— Месяц назад пришел проведать Давида. В реанимации увидел его в трубках и понял: это — конец, — каже актор 68-річний Євген ПАПЕРНИЙ про свого друга-мультиплікатора Давида ЧЕРКАСЬКОГО, 87 років. Він помер 30 жовтня. Два місяці тому переніс інсульт. З того часу лежав у лікарні.
Давид Черкаський народився у Шполі на Черкащині в єврейській родині. Дворічним разом із батьками переїхав до столиці. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.
— Малював, відколи себе пам'ятаю, — розповідав Давид Янович. — Хоча спеціальної освіти не здобув, у художні гуртки не ходив. Малював на папері простим олівцем. Жодних фарб. Та після закінчення школи не міг піти вчитися на художника. Документи від абітурієнта-єврея престижні інститути приймати відмовлялися. Погодилися взяти у Київському інженерно-будівельному. Після закінчення працював за фахом. Роботу не любив. Уранці писав цифри — від однієї до восьми. Кожну відпрацьовану годину закреслював.
1959-го пішов у Творче об'єднання художньої мультиплікації кіностудії "Київнаукфільм".
— Тільки-но її відкрили, подався влаштовуватися, — згадував він. — Перед тим намалював на трьох склеєних ватманах бенкет богів. Директор студії глянув й одразу взяв мене на роботу. Хоча на місце претендували ще 30 людей. Я став щасливий. Працював зазвичай до півночі. Приходив додому і якнайшвидше лягав спати, щоб із самого ранку знову бігти на студію.
За п'ять років Черкаський зняв свій перший мультфільм "Таємниця чорного короля". Створив понад 30 стрічок. Найвідоміші — "Пригоди капітана Врунгеля", "Лікар Айболить", "Острів скарбів".
— "Лікар Айболить" — мій улюблений мультфільм, — казав Давид Янович. — За місяць до здачі директор привіз нам розкладачки, і ми жили на студії, щоб не витрачати часу на переїзди. До третьої-четвертої ранку працювали, о дев'ятій продовжували. Готували картоплю, відкривали оселедці. П'янства не було, але до обіду вже пили чарку. Навіть у футбол грали на студії.
Пішов з мультиплікації 21 рік тому.
— 1997-го треба було зняти пілотний ролик мультфільму про піратів і звірів. Результатом був задоволений. Але одна людина сказала: "Давиде Яновичу, так уже ніхто не робить". Зрозумів, що постарів і більше мультфільмів не зніматиму.
Був президентом міжнародного фестивалю анімаційних фільмів "КРОК". Розробляв комп'ютерні ігри. Любив танцювати, кататися на лижах і грати у футбол.
— Давид був добрим і щедрим, — каже Євген Паперний. — Довіряв усім, як дитина. Через це не раз його розігрували. Якось я сидів у композитора Володимира Бистрякова. Раптом дзвонить телефон — Черкаський. Просить Бистрякова. "Якого Вовку? Ти ж до мене подзвонив", — відповідаю. За кілька хвилин телефонує знову. Кажу: "У вас там щось заклинило. Знову до мене попав. Біжи до сусіда й від нього Вовці подзвони". Він набрав ще раз. Піднімаю слухавку: "Піди з автомата спробуй". Черкаський розбудив дружину, попросив дві копійки на дзвінок. Коли повернувся додому, розказав їй про проблему з телефоном. Наташа засміялася: "А тобі не здається, що Женя сидить у Вовки?"
З дружиною, мультиплікатором 69-річною Наталією Семенівною, Черкаський прожив у шлюбі 41 рік. Виховали сина 40-річного Олександра. Він — режисер, знімає рекламу.
8 
35413
Коментарі