"Єдине, що можна їсти в тюрмі, — це хліб"

 

З активістом "Дорожнього контролю" 38-річним Ан­дрієм Дзиндзею зустрічаємося в офісі Автомайдану, на другому поверсі Українського дому. Два тижні тому його звільнили з-під варти. Міліція приписувала активісту "викрадення ключів від трактора, що наїжджав на "Беркут" на Банковій 1 грудня. В день арешту невідомі викрали його на одній із заправок столичного бульвару Дружби народів. На голову натягли мішок і повезли в головне управління УБОЗу.
Два місяці тримали в Лук'янівському СІЗО.

Серед учасників подій на Банковій вас звільнили останнім. Чому?

— Таких активних, як я, намагаються тримати найдовше. Лідери можуть повести за собою людей. Тому влада намагається їх ув'язнити, знищити, вбити. Подивіться на Булатова, Ігоря Луценка чи Таню Чорновол (Булатова та Луценка викрали невідомі й катували. Чорновол побили вночі на Бориспільському шосе торік у грудні. — "ГПУ").
Умови в Лук'янівському СІЗО — жахливі. Потрапити туди — як отримати термін суворого режиму в камері довічного ув'язнення. Недарма там бувають суїциди. Я сидів у камері площею 8 квадратних метрів із двома людьми. Хоча, за правилами, на особу має бути 4 метри. На вікні 40 на 40 сантиметрів потрійні ґрати. Сонця взагалі не видно. Половина стелі — у грибку, вода тече по стінах. Це СІЗО будували ще при Катери­ні ІІ. Тарганів, павуків у нашій камері не було, але в інших є.
Стояло два 2-поверхових металевих ліжка. Матрац такий брудний, що спати неможливо. Подушка така ж, напхана ватою. Постільної білизни не дають. Але мені, як людині публічній, дали. Лутковська (Валерія Лутковська, уповноважена з прав людини. — "ГПУ") має захищати в'язнів. Але захищає міліцію. Коли мене викрали, побили, від неї прийшли представники — сфотографували синці, побої. Пізніше вона заявила, що в мене на тілі нічого немає.

Сильно били?

— Ліва рука була синя, на обличчі — подряпини. Більше били по потилиці, щоб не було видно синців. Під УБОЗ прийшло близько двох тисяч людей із Майдану. Лише після цього припинили знущатися.

Казали, що ви сиділи в колишній камері Юлії Тимошенко?

— Ні, я сидів у секторі, де був Юрій Луценко. Мій адвокат Віктор Смалій досі сидить у камері Луценка, спить на його ліжку. Зі мною було двоє чоловіків. Циган — за розбійний напад і концертний директор Ігоря Завадського — Андрій Брігіда (обох затримали за педофілію. — "ГПУ"). Він уже там два роки, вини своєї не визнає. Казав, що в них був якийсь конфлікт із Яном Табачником, і той нібито помстився. Циган свою вину визнав. Але сидить вже три роки без суду. За дев'ять місяців не мав жодних слідчих дій.

Чим займалися в неволі?

— Прочитав 20 книжок, переважно французьких письменників. "Графа Монте-Крісто", наприклад. За нами велося цілодобове спостереження. Камера почеплена зверху, навіть не прихована. Тривали постійні обшуки. Якогось дня чотири рази обшукували.

Що шукали?

— Копію відео, що зняв на Банковій 1 грудня. На його основі "шили" мою справу. Там видно тодішні події, є всі свідки. Я зробив копію, і не одну. Вони шукали її, щоб знищити.

Міліція думала, що копію в камері зберігаєте?

— Певно, ідіоти. Постійно переривали мої речі. Ходили з металошукачами спеціальними, які шукають електроніку.

Люди в СІЗО підтримують Майдан?

— Загалом так. Але через масові протести жодного із засуджених за два місяці не вивозили до суду. Слідчі також нічого не роблять. У мене за два місяці не було жодного допиту чи слідчих дій. Ніхто навіть не спитав, був я на тій Банковій чи ні.

Як ув'язнені ставляться до політв'язнів?

— Добре. Ніхто нікого не б'є. Коли затримали мене, а наступного дня й мого адвоката, нікому було мені носити передачі. Ув'язнені скидалися харчами — і передавали. Тюремна їжа жахлива. Єдине, що можна їсти, — хліб. І то не завжди. Бо печуть сьогодні, а дають завтра — роблять це навмисно. Годують переважно кашами. Борщ — це лише варена квашена капуста. Навіть картоплина не плаває, не то що м'ясо.
В офісі Автомайдану за ком­п'ю­терами працюють із десяток людей. Один з активістів іде до виходу. Бачить Дзиндзю, кладе руку на його плече:

— Я стояв за тебе. Чути було там, як ми під стінами суду співали?

— Так.

— А ти лишився на ніч у суді? Чи тебе вивезли в СІЗО підземним ходом? — запитує про суд 5 грудня. Тоді під приміщення Шевченківського райсуду прийшли 5 тисяч мітингувальників. Приїхав загін "Беркуту". В залі виникла бійка. Активісти заблокували виходи. Хотіли завадити вивезти активіста "Дорожнього контролю" в СІЗО.

— Вивезли о першій ночі, — каже він. — Два місяці в СІЗО — ще не страшно. Страшно, коли по 10 років сидять без суду і слідства.
Активіст вибачається, що перервав розмову. Прощається, іде.

— Ув'язнені тюремну їжу взагалі не беруть. Їдять тільки те, що з дому передадуть, — продовжує Дзиндзя. — У камері був холодильник. Не мали телевізора. Електроніку можна передати двічі на місяць — першої й четвертої середи. В ці дні або свято траплялося якесь, або вихідний. Наприкінці нам передали. Останні чотири дні я дивився телевізор.

Це правда, що в січні в СІЗО був бунт?

— Так. Тюремники не приймали передачі. Заборонили навіть так званий вінегретний набір: картоплю, буряк, моркву. Із цього там варять борщі, супи. Затримані почали бунтувати — брали тюремну їжу. На одного ув'язненого держава виділяє 17 гривень на добу. От рахуйте, скільки на 3 тисячі затриманих витратили грошей. Бунт продовжувався тиждень. Кошти на пенітенціарну службу держава не виділяє — виділяє їх на міліцію, СБУ, прокуратуру. Для СІЗО була проблема — знайти гроші, щоб прогодувати людей.

Скільки справ проти вас ще не закрито?

— Закрили лише одну, по Банковій. Далі звинувачують у хуліганстві — начебто я побив охоронця одного зі столичних арештмайданчиків. Хоча це мене троє так побили, що лежав у лікарні зі струсом мозку. Ще й машину стукнули воротами. Ще одна справа — із плювком. Мовляв, я плюнув інспекторові ДАІ в ногу, і на ній вискочив синяк. Уявляєте, через ті теплі штани, які даїшники носять узимку? Цю справу із плювком цілий рік не рухали, щоб тримати мене на гачку.

Зараз "Дорожній контроль" співпрацює з Автомайданом. Потроху ставитимемо даїшників на місце, бо розпоясалися. Масово позбавляють прав активістів, які їздили на "Межигір'я" 29 грудня. Інспектор на прізвище Козак упродовж години склав дві тисячі рапортів. Віддав їх начальнику ДАІ Києва Анатолієві Курінному. Ходять чутки, що дружина Курінного і дружина президента Людмила Янукович — сестри.

За місяць у столиці згоріли щонайменше 40 машин. Як гадаєте, хто це робить?

— Базу паліям дає ДАІ. Лише в них є точні дані про машину й фактичне місце проживання водія. Тому автівку краще ставити в гараж, паркінг або ховати в інші двори. На стоянці теж можуть спалити.

Проводжає надвір. Просить не писати про бунт у СІЗО, бо тюремники можуть мститися в'язням. Коли прощається, закурює цигарку.

Працював телерадіомайстром

Андрій Дзиндзя народився в місті Снятин на Івано-Франківщині. За професією радіотелемайстер. У Києві живе 13 років. Неодружений.

— Через це для влади я дуже небезпечний, бо не маю що втрачати і за кого хвилюватися, — каже Андрій.

Є одним із засновників руху "Дорожній контроль".

— П'ять років тому даїшник сфальсифікував протокол. Намагався звинуватити мене, що начебто був п'я­ний. Хо­тів забрати права. Я вивчив закони і виграв суд. Відтоді став помагати іншим.

Має бізнес з надання "копі-послуг". Любить історичні фільмі. Їздить авто "Форд Скорпіо".

×