— Не міг дочекатися, коли велодоріжку на Коперника добудують, — із 26-річним Андрієм Марущаком зустрічаємося на перехресті львівських вул. Словацького та Коперника. Чоловік у картатій сорочці, джинсових шортах. Торік вулицю відремонтували, проклали велодоріжку. Володимир має власну фірму з веб-дизайну та створення сайтів. На роботу велосипедом їздить чотири роки.
— Колись порахував, що за рік трачу на маршрутки більше тисячі гривень. Подумав і купив беушного німецького велосипеда за 150 доларів. Я живу на Сахарова, а офіс маю на вулиці Зеленій, — розповідає. Йдемо уздовж велодоріжки на вул. Коперника. Смуга для роверів викладена червоною плиткою, поряд — тротуар. Більшість перехожих крокують велодоріжкою. — Раніше в об'їзд їздив, круг робив. Зараз витрачаю 7 хвилин. Маршруткою було б 25. Зрозумів, як це круто — їхати вєліком і слухати музику, по телефону говорити. Знаю, що мене не зіб'є водій. Колишньому начальнику дружина подарувала велосипед. Сказала — від нервів. Бо той після вечірніх заторів додому приходив змучений і злий. Правда, зимою велосипедисти ходять пішки або на трамваї пересідають. Наші двірники велодоріжки чистять і посипають в останню чергу.
Андрій показує велопарковку біля Національного університету імені Івана Франка. Там стоять кілька хлопців і дівчат. Розпитую про недоліки велодоріжок.
— Найбільша перешкода — мамочки з колясками, — каже коротко стрижена Оксана Бурак, 20 років. — На вулиці Виговського велодоріжка краща за розбитий тротуар поряд. От усі мами з дітьми там і гуляють. Скажеш щось, то вони кричать: "Моє дитя має по камінні теліпатися, а ти по гладенькому асфальті їздитимеш?"
— А ще гірше, коли доріжкою йде компанія, і хоч би один зійшов, — додає білявка Аліса Паращин, 19 років. Вона — у літній довгій сукні. Її велосипед без рами кольору м'яти. Спереду — плетений кошик. — Доводиться зупинятися, і просити зійти. А раз було, що на доріжці по вулиці Січових Стрільців якийсь чоловік припаркувався чорним джипом. Я почала фотографувати на свій айфон. Тут виходить з авто здоровенний дядько, і до мене: "Шо ти робиш?". Добре, що поряд студенти були, захистили.
Щомісяця у Львові проводять акції, що пропагують пересідати з авто на велосипед. 31 травня на площі перед Оперним театром зібралися майже півтисячі велосипедистів, приїхав мер Андрій Садовий.
— Велосипед — це здоров'я. Заміняє ранкову фізкультуру і дешевше, ніж міський транспорт, — говорить 25-річний Дем'ян Данилюк. Минулого тижня разом із велоактивістами організував велопарад для дівчат. — Люди помилково думають, що треба їздити лише в спеціальному велоодязі — шолом, шорти, взуття. Насправді, міські велосипеди зручні й підходять для будь якого одягу — ділового костюма, сукні.
Дають гарантію до трьох років
— "Пробки" в місті постійні, іноді простоював до трьох годин. Вирішив економити свій час, — каже львів'янин 30-річний Любомир Руманець. Рік тому пересів із позашляховика на велосипед.
— Велосипед купив фірми "Шост", гірський. Заплатив майже 7 тисяч гривень. Ці гроші давно відбив. По-перше, економія на паливі. По-друге — на роботу приїжджаю вчасно, більше ніяких штрафів. І нерви спокійні.
У львівських спортивних магазинах велосипеди коштують від 1,5 до 30 тис. грн. Найчастіше купують швидкісні й гірські моделі.
— За два останні роки покупців стало більше. Одні говорять, що пальне до автомобілів подорожчало, тому вибирають економніший вид транспорту. Інші економлять час. Нещодавно приходив клієнт, узяв швидкісну модель. Після того заходив. Казав, на роботу зі Стрия до Львова доїздить за 45 хвилин. Маршртукою раніше їхав півтори години, — розповідає 37-річний Андрій Коваль, продавець магазину велосипедів. — Радимо брати німецькі, французькі, американські та голландські моделі. Виробники дають на них до трьох років гарантії.
2 
1
Коментарі