— Завжди знала, що переїду в іншу країну. У Києві працювала в міжнародній агенції з працевлаштування. У нас на роботі всі працівники кудись переїздили, — розповідає киянка 29-річна Євгенія Кокорева.
— У 2013 році отримала візу на переїзд у Австралію, — каже. Але побоялася залишити батьків. Пізніше познайомилася з хлопцем і вирішили переїхати разом. Спершу мріяли про переїзд у Нову Зеландію. Навіть вступила до університету в Окленді. Мали подавати остаточні документи, і раптово змінилися міграційні правила. Зрозуміли — не пройдемо, як мігранти. Також побоялися, що в малій країні не одразу знайдемо роботу.
У Канаду їхали навмання. Мали туристичну візу й вирішили, якщо швидко знайдемо роботу — залишимося. Якщо ні — повернемося додому.
У мене був гарний рівень англійської та зданий тест "Айлз". Із роботодавцем познайомилася за два тижні перебування в країні у черзі за кавою. Він побачив, що тримаю український паспорт, і заговорив зі мною. Виявилося, його батьки — українці. Має компанію із працевлаштування. Постійно шукає спеціалістів, які спілкуються кількома мовами.
Чоловікові було складніше знайти роботу. Надсилала його резюме в різні компанії. Але ніхто не дзвонив і це дивувало. Виявилося, є певна особливість. Вакансії на сайт викладають не для того, що їм справді потрібна людина, а тому, що є така процедура. Аби взяти мігранта, треба щоб вакансія місяць провисіла на сайті пошуку роботи. А людина на те робоче місце вже є. До того ж роботодавці хочуть, щоб працівник уже був у Канаді. Не готові чекати півроку, доки оформлять усі документи. За кілька місяців знайшли місце в російській компанії.
Швидко стрибнути по кар'єрній драбині, як в Україні, не вийде. Тут роками працюють на одній і тій же посаді. За сварки на роботі штрафують. Якщо принижуєте колег, це вважають злочином.
Наша компанія шукає робітників у будівельну сферу: механіків, інженерів, електриків, слюсарів.
До переїзду готувалися. Чоловік ще до знайомства зі мною планував еміграцію. Він моряк і відкладав на це кошти. На старт мали 19 тисяч доларів. Але гроші швидко розійшлися.
Спочатку подорожували країною, бо майже нічого не знали про неї. Потім зупинилися в Торонто. Виявилося, тут дорого зняти житло. Два роки тому однокімнатне помешкання коштувало 720 доларів. За чотири-п'ять місяців мали звідти з'їхати й нове житло орендували за 990 доларів.
Мінімальна зарплата — 2000 доларів. Але грошей вистачає на все. Тут розвинута кредитна система. Відсоток по кредиту залежить від заробітку.
Документи на туристичну візу подають в електронному вигляді у консульство Канади. Завдання офіцерів — усе ретельно перевірити і знайти зачіпку, по якій вас не можна пустити до країни. Головне — довести, що ти повернешся назад. Відповідно наявність роботи, нерухомості, родини в Україні та валютного рахунку, на якому не менш як 10 тисяч доларів, стануть перевагою.
Щоб потім отримати дозвіл на проживання, слід подати документи в еміграційну систему. Враховують знання мови, освіту, роботу, наявність родини й вік до 33 років. Коли набираєш хоча б мінімальну кількість балів, то система автоматично обирає тих, хто отримає дозвіл на проживання.
Страховку на автомобіль оплачують щомісяця
— Якщо в Торонто немає свого автомобіля, тут можна вмерти, — каже Євгенія Кокорева. — Перші півтора року в нас не було машини, я плакала. Велике місто й не дуже зручне сполучення. Щоб доїхати з центру в спальний район, треба скористатися двома автобусами й метро. Хоча транспорт чистий і дешевий, але на такі пересадки йде багато часу.
Машина тут не розкіш, а засіб для пересування. За тисячу доларів можна купити потримане авто. Але дорогі страховки. Перша мені коштувала 240 доларів.
Мала українські права, тому перескласти на канадські виявилося просто. Достатньо було здати теорію і практику. Якщо прав немає взагалі, то отримати їх складно. Це може зайняти до двох років і коштуватиме дорого. Перші права одержуєш для новачка і доведеться ще дорожче платити страховку.
Якщо не купуєш, можеш брати авто в лізинг за 113 доларів. Є сервіси, де за 380 доларів на місяць можна взяти авто зі страховкою. Тут усе є, щоб ти мав автомобіль. І ніхто не заморочується, на чому їздиш. Лише китайці катаються на "Мазераті".
3 
1