"Вийшла заміж, а щастя не маю, — пише 42-річна Катерина з Черкас. — Чоловік випиває, дуже ревнує. Раз приревнував до старого діда, й моє життя перетворилося на пекло. Дітей не маємо, хоч я все життя пролікувалася. Може, це заздрість людська так впливає чи я відробляю чиїсь гріхи по роду?"
Листи коментує біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею фото Катерини. У жінки дві родимки під правим оком.
— У червні вам варто спробувати штучне запліднення. Завагітнієте й виносите двійню. Дітей не мали, бо лікуватися треба було чоловікові, а не вам. Не бійтеся ризикнути. Дітей поставите на ноги, ще й онуків одружите. Вам судилося прожити до 90 років.
"Донька вийшла заміж за 80-річного італійця, — пише 62-річний Костянтин Юрійович зі Львівщини. — Спочатку його доглядала. А потім він із нею розписався. Ми нікому в селі не признаємося, бо засміють. Він їй у діди годиться. В Україні покинула двоє дітей-школярів. Гроші нам висилає регулярно, але я на них жити не хочу. Може, я щось у житті не так зробив, що моя дитина мусить жити з таким дідом?"
Надсилає фото львів'янки Тамари, зроблене у Венеції минулої осені.
— Не соромтеся доньчиного вибору, — радить біоенергетик. — Зараз вона по-справжньому щаслива. У Тамари непроста доля. Бачу, що перший чоловік її сильно бив. І розлука з дітьми непросто далася. Вийшла заміж за вдівця, але по любові, а не з вигоди. Проживуть у шлюбі років 10. Усе майно успадкує Тамара, але в Україну не повернеться. Доньку забере до себе. Син залишиться у Львові через дівчину.
"Коли роботи в селі не стало, чоловік поїхав працювати в місто, — розповідає у листі 43-річна Галина Яківна з Вінниччини. — Там завів собі коханку, став нервовий і зривався без причини. Коли я про це дізналася, світ поплив під ногами. Спочатку плакала, а потім вирішила боротися за свого чоловіка. Зустрілася з коханкою, просила відчепитися від нашої сім'ї. Потім чоловік зізнався, що їхній роман закінчився і він кохає лише мене. Але після всього, що сталося, я більше йому не вірю".
— Зумійте простити чоловіка, дозвольте йому повернутися в сім'ю. Він розкаявся і більше спокусі не піддасться.
"Від першого шлюбу маю двох дітей — 20-річного Тараса і Ольгу, 10 років, — пише 38-річна Наталія Олегівна із Сумщини. — Позаторік я вдруге вийшла заміж. Народила двійнят Дениса і Юлію, але чоловікові ті імена не подобаються. Він за національністю таджик, тому називає дітей Ахмед і Айша. Хоче, щоб я і в свідоцтві їм імена змінила. Чоловік на 17 років за мене молодший. Приїхав з Узбекистану. За тамтешніми традиціями, наречену йому мали вибрати батьки. Але він пішов проти їхньої волі. На шлюб нас благословили тільки мої батьки. Його мати пише йому погрозливі есемески. Каже, що прокляне нас обох, якщо буде й далі зі мною жити і спати".
Надсилає весільне фото. Біля наречених стоять старші діти Наталії.
— Прокльонів свекрухи боятися не варто. Моліться за себе і свою сім'ю. Якщо дітей вже охрестили, то змінювати імена чи віру їм не варто. До кінця року завагітнієте вп'яте. Народите хлопчика.
"Синові скоро виповниться 30 років, а женитися не хоче, — розповідає в листі Вікторія Романівна з Рівного. — З дівчатами зустрічається, аби переспати. Одна вчепилася за нього й тільки використовує. Син на роботу ходить, але грошей ніколи не має, бо вони в нього не затримуються. Любить випити й погуляти. Донька на рік молодша від сина. Добра, розумна, але свого єдиного ще не зустріла. Коли дочекаюся їхніх весіль?"
— Син одружиться до 32 років. Візьме за дружину дівчину, яка від нього завагітніє. Не відпускайте його на роботу до Москви, бо вдома не дочекаєтеся. Донька вийде заміж за колегу, молодшого за неї на 5 років.
2 
1
Коментарі