає в листі тернополянка Ярослава, 34 роки. — Фірма, на яку працювала, закрилася. Рік стояла на біржі. Зараз отримую гроші на дітей. Цього мало, щоб прогодувати велику родину. Хочу їхати на заробітки, але батько не пускає. Бояться, що я пропаду, а їм доведеться дітей піднімати. З чоловіком розлучені. Платив аліменти, доки не помер від цирозу печінки. За городами світу білого не бачу, а так хочеться ще пожити для себе. Кума поїхала в Німеччину, привезла гроші, будує хату. А ми тулимося у старій дерев'яній".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює свічку. Кладе праву руку на фото жінки в сірій кофті з капюшоном. Біля неї на лавці сидять двоє хлопчиків і дівчина-школярка.
— Поїдете на роботу за кордон у вересні. Батьки допоможуть оформити документи. Працюватимете на заводі. Батько вийде на пенсію наступного року. Але роботу не покине, щоб прогодувати сім'ю.
"Донька вперше вийшла заміж у 19 років, — пише киянка 55-річна Оксана Володимирівна. — Прожили 10 років і розлучилися. Причин для цього ми з чоловіком не бачимо. Самі у шлюбі 35 років. Тепер знову вийшла заміж за громадянина Росії. Здається, непогана людина, але мене не покидає тривога. Другий чоловік старший за доньку на 11 років. Покинув у Росії роботу, жінку, друзів. Переїхав в Україну".
— Дайте доньці шанс збудувати міцну сім'ю. Доля звела її з порядною й чесною людиною. Наступного року стануть батьками. Вам перший зять подобався більше, але з ним донька не була щаслива. Робив її невпевненою у собі, заганяв у комплекси, бо сам мало на що був здатен. У цьому шлюбі зможе розкритися як жінка й особистість. Стає сміливіша, не приховує талантів. Навіть задумається над відкриттям бізнесу.
"У травні 2017 року чоловікові поставили діагноз рак шлунка, — розповідає в листі вінничанка Любов, 58 років. — Погодилися на операцію, а тепер шкодуємо. Вагаємося, чи дійсно там був такий діагноз. Бо зникла історія хвороби. Завели звичайну картку хворого. По ній далі проходимо обстеження. Маємо двох доньок. Молодша, 1985 року народження, ще не заміжня. Працює вчителькою. Хвилююся, як складеться в неї життя".
Біоенергетик дістає з конверта фото вусаня й високої дівчини в демісезонній куртці. Батько з донькою стоять біля воріт на власному подвір'ї.
— Не шкодуйте, що погодилися на операцію. Її треба було зробити ще раніше. Самопочуття чоловіка покращилося. Донька вийде заміж наступного року. З майбутнім чоловіком уже знайома. Стосунки стануть ближчі восени. Скоро бавитимете онуку.
"Брат Артем має гральну залежність, — пише вінничанка 37-річна Юлія. — Раніше просаджував гроші на автоматах. Тепер підсів на карти. Ми нічого з цим зробити не могли. Пробували його лікувати, але марно. Нашого бажання мало. Він змінюватися не хотів. Кілька разів виграв пару тисяч гривень. Але потім програвав більші суми. Дружина від нього пішла. Шоком стала новина, що Артем програв у карти квартиру й гараж, які йому купили батьки. Добре, що "Мерседеса" після розлучення дружина забрала собі. Він і його віддав би шахраям, бо мріє відігратися. У мене — проблеми в бізнесі. Багаторічний партнер, який обіцяв допомогти з грошима, в останній момент кинув і виїхав за кордон. Вагаюся, чи не закрити обидва магазини".
Надсилає фото брюнета в джинсовій сорочці. Сидить за кермом чорного "Мерседеса". На другому знімку — білявка у вишиванці позує серед пшеничного поля. Біоенергетик запалює свічку, обводить нею навколо світлин.
— Хочете врятувати брата – шукайте клініку для лікування. Іншого способу позбавити його залежності немає. Наступні два роки житиме з батьками. Після лікування спробує повернути колишню дружину. У них є шанс побратися вдруге і мати спільного сина. Один магазин закриєте до кінця літа, бо прибутку не приноситиме. Другий продасте восени. Запропонують гарну ціну, не торгуйтеся довго. Наступного року запустите нову вигідну справу. Наберіться терпіння.
"Пів року тому не стало батька, — пише львів'янка Анастасія, 29 років. — Коли оформляли спадщину, дізналися, що в нього були позашлюбні діти. Для нас це стало шоком, для мами — ударом. Має доньку й сина від іншої жінки. Їм обом за 20. Фактично однолітки мого брата. Живуть у сусідньому місті, куди батько їздив на роботу. Тепер претендують на нашу хату. Батьки кілька років тому розлучилися, але спокійно вживалися в одному домі".
Надсилає чорно-біле фото чоловіка в армійській формі. На звороті напис — "1987 рік".
— Мати знала, що батько зраджує. Але всіма силами намагалася зберегти сім'ю заради дітей. Що чоловік має ще нащадків, не здогадувалася. Його спадок — землю й хату в селі — ділитимете на чотирьох, між вами, братом і двома позашлюбними дітьми. Наступного року поберетеся з колегою. Не бійтеся службового роману. Скоро все одно зміните роботу. А чоловік, в якого закохалися, розділить з вами решту життя.
2 
1
Коментарі