"Горілочка, смачненька горілочка, — хапає за рукав кожного при вході жінка років 50. У неї обвітрені щоки та ніс. Тримає пакет "Босс" із скляними півлітровими пляшками із самогонкою. На Привокзальному базарі у Львові за таку просить 10 грн.
Біля магазину з похоронними вінками причаїлися дві жінки та чоловік.
— Долари, євро, — пропонують обміняти валюту. "Зелені" купують по 8 грн 5 коп. — на 5 коп. дорожче, ніж в обмінниках.
— Ніяких спекуляцій не проводжу, — нервує міняйло. Називається Олександром, 48 років. — Мені треба, тому тут і стою.
— Не говори з нею, — шарпає його напарниця.
Біля туалету хтось викинув ящик риби.
— Фу, як штиняє, — закриває носа коміром 24-річна Ірина Пекар, яка торгує яйцями. Затягується цигаркою "Прима". — Не люди, а свині. А потім кажуть, що вмирають від епідемії. Як тут не вмерти? Кожного дня посеред базару зігнилі фрукти викидають, розсіл із сельодки виливають.
— Обережно, ноги, — гукає чоловік, що тачкою везе 50-літрову бочку з олією. Ірина всміхається до нього, жартує.
— Раніше я на мандаринах стояла. У день 50 гривень заробляла. Перед Миколаєм власник прийшов і каже: "Тепер не по 12, а по 15 гривень продавай". Я йому: "Ви совість маєте? Бідна дитинка мандаринки не з"їсть?" Я сама дочку виховую, тому знаю, як то, коли нема. Він сказав, якщо не подобається, можу йти на фіг. Я й пішла. На яйцях не менше заробляю.
У переході біля туалету продають молоко у пластикових пляшках. За 1,5 л просять 8 грн. На дорозі на розстеленій газеті лежить домашній сир, по 18–22 грн/кг.
— Давайте по 15 гривень, 3 кілограми візьму, — торгується 65-річна Надія Голубенко. — Хочу сирник спекти.
— Люди думають, шо молоко в студні черпаю, — обурюється Катерина Пастернак, 72 роки, із села Ставчани Пустомитівського району. Через день їздить електричкою Львів—Самбір торгувати на базар. Товар возить на плечах у військовому рюкзаку. — В п"ятій годині встаю, йду до стайні. Тримаю дві корови. Одна недавно запустилася. Другу дою, даю їсти. Добре, шо пенсіонерка, за дорогу не плачу. Нині мала 9 літрів молока, гульку сиру та 6 кілограмів чищених горіхів. Заробила 205 гривень. У нас із дідом по 650 гривень пенсії. Якби не базар, із голоду би повмирали.
Продавщиці згортають товар, ховають молоко. До них наближається міліціонер. Каже, тут заборонено торгувати.
— Вони тут, як пси, шманають. Тілько дивляться, шоби їм шось у кишеню сунули, — шепоче Катерина Пастернак. — Колись в одної жінки ковбасу вимагали. Кажуть, їх із роботи звільнили. Тою справою сам Пісний (начальник обласної міліції. — "ГПУ") займався.
— Як ви можете? Я звідси не вступлюся! Буду стояти і всім розказувати, шо ви аферисти, — кричить біля кіоску "Родинна ковбаска" покупець. Чоловік купив 200 г домашньої ковбаси. На контрольних вагах перевірив: йому не доважили 30 г. Продавець віддає гроші.
Біля прилавків із м"ясом та салом юрмляться люди. М"ясники у закривавлених білих халатах рубають сокирою туші. Попри прилавки з картонною коробкою ходить жінка років 80.
— Собачки, кому треба собачки! По 5 гривень, беріть за 2, — просить. — Мені їх так шкода. З усіх усюд до мене зносять. А топити рука не підніметься.
2 
1
Коментарі