Іван Білик

Як Ваш постійний читач, хочу розповісти на сторінках газети про хорошу людину, з якою поруч, по сусідству, мені довелося жити понад 30 років.

Майже 50 років тому Ганна Андріївна Ставнича прийшла працювати акушеркою в дільничну лікарню села Зозулинці, що на березі Дністра в Заліщицькому районі на Тернопільщині. Її професія була пов"язана з народженням дітей, профілактичною роботою з матерями в ті тяжкі 50-ті роки минулого століття. У цьому селі вона створила гарну сім"ю, народила трьох дітей. Але виховувати їх довелося самій, чоловік помер молодим. Ганна Андріївна працювала без відпочинку. Скромною працею і наполегливістю вона домоглася того, щоб усі її діти здобули вищу освіту, мають роботу. Дочекалася п"ятьох онуків, радіє, коли влітку вони приїздять на канікули зі Львова та Хмельницького. Отак, у клопотах, праці, пройшла її молодість. Але вона переконана, що прожиті роки не пройшли марно, бо жила і працювала для людей, своїх дітей і внуків. За плечима Ганни Андріївни — сорок років трудового стажу акушеркою в дільничній лікарні, а пізніше — в амбулаторії. Уже майже 10 років вона на заслуженому відпочинку, але й зараз односельці звертаються до неї по допомогу. "Наша рятівниця" — так у селі кажуть про нашого медика від Бога. Люди вдячні їй за милосердя, доброту.

Щастя Вам, Ганно Андріївно, здоров"я і радості на многая літа.

×