Іван Варга 15 хвилин побував у потойбіччі

 

56-річний Іван Варга із села Арданово Іршавського району Закарпаття 15 хв. був непритомний. За цей час побував у потойбіччі.

— Це сталося 21 жовтня 1988 року, — пригадує Іван Іванович. — Я хотів позривати яблука з дерева. Узяв кошик та й виліз на яблуню. Коли обірвав фрукти і зібрався спускатися, похитнувся. Стовбур, на якому сидів, зломився і я полетів головою вниз.

За 100 м від дерева на Варгу чекав товариш, щоб відвезти в колгосп на нараду. Він гукнув сусідів на допомогу.

— Пам'ятаю, що збіглися люди відкачувати мене. Потім я опинився на якусь мить у гарному парку. Бачив схід сонця. Посередині скверу стояв фонтан, поряд — алея. А я заховався за деревом, бо був повністю голим. Дивлюся, а на лавці сидять чоловік із жінкою, вбрані у все біле: капелюхи, взуття, одяг. Тримали в руках щось схоже на газети. Біля них бігала дівчинка, мабуть, їхня онука.

Повз мене пройшла молода пара, теж у всьому білому. Та я ні з ким чомусь словом не обмовився. Ішов вздовж дороги, весь час намагався перебігти на інший бік.

Каже, постійно лякався звуків, які долинали звідусіль.

— Чулося мені цокання кінських копит, звук карети, що проїжджає, і електричних антен трамвая. Ще в парку були клумби, а в них — небаченої краси троянди. Квіти були червоні, а на них лежала блакитна ранкова роса. Постійно поглядом шукав, чим би прикрити свою наготу. Жодного болю в той момент не відчував.

Доки в чоловіка було видіння, його приводили до тями: обливали водою, розтирали. Викликали "швидку".

— Опритомнів я, коли мене несли до хати, — продовжує. — Тоді почав на всіх кричати, чого повернули мене до життя. Там мені було добре, не хотілося знову сюди. За мить я відчув біль у голові: дізнався, що пробив собі череп, зрушив хребет. Пару хвилин марив. П'ять тижнів пролежав нерухомо в ліжку.

Із тих пір Іван бачить картину загробного життя у снах.

— Кілька разів снився мені той парк і ті люди, — каже. — Тепер будь-коли заплющу очі й чітко бачу те саме.

Столичний біоенергетик Мирослав Олійник, 44 роки, називає це клінічною смертю:

— Люди часто бачать подібні видіння, коли втрачають свідомість. Молода пара, діти, чоловік і жінка, яких бачив Іван у потойбіччі, — це душі людей, які в цей момент помирали. Вони відходили у другий світ у білому одязі. Іван був голим, бо ще жив. Його в потойбіччя не пускали. Можливо, голизна і повернула його до життя.

×