Чоловік розшукав доньку за тиждень до смерті
"Племінник поводиться дивно, — пише 56-річний Дмитро Леонідович із Рівненщини. — Миє руки по 20 разів на день, боїться торкатися до речей і людей, бо йому здається, що всюди бактерії. Через таку поведінку йому важко знайти роботу чи завести сім'ю. Перед виходом із дому по кілька разів перевіряє, чи вимкнув газ. Наполягаю, щоб сестра відвела його до психіатра. А вона на сина вплинути не може, бо хлопцю 24 роки".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото чоловіка у джинсовому піджаку й білій тенісці.
— У племінника прослідковуються ознаки обсесивно-компульсивного розладу. Переслідують нав'язливі думки, що змушують робити однотипні повторювальні дії: мити руки десятки разів на день, перевіряти, чи вимкнене світло, чи зачинені двері. Позбутися цього допомагає психотерапія. Він не єдиний у родині має особливу поведінку. У його тітки по батьковій лінії такий же розлад. Обоє мають можливість якісно змінити життя і не почуватися диваками.
"Син із невісткою і трьома внуками виїхали в Канаду, — пише 60-річна Ольга з Чернігівщини. — Діти добре прилаштувалися, знайшли роботу. Внуків віддали до школи. Але старший сумує за Україною. Тут у нього залишилося кілька друзів. Не закінчив дев'ятий клас, бо почалася війна й вони змушені були втікати. У селі багато будинків зруйновані. Олексій пустив у свою хату сусідів, які лишилися без даху над головою. Я наполягаю, щоб будинок продали, бо сюди повертатися не збираються. Боюся, щоб чужі люди там не нашкодили. Це за 10 кілометрів від мого дому. Не можу ходити щодня і контролювати, чи все в порядку. Внук каже, що коли йому виповниться 18, повернеться в Україну. Зжитися з батьками не може. Коли був підлітком, тричі втікав із дому".
— Внук скоро звикне до нових умов і вступить до закордонного коледжу. Діти не погодяться продати дім. Багато спогадів пов'язані з ним. Приїжджатимуть раз на два роки, аби навідати родичів і друзів. Тоді ж ночуватимуть у рідних стінах. Молодша внучка вийде заміж за українця і повернеться на Батьківщину. Дім стане для неї сімейним гніздом. Не заставляйте сина виставляти хату на продаж.
"Зі школи мріяла стати музиканткою, — розповідає в листі 34-річна Інна з Полтави. — Батьки бачили мене хірургом. Допомогли вступити на медичний, чотири роки платили за навчання. А коли я не витримала й покинула університет, відвернулися від мене. Ми не спілкуємося 12 років. Я вийшла заміж і маю трьох дітей. Батьки живуть у сусідньому районі, але коли зустрічаємося, роблять вигляд, що ми не знайомі. Через це я пів року відвідувала психолога. Але досі не можу прийняти той факт, що батьки можуть зректися дитини, яка не хоче йти по їхніх стопах. Чи судилося коли-небудь відновити стосунки, які були між нами?
Біоенергетик дістає з конверта фото рудоволосої жінки в чорній оксамитовій сукні. Кладе на світлину долоню, заплющує очі.
— Зробили все, аби повернути в життя батьків. Та вони надто самовпевнені та горді, щоб зрозуміти, що їхня донька має власні бажання та покликання. Не варто через це псувати стосунки з власним чоловіком. Забудьте на деякий час про конфлікт із батьками. Насолоджуйтеся сімейним життям та улюбленою роботою. Прийде час і ваші життєві шляхи перетнуться. Першою на контакт піде мати. Якби не батько, вона вже давно була б на вашому порозі.
"Молодшому сину 4 роки, старшому — 6, — пише вінничанка Інна, 32 роки. — Батьки наполягають, щоб я виходила на роботу, але влаштуватися кудись важко. Дітей ні батьки, ні свекри доглядати не хочуть. Чоловік більшість часу проводить у відрядженнях. Як поєднувати роботу й материнство? Пройшла чотири співбесіди. Коли чують про двох дітей, прощаються і не передзвонюють. Нікому не потрібен працівник, який часто ходить на лікарняні".
Біоенергетик запалює свічку, обводить навколо сімейного знімка: кучерява жінка тулиться до чоловіка, який тримає двох дошкільнят на руках. Вогонь підіймається високо, свічка шипить, у кімнаті пахне воском.
— Не спішіть виходити на роботу. Хоч декретна відпустка добігла кінця, можете собі дозволити займатися вихованням дітей, а не бігти в офіс щоранку. Живіть, як подобається вам, а не як того бажають інші. Батьки вибір зрозуміють, а коханий підтримає.
"Батько покинув маму, коли мені було 2 роки, — пише львів'янка Лідія, 38 років. — Ми не знали, де він. А коли я спробувала його розшукати, з'ясувала, що живе за кордоном, але ім'я та прізвище змінив. Мене виховав вітчим, який замінив батька, а моїм дітям став хорошим дідом. Та два роки тому на порозі з'явився рідний тато — Іван. Обіцяв, що перепише на мене квартиру, якщо дозволю побачити внуків. Не була готова пустити в родину чужу людину. Він сказав, що смертельно хворий і не має нікого, крім нас. Після довгих розмов із чоловіком, ми наважилися познайомити дітей із дідом. Але ні грошей, ні документів на квартиру від нього не взяли. Я просила розповісти правду, чому пішов від нас і як жив ці 36 років. Але батько нічого толком не сказав. А за тиждень помер".
— Батько був для вас таємницею за життя і залишиться нею після смерті. Відмовлятися від майна, яке вам заповів, не варто. Як би до того не поставилася мати, ви в праві розпоряджатися ним на власний розсуд. Квартиру можна здавати, а за виручені кошти возити дітей на відпочинок і навчати. Ви — єдина дитина в батька. Мав інших жінок, але жодна не народила нащадка. У заповіті просив про особливу епітафію на його пам'ятнику. Виконайте його останню волю.
"Андрій і Світлана побралися сім років тому, а дітей не мають, — розповідає в листі 67-річна Наталія з Житомирської області. — Підозрюю, що все це через гріх, який ліг на плечі обох. Вони познайомилися, коли в Андрія була дружина й донька. Але Світлана не йшла сину з голови й він вирішив створити нову сім'ю. Світлана здорова, гінеколог каже, що протипоказань для вагітності немає. Та зачати дитину не можуть. Син бачить, як вона хоче стати матір'ю. Пропонував їй всиновити немовля. Але вона й чути не хоче. Боїться, що не полюбить чужу дитину, як власну".
Надсилає весільне фото. Наречена — в білій сукні з червоним бантом. На чоловікові — синій костюм-трійка.
— Не підганяйте дітей. Рішення про всиновлення приймуть удвох. Тільки чекати на немовля доведеться довго. Легше буде всиновити дошкільня. Коли прийомний син чи донька з'явиться на порозі їхнього дому, невістка завагітніє. Не відчуватимуть різницю між дітьми, бо усиновлене дитя буде схоже на батьків.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
3 
1
Коментарі