Двоє безпритульних взяли участь у показі мод, який влаштувала спільнота взаємодопомоги "Оселя" у Львові. Захід відбувся у саду колишнього Бернардинського монастиря, біля "Музею ідей". Представляли костюми, створені зі вживаного одягу.
— Я бачила подібний показ у Парижі, — розповідає волонтерка спільноти Мар"яна Соха, 24 роки. — Щоправда, там брали участь професійні дизайнери й моделі. Наші костюми створювали чотири волонтерки з Голландії — Інґрід, Міріам, Ріана, Ханука. Вони три тижні працюють у нас. Моделями, крім волонтерів і безпритульних, були львівські поети Грицько Семенчук і Юрко Кучерявий.
"Оселя" створена шість років тому. Має будиночок у місті Винники біля Львова. Там живуть 20 безпритульних. Займаються рукоділлям, ремонтують старі речі, обробляють город.
— Живемо з продажу вживаного одягу, який приносять нам люди, — каже голова "Оселі" Олеся Саноцька, 39 років. — Ми допомагаємо безпритульним, намагаємося повернути їх до нормального життя.
Під монастирськими стінами облаштували подіум. На вході роздають листівки з написом "Непотрібних людей і речей не буває". 53-річний Євген Костін пропонує за 4 грн купити журнал "Просто неба", що видає спільнота.
— Продаю журнал на вулицях. Половину вартості забираю собі, — каже. — Я з Кіровоградської області. Чотири з половиною роки конкретно пив, ніби це був останній день у моєму житті. По п"яні якось потрапив у поїзд до Львова. Тут рік жебракував, по смітниках рився. Зараз живу в "Оселі", не п"ю.
Волонтерки підготували дві колекції — "Кольорові люди" і "Чотири сезони".
— Дівчата з Голландії взяли участь у двох толоках, — розповідає директор "Музею ідей" Олесь Дзиндра, 54 роки. — Показали жителям міста, як треба бути львів"янами. Із вулиці, якою ніхто не ходив майже 40 років, вивезли 35 тонн сміття.
Мешканець "Оселі" 22-річний Вадим Толочний у сірому светрі й чорних штанях виносить на подіум штучну ялинку. 21-річний Віталій Калінін одягнений у смугасту сорочку і світлі шорти. Виходить на сцену з великим м"ячем. Кидає його публіці. Ті повертають назад.
— Я у спільноті рік, — каже після показу Віталій. — Вийшов із в"язниці. Остався один. Не хотів повертатися тією дорогою. Дівчата запропонували взяти участь у показі, погодився. Багато хто не хотіли, встидалися. Дефіле репетирували два тижні.
— Для цих хлопців вийти на подіум — це подвиг, — вважає 18-річний Грицько Семенчук. — Вони не звикли до уваги, телекамер. Дівчата придумали цікаві образи. Я раз виходив у костюмі веселого цигана, потім — гламурного хлопця. Намагаюся бувати в "Оселі" хоча б раз на місяць. Фантастичні штуки по життю трапляються. Наприклад, один із мешканців відсидів двічі за підставними обвинуваченнями, його дитина померла, але він зумів із того викарабкатися.
Після показу влаштували продаж уживаних речей. 21-річна Ольга Ткаченко купує собі сережки за 30 грн.
— Тут ціни фактично як на гуманітарці, — каже. — Але принаймні точно знаєш, куди підуть ці гроші. Коли на вулиці зустрічаю людей, які продають журнал "Просто неба", обов"язково купую. Нехай краще журнал продають, ніж порпаються у смітниках.
Костюми, які показували на подіумі, продавали по 100 грн. Решту вживаних речей — по 20–30 грн. За день із продажу одягу і журналів спільнота заробила понад 1,5 тис. грн.
— На аналогічному показі в Парижі костюми продавали по 150 євро, — говорить Олеся Саноцька.
3 
1
Коментарі