— В день рождения дарят в основном сувениры и картины. Приносят много цветов. Их раздаю сотрудницам, — каже президент Національної академії наук України Борис ПАТОН. 27 листопада йому виповнюється 100 років.
Із Борисом Євгеновичем зустрічаємося в Інституті електрозварювання Національної академії наук. Він носить ім'я батька ювіляра — Євгена Патона. На столі серед папок і книжок стоїть статуетка Володимира Великого. Підвіконня заставлене моделями літальних апаратів, компасами й годинниками.
— Люблю святкувати іменини в родинному колі. Живу з онукою Ольгою та її чоловіком Кирилом. Вони — юристи. Маю і правнучку. В лютому Ані виповниться 3 роки, — каже Борис Патон.
Його дружина Ольга Борисівна працювала інженером в Інституті механіки. Померла 2013‑го. Спільна донька Євгенія завідувала лабораторією в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії. Її не стало 2009 року.
Борис Патон народився в Києві. Мати Наталія Вікторівна займалася домашнім господарством. Батько академік Євген Оскарович був ученим у галузі електрозварювання і мостобудування. За його проектом звели перший у світі суцільнозварний міст.
— 1920 року до Києва прийшли польські війська, — розповідає Борис Євгенович. — Коли відступали, підірвали Миколаївський ланцюговий міст — перший капітальний міст через Дніпро. Батько цим засмутився. Якось зайшов у кімнату й побачив, як ми із старшим на рік братом Володимиром майстрували міст із кубиків, і заспокоївся. 1953-го за його проектом ввели в експлуатацію новий міст на місці зруйнованого.
Дитинство Борис Патон провів на території Київського політехнічного інституту. Його родина жила тут у будинку професорсько-викладацького складу.
— У школі вчився добре, бо батько за цим слідкував, — продовжує Борис Євгенович. — Та в 16 років закохався в одну дівчину, аж не міг через це вчитися. Отримав кілька двійок. Класний керівник сказав: "Якщо так і далі триватиме, піду до батька". Я взяв себе в руки. Добре закінчив школу і вступив у Київський політехнічний інститут.
Диплом отримував 21 червня 1941 року — у день початку війни з фашистами. Над містом кружляли ворожі літаки. Доки ми з однокурсниками дісталися площі Перемоги, почався повітряний наліт. Від бомб сховалися в під'їзді. Тоді відчув, що став дорослим чоловіком.
Борис Патон працював інженером на заводі в Горькому (сьогодні Нижній Новгород, Росія. — ГПУ), науковим співробітником і директором Інституту електрозварювання ім. Євгена Патона.1962-го очолив Академію наук УРСР. Написав понад тисячу наукових статей, має більше як 400 винаходів.
— 1982 року на вулиці Богдана Хмельницького в Києві мені поставили бронзовий бюст, — додає Борис Євгенович. — Я казав, що мені це непотрібно. Не хотів бути єдиним, кому за життя поставили пам'ятник. Але Леонід Брежнєв наполіг. На відкриття я не приїхав. І зараз, коли бачу монумент, стає незручно, що досі живий.
"Увечері лише п'ю чай"
— З їжі найбільше подобається борщ і чорний хліб, — розповідає президент Національної академії наук України Борис Патон. — Їм овочі та фруктові салати. Вживаю і м'ясо. Харчуюся двічі на день — вранці та в обід. Увечері лише п'ю чай. При зрості 172 сантиметри важу 65 кілограмів. Намагаюся побільше ходити.
До 75 років займався водними лижами. В середині 1990-х у воді наткнувся на колоду. Зламав тазостегновий суглоб. Після операції пересувався на милицях. Наступного дня після виписки з лікарні поїхав у басейн. Любив плавати і грати в теніс. Та останнім часом маю нове хобі — шашки. Влітку їжджу на дачу в Кончу-Заспу. До мене сходяться друзі, які теж люблять цю гру.
4 
1
Коментарі