"Батька ніхто в труні не бачив. Його поховали без свідків"

 

"Донька розлучилася з чоловіком через зраду, — розповідає в листі вінничанка Лідія Василівна, 55 років. — Після розриву зять просив Оксану пробачити все й забути. Спробували знову жити разом, але Ігор її ображає. У доньки двоє дітей. 11-річний син сліпий, не говорить, має легку форму ДЦП. Молодшому 8 років. Він здоровий. Недавно Оксана познайомилася з іншим чоловіком. У нього серйозні наміри щодо неї. Але я відчуваю, колишній не дасть їм спокою".

Надсилає весільне фото доньки, зроблене під час вінчання. У наречених над головами корони. У руках — запалені свічки. Листи коментує київський біоенергетик 51-річний Мирослав Олійник.

— Якщо хоче налагодити життя з іншим чоловіком, варто переїхати. У місті, де живе зараз, колишній коханий не дасть їй бути щасливою. З новим зятем у них часто виникатимуть суперечки. Деякі з бійок закінчуватимуться травмами. Розраховувати на матеріальну допомогу від Ігоря для дітей не варто. Офіційно він не працевлаш­тований. Платити аліменти відмовиться. Оксані варто прийняти пропозицію від чоловіка, який добивається її уваги. Він замінить дітям батька.

"Тато помер до мого народження, — розповідає в листі 31-­річний Леонід із Київщини. — Я виріс із трьома вітчимами. Мати боялася жити сама, тому ще тричі виходила заміж. Маю двох сестер. У нас напружені стосунки. Після смерті мами довелося ділити хату, вони забрали все. Не зважали, що я серед них старший. Пам'ятника матері ніхто не поставив. Шкодую, що ніколи не бачив свого батька. Хоча ще моя бабуся говорила, я схожий на нього. Коли мати була на сьомому місяці, він загинув на лісоповалі. Привалило деревом. Бачив його лише на фотографіях. Могила татова на кладовищі є. Але недавно сусід розповів, що батька ніхто в труні не бачив. Родичі поховали його без свідків. На лісництві він ніколи не працював. Батько був у банді. Зв'язався зі страшними людьми. Йому треба було зникнути. Тому цілком імовірно, що він досі живий. Лише має інше прізвище й ім'я. Хочу його розшукати".

Надсилає чорно-біле фото батька Івана в тільнику біля мотоцикла. Біоенергетик запалює свічку, кладе на знімок долоню.

— Батько помер від тяжкої недуги кілька років тому. Не тримайте образи на матір, що не розповіла вам правду. За неї ваша сім'я могла дорого заплатити. У 1990-ті Іван мав справу з бандитами. Поставте в церкві свічки за упокій батьків. Воювати за мамину хату з сестрами теж не раджу. Ви матимете, де жити. Дружині свою оселю заповість баба.

"Дочка Наталія 15 років тому вийшла заміж за хлопця із Чернігова, — пише Галина Михайлівна із Прилуцького району Чернігівської області. — Народила двоє синів — Артура й Женю. Життя з чоловіком не склалося. П'янки, брехня та постійне розпускання рук набридли. ­Розлучилася. Потім Олександр потрапив у ­тюрму. Донька все йому пробачила й після в'язниці прийняла назад. Узяли в кредит машину з салону. Оформили на Наталію, а їздив зять. Через деякий час він забрав машину й десь подівся. Банк шукає та вимагає повернути авто чи гроші. Заборгованість по кредиту вже доходить до суми з шістьма нулями. Доньці нічим платити. Зять недавно дав про себе знати. Пише доньці на телефон, що живе в Польщі та добре заробляє".

Біоенергетик дістає з конверта фото. Чоловік у кролячій шапці обіймає жінку в зеленому береті.

— Кредит доведеться повертати доньці. Інакше банк може потребувати у замін нерухомість. На деякий час може відновити стосунки з чоловіком. Він допоможе погасити частину боргів, доки не зникне вдруге. Кликатиме жити до себе, але через борг донька не зможе виїхати на постійне місце проживання за кордон. Із зятем треба судитися, а не домовлятися. Хай поверне авто чи гроші.

×