До 54-річного Петра Безбожного з Вінниці липнуть металеві предмети. Також на лобі, грудях та плечах утримує паперові гроші, посуд, пластмасу, скляні пляшки.
— Одного разу допоміг доньці знайти золотий ланцюжок. Прилип мені до плеча, коли лежав на ліжку. Хоча перед цим його ретельно обшукали, — розповідає чоловік-магніт.
У 3-кімнатці мешкає з дружиною Марією. Запрошує до кімнати. На столі лежать виделки, ложки, праска.
— Якось грався з внучатами, а вони всього на диван накидали. Потім приліг відпочити. Вийшов на кухню, жінка і запримєтіла, що на спину причепилися кілька копійок. Рішила, що це я спотєл, і вони прилипли. А тоді попробували ложки і вилки чіпляти — не падають! — говорить швидко, розмахує руками. — Тепер у моїх онучок нове развлєчєніє — щовечора чіпляють на мене все, що під руку попадеться.
Одним рухом знімає кофту. Дістає з серванту посуд, склянки, свічки. Прикладає до перенісся, плечей. Просить поставити на спину форми для випічки з фольги. За 2–3 см до плечей їх ніби хтось вириває з рук.
Петро Безбожний нахиляється до нижніх антресолей за пляшками з горілкою:
— Учора ставив бутилки. І нада учєсть — вони повні! Пластикові півторашки з водою теж липнуть. Мої дєвочкі вже всьо перепробували. Все тримається, кромє мягких іграшок.
Мені не важко. Чую, наче йде щось по руках. Липне всігда, нєту разниці, чи я уставший, чи нє, чи після душу, що вспотєвший, — сміється. — Чувствую трохи напряженіє. Бачте, навіть спотів трохи.
Одні кажуть, що в мене сильне біополє, можу людей лічити. Другі питають, чи мене молнія не била або ток. Перевірявся, робив УЗІ, флюорографію — все в порядку. В нашому Політєху навіть магнітне поле міряли. Кажуть, обичне, як у всіх людей.
Петро Іванович одягається. Збирається йти до Палацу школярів та юнацтва — забирати з гуртків онуку Олександру.
— Дружу з соседкой Елизаветой Соломоновной, еврейкой, — переходить на російську. — Она как узнала про мои способности, спрашивает: "Пиня, это у тебя все висит?". Пиня — это Петя значит. А я: "Не все. Только предметы обихода". Вилки, ложки, утюги — это детский лепет. — Виходить на балкон, приносить невеликий продовгуватий гарбуз. Роздягається. — Ану, прикрепите мне кабачок на плечи сзади, а то самому неудобно.
Овоч важить зо 2 кг. Міцно прилипає між лопатками. Чоловік крутиться туди-сюди, намагається струсити гарбуза. Той не падає.
— У большинства людей-магнитов все липнет ко лбу, у некоторых — к плечам, а у меня уже на руки сила пошла. Пробовал яблоки цеплять — пристают.
"Онучок всіх п'ятьох своїми називаю — і рідних, і нерідних"
Петро Безбожний працював шашличником та поварем-дієтологом.
— Не було такої свадьби, щоб не зробив. І перше частне кафе в городі у 90-х годах я відкривав. "Ноу-хау" називалось.
Петро Іванович має п'ятьох онук. Живе у шлюбі з третьою дружиною.
— Зі всіма своїми жінками дружу. І з їх дєтьмі. А онучок всіх п'ятьох своїми називаю — і рідних, і нерідних. Вожу їх на музику, на танці, у Дворєц піонерів на кружкі. Як празнуємо день рождєнья, повна хата гостей. Я тоді шашлик роблю, фаршировану рибу, хачапурі. А на кожен день дівчатам — зелену гречку з молоком або "Геркулес" і курячі котлєти. Готовка — це і є моє хобі.
2 
1
Коментарі