Ексклюзиви
Неділя, 19 серпня 2007 15:09

Геннадій Струмпе каже дружині "ви"

  Геннадій Струмпе працював  невропатологом, психіатром, фізіотерапевтом. А зараз захопився фотографією
Геннадій Струмпе працював невропатологом, психіатром, фізіотерапевтом. А зараз захопився фотографією

Лікар Геннадій Струмпе, 76 років, із Генічеська Херсонської області вважає себе найкращим фотографом у місті.

— Якось у 2001 році в Харкові був з"їзд політиків. Зняв там спікера Володимира Литвина й розповів йому, що в Генічеську перебої з теплом і водою. Він каже: повертайтеся додому й не переживайте. Приїхав, а нам губернатора поміняли, — сміється Геннадій Струмпе. — Я зробив портрет Литвина і віддав його однопартійцям спікера, недорого — за 50 грн.

За фахом Геннадій Струмпе лікар.

— У цьому році виповнюється півстоліття мого випуску з Кримського медінституту ім. Йосипа Сталіна. Також я закінчив школу імені Сталіна. Жартую: коли "наші" прийдуть, мені квартиру на більшу поміняють, — сміється фотограф.

Жінка розставляє на столі чашки з блюдцями.

— Це Ірина Вікторівна, моя дружина, — представляє він. Пара звертається одне до одного на "ви" та на ім"я по батькові.

— У нас різниця у віці 22 роки, — роз"яснює Струмпе. — Попередню дружину, вже покійну, Нінеллю Кузьмівною звали. Вона була на два роки старша. Екзамен з акушерства й гінекології в мене приймала. Згадувала мене потім як тупого студента, дарма що земляк.

До неї у мене була пухкенька українка

А з Іриною Вікторівною познайомилися по телефону, — показує на дружину. — Вона працювала в податковій. Мій голос упізнають усі телефоністки міста. Я ж наполовину прибалт. У моєму роду намішано російської, української, турецької, татарської, єврейської крові. Ми ходили разом моржувати. Ірина Вікторівна інколи заходила пити чай. Щоб не бігати туди-сюди, вирішили жити разом. До неї у мене була пухкенька українка. Перейти від такої пампушечки до худенької непросто.

У вікно стукає лапою кіт. Квартира Геннадія Струмпе — на 1-му поверсі.

— Вася! — скрикує Ірина Вікторівна і йде відчиняти двері.

— Мій батько був кандидатом ветеринарних наук, викладав у двох інститутах, — господар встає й фотографує кота. — Закінчив фельдшерське воєнне училище при государі-імператорі. Забороняв мені тримати вдома тварин, боявся інфекції. Він ріс на латиському хуторі в Сибіру. У юнацькому  віці "білі" козаки прихватили його й повели на розстріл.  Бабахнув постріл — тато від страху впав у яму. Добре, що козак був п"яний. Куля зачепила трохи шию. Батько відійшов на морозі й добрався до села. Після того він казав, що живе друге життя і йому нічого не страшно.

Струмпе вкидає до рота цукерку "Корівка". Розповідає, що працював невропатологом, психіатром, фізіотерапевтом. Інколи його кликали розбороняти бійки сусідів.

— Якось прибігає дівчинка з верхнього поверху й каже, що тато вбиває маму. Осідлав її на ліжку, заніс над нею сокиру, якою м"ясо рубають. Я підходжу, кажу: віддай. Він покірно віддає. А через два дні приходить до мене ця мамочка: "Ви були в мене й забрали сокиру. Поверніть".

1931, 3 лютого — Геннадій Струмпе народився в м. Могилів у Білорусі; родина переїхала на Полтавщину
1947 — переїхав на Херсонщину, в Генічеськ
1957 — закінчив Кримський медінституті імені Сталіна
1959 — одружився з акушеркою Нінеллю Кузьмівною
1960 — народився син Олександр, згодом теж став лікарем
1997 — померла дружина
1998 — перша виставка кольорового фото в Генічеську
з 1999 — живе в цивільному шлюбі з Іриною Вікторовною, яка має двох синів

Зараз ви читаєте новину «Геннадій Струмпе каже дружині "ви"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода