26 жовтня на Личаківському цвинтарі у Львові поховали 74-річного письменника, колишнього народного депутата Романа Лубківського. В обласній лікарні в нього обірвався тромб. На похорон прийшли більше 300 людей. Із села Острівець Теребовлянського району на Тернопільщині привезли сестру письменника Іванну Мар'янівну, 85 років.
— У мене 12 жовтня був день народження. Роман приїхав через три дні, — розповідає вона. — То співпало з річницею письменника Володимира Гжицького, який народився 15 жовтня 1895 року. Не пройшло й два тижні, як дзвонять: Романа не стало. Я собі місця до кінця життя не знайду. Я ж його виняньчила.
Коли війна до нас прийшла, Романові було три рочки. Я його однією рукою тримала, другою — шнур, на якому корову пасла. Коли до школи пішов, дуже любив учитися. Бувало, замете-завіє, він сумує, бо до школи не піде. Я його посаджу на плечі й несу.
Коли у Львові вивчився, йому квартиру дали. Кличе мене до себе. Приїжджаю, а його вдома нема, тільки чорнява дівчина. Каже: Роман буде через годину. Зробила мені чаю. Він прийшов і каже: "Не знаю, чи ти одобриш, та я на цій дівчині хочу оженитися". Та чого я мала бути проти? Вони хотіли весілля у Львові гуляти. Нашої мами на той час уже не було, тато — старі, до Львова не заїхали би. Кажу: "Я тобі весілля вдома зроблю". Продала корову, столи накрила — всі задоволені залишилися.
Романа Лубківського ховають у склепі поруч із дружиною Наталею, якої не стало 2005-го.
— Завжди думав, що друг Роман проводжатиме мене в дорогу до предків, а сталося навпаки, — говорить на похороні поет Дмитро Павличко , 86 років. — Я осиротів остаточно. Ні в Києві, ні у Львові нема мені ріднішої людини.
24 серпня 1991 року Роман Лубківський закликав занести до зали Верховної Ради синьо-жовтий прапор. Ініціював складання президентської присяги Леоніда Кравчука на Пересопницькому Євангелії. Працював послом України в Чехії й Словаччині. Шевченківську премію отримав за збірку поезій "Погляд вічності".
— Замолоду я йому навіть заздрив. Він встигав усюди, — витирає сльози скульптор Іван Самотос, 82 роки. — Завдяки йому є пам'ятник В'ячеславу Чорноволу, князю Святославу біля Сколе, княгині Ользі на Жовківщині. Слабкістю Лубківського був Іван Франко. Все носився з ідеєю побудувати в Нагуєвичах стежку Франка. В останні роки дуже хворів, але сам собі їсти варив і прав.
— Важко говорити про тата в минулому часі. Він був безвідмовним. Мене навіть часом дратувало: яка б важлива не була розмова, якщо дзвонить телефон — батько обов'язково мав взяти слухавку. Казав: якщо до мене йде сигнал, маю на нього зреагувати, — говорить син 44-річний Маркіян Лубківський.
Він був радником голови СБУ Валентина Наливайченка, директором Євро-2012 в Україні. На похорон приїхав із дружиною Оксаною, сином Северином і донькою Одаркою. Молодший син Данило, 40 років, — дипломат, був заступником міністра закордонних справ, представником України у Виконавчій раді ЮНЕСКО.
— Тато з мамою були сильними особистостями. Він за знаком зодіаку — Лев, вона — Козеріг. Коли мами не стало, життя для тата помінялося. Постійно кликав її у своїх віршах, — розповідає Маркіян Романович. — Тато мав фантастичне почуття гумору. Коли до нього казали: "Дозвольте пожати вашу руку", запитував: "Де ваш серп?" — "Чому серп?" — "Бо ви хочете пожати, а не потиснути". Хотіли батька забрати до Києва, щоб жив із нами. Не встигли.
5 
1
Коментарі