— Маю приватний будинок. Вирішив купити для охорони довгошерсту німецьку вівчарку. Знайшов в інтернеті оголошення з фотографією цуценяти. На шиї був бантик. Наступного дня поїхав за ним до Бердянська, — розповідає киянин 28-річний Михайло Бойко. У новорічну ніч його піврічного пса Бантика викрали. Два місяці його шукала Нацполіція.
— Настала зима, а я не встиг зробити Бантику вольєр, — продовжує Михайло. — У новорічний вечір поїхав на декілька годин до мами й бабусі. Посадив собаку на ланцюг біля буди. Бо став неконтрольований. Якось на подвір'ї повисмикував із корінням саджанці дерев, відгриз від будинку шмат пінопласту зі штукатуркою для утеплення.
Коли повернувся, на воротах був збитий замок. Ланцюг — відчеплений, кругом сліди боротьби. З будинку нічого не взяли.
Михайло Бойко майже щодня обходив сусідні вулиці у пошуках пса. Розклеїв оголошення, на центральних вулицях столиці розвісив бігборди з фото Бантика. За повернення тварини обіцяв винагороду у 50 тис. грн.
— Якось зі Штатів подзвонив український діаспорянин. Казав, його діти не їдять, питають, коли Бантик повернеться. У друзі на "Фейсбуку" почали додаватись екстрасенси. Писали, де міг би бути Бантик. За їхніми вказівками об'їздив усю Київську область.
Згодом Михайло підняв суму винагороди до 100 тис. грн.
— На великі гроші клюнули викрадачі. Надіслали СМС із фотографією підрослого Бантика. Почав переписку з ними, — пригадує Михайло. — Викрадачі стали шантажувати. Не вірили, що за собаку хтось готовий віддати стільки. Писали з різних номерів.
Сусід працює у правоохоронних органах. Попросив працівників департаменту карного розшуку Нацполіції допомогти знайти пса. За телефонними номерами відстежили зловмисників. Бантика тримали під Києвом у гарному триповерховому будинку. Викрадач зачинився із собакою в домі, на подвір'я випустив двох вівчарок. Тримали його в облозі пару годин.
Майже два місяці викрадачі не пускали Бантика гуляти. Шкіра вкрилася виразками. Через брак руху виникли проблеми з кістками.
Одразу мене впізнав. Від радості аж упісявся. Зараз їздимо до ветеринарів, здаємо аналізи. Хтозна-чим годували. Балуємо його "гематогенками". З'їдає їх по кілограму на тиждень.
Пес отримав психологічну травму. Я ж йому був і за тата, і за маму. Тепер ходить за мною всюди. Коли засинає, дивиться на мене. Кожні 15 хвилин перевіряє, чи я є. Постійно облизує обличчя.
3 
35413
Коментарі