"Із чоловіком у шлюбі прожила 26 років, — пише 50-річна Інна з Києва. — Маємо трьох синів — 23 роки і два по 20. Чоловік мій умілий, має хист до всякої роботи, особливо до техніки. Але років 18, як п"є. Зараз допився до того, що гине на очах. Ліва рука два рази попадала в циркулярку, пальців на ній майже немає. Недавно перебив її при падінні. Не дає нам з синами ні життя, ні спокою. Доходило до того, що старший син хотів повіситися. Ледь встигла витягнути його з петлі. Хто винен у його п"янстві? Я чи сини? Чи, може, то поробили сусіди й родичі?"
Лист читає криворізький біоенергетик 40-річна Лілія Хасапєтова. Із конверта дістає фотографію. Роздивляється бородатого чоловіка у лляній сорочці. Проводить по світлині рукою, розкладає навколо неї карти.
— Чоловік сам себе заводить у могилу. Поведіть його до лікаря. Спробуйте полікувати, але "зашивати" не раджу. З чоловіком має поспілкуватися психолог. Треба було спиняти його, коли почав заглядати у чарку. Не зробіть ту саму помилку з дітьми. Дітей потрібно відлучати від батька-алкоголіка. Поговоріть з ними відверто. Якщо сини уже дорослі, нехай створюють сім"ю. Буде краще, якщо переїдуть з вашої хати. Там погане біоенергетичне поле, через це вони лізуть у петлю. Якщо переселяться, почнуть гарно заробляти.
Навколо фотографії розкладає даму і два валети.
— Через два роки можете стати бабусею. Бачу поповнення у вашій сім"ї. Народяться близнюки або двоє онуків з періодичністю в рік.
"Чотири роки живемо з чоловіком, — пише Марія із села Яблунів на Тернопільщині. — Маємо двоє діток. Але ніколи не вистачає грошей. Через це у сім"ї немає ні поваги, ні затишку. Фінансові питання нікому вирішувати. Буває, думаю, що чоловік — не моя доля".
Ліля закриває руками очі. Лист накриває картами.
— Марія хоче усього і одразу. Чоловік втратив роботу через начальника. Той на його місце хотів узяти родича. Не сваріть його. Знайде роботу влітку. До кінця року отримаєте дар у хату чи квартиру від далекого одинокого родича.
Жінки, які зробили аборт, після смерті зустрічаються з душами своїх убитих дітей
"П"ять років тому завагітніла від одногрупника, — пише 26-річна Олена зі Львова. — Розказала йому, а він сказав, що то дитина не його і женитися не збирається. Я нічого не сказала мамі. З подружкою поїхала до лікарні, зробила аборт. Через два роки познайомилася з Олегом. Торік влітку побралися. Хочемо дітей, але я не можу завагітніти. На днях мені наснилося, наче йду великим полем, що огороджене муром. Воно засіяне пшеницею, паростки ледве сходять. Раптом чую дитячий крик. До мене підходить сивий дідок, каже, що ця посіяна пшениця ніколи не зійде, бо то душі дітей, убитих абортами. Я падаю на коліна, плачу і каюся, а він гладить мене по голові й додає, що пізно. Потім дає у пластмасовому стакані паросток. Я хотіла його взяти, але проснулася".Лілія гладить листа рукою.
— У давнину аборт вважали тяжким злочином. За нього відлучали від церкви на 20 років. Жінки, які зробили аборт, після смерті зустрічаються з душами своїх убитих дітей. Найчастіше сім"ї, у яких роблять аборти, розпадаються. Жінка, яка йде на аборт, повинна розуміти, що ненароджена дитина переслідуватиме її. Олені потрібно відмолити свій вчинок у церкві, поставити свічку за душу ненародженої дитини. Старець — це посланець Божий. Він вам дав паросток, а отже, дав шанс народити. Зробіть тест на вагітність. Народите доньку.
3 
1
Коментарі