53-річна Галина Єрьоміна біля столичного метро Житомирська продає англійських міні-кролів. У ящику — два білі, рудий і плямистий. 1,5-місячне кроленя вміщається в долонях. Коштує 100 грн.
Їх розглядають студентки.
— Воно підросте, але не дуже. Купати не треба, сам вилизується і вичісується. У їжі невибагливий — суху вівсянку поїв, водою запив і ходить довольний, — розповідає Галина Андріївна.
Вона 10 років розводить міні-кролів. Першу пару купила через інтернет. Зараз тримає 40 тварин.
— А у мене тільки 70 гривень з собою, — дівчина років 20 бере на руки одного.
— Так ограбтє когось знакомого, хто у вас тут поблізості є, — сміється продавець. — Не понравиться, принесете. Буває, беруть погратися, а потім просять забрати назад. Якщо протягом тижня, я забираю і гроші вертаю. Всіх своїх покупатєлєй знаю. Вони потом приходять і розказують, що їхній зайчик уміє.
Може запам'ятати 25 команд.
— На кличку відгукується і встає на задні лапи. Їх нічого спеціального не треба вчити. Вони самі з коліна на коліно перескакують, люблять лапками тарабанити по чомусь, як на барабанчику. Танцюють гарно — морквою, сухариком водите по кругу над носом і кажете "танцюй". Кувиркаються, на плечі залазять. Кажете йому "цьом-цьом", а він вас лизь-лизь. Це вони так усі цілуються. У мене навіть одні клієнти назвали зайця Цьомкою. А мужчина один півроку тому купив. Приходив недавно, розповідав, що кролик йому тапочки приносить та олівці.
Дівчата беруть зайченят у руки, нюхають і перевертають. Хочуть роздивитися стать.
— Він зараз пахне моїм домом і моїми руками, а поживе у вас кілька днів, буде пахнути вами. Я ветлікар, привівки жилєзно всім роблю. Не бійтеся. Беріть кого хочте, вони всі комунікабельні, нєжні і м'які. Женщіни підходили, казали, що мій кролік спить з ними. Говорю, та він же напісяє. Йому треба часто туалєт, кожних 2 часа. Так одна приучила цілу ніч терпіти.
— А глазки всігда будуть голубі? — запитує студентка.
— У них тільки голубі. Красні — це брак, пробиває м'ясна порода. А окрас мішається. Білий папа, чорна мама, а дєтки можуть бути рижі. От бабушєк-дєдушєк передається. 10–12 років живуть, буває і 15.
— У мене кошка є, — відмовляється від покупки жінка років 40.
— Беріть кролика своїй кошці, буде любов-морков і нікакіх дєтєй. Їсть всьо, що на городі росте. Тільки жару не любить, — робить парасолькою тваринам тінь.
— О, я таких в Австрії бачив. Вони там сумашедші гроші стоять, — зупиняється чоловік.
— То купляйте у мене, — відповідає й подає йому кроленя. — У мене їх даже на Велику Британію хотіли взяти оптом, там такі 100 фунтів стерлінгів стоять. Але на цьому бізнес не зробиш. Їх туди не провезеш. У Велику Британію даже ніяка звєзда свою любіму звірюшку не може провезти. Там всьо строго.
4 
1
Коментарі