понеділок, 28 квітня 2014 16:15

Зробіть поросят у вуха
3

Катерина ПРИЙДАН 29 років, лемпворкер – майстер із виготовлення скляних прикрас. Народилася в Києві. ­Батько – автомеханік, мати – домо­господарка. Закінчила художню середню школу імені Тараса Шевченка, факультет графічного дизайну в Київському політехнічному інституті. Займалася керамікою, книжковою графікою, графічним дизайном. П’ять років тому захопилася виготовленням прикрас зі скла. Зараз це її основний заробіток. Продає вироби через власний сайт. Розширювати виробництво й когось іще наймати не хоче. Живе в Києві, в приватному будинку в Голосієві. Чоловік – також дизайнер. Познайомилася з ним 15-річною, коли навчалися в художній школі. 14 років уболіває за київське ”Динамо”
Аґрус, чорниці, ожину, малину завбільшки як справжні Катерина Прийдан виготовила зі скла. За допомогою клею зібрала їх на мідний дріт. Вийшли сережки, кулони і браслет
Першу підвіску-”сову” Катерина зробила рік тому. Побачила птаха на паркані, коли вийшла надвір о п’ятій ранку. Відтоді виготовила понад десяток таких

Сім прикрас зі скла майстрині Катерини Прийдан

Катерина Прийдан працює з розплавленим склом.

– Скляний прут розжарюю в полум'ї пальника й намотую на спицю з нержавійки – виходить намистинка, – розповідає. – Кінець спиці треба перед тим змастити спеціальною калійною глиною – аби потім намистину можна було зняти, інакше вона пристане до металу. Спочатку в усіх майстрів скляні намистини тріскаються. Але в якийсь момент це саме собою припиняється: руки запам'ятовують рухи. Не задумуючись усе робиш швидше й точніше. Спочатку ж пальці трусяться, боїшся торкнутися розпеченої намистини. І виходить, що доки ти візерунок наносиш – частина намистини поза вогнем пальника теліпається. Потім, коли її в полум'я повертаєш, вона тріскає від перепаду температур. Зараз у мене в голові є дзвіночок – знаю, коли її треба назад втягнути. Намистину роблю максимум годину. Якщо витрачати більше часу – скло псується, темніє.

Різнокольорові скляні прути Катерина купує в інтернеті. Використовує італійське скло, рідше – львівське.

– З ним складно працювати, бо не дуже чисте, трапляються камінці, пісок. Воно трохи недоварене, через це іноді "стріляє". Але люблю його за неоднорідний колір.

1. Перстень – "писанку" купив співак Олег Скрипка позаторік на фестивалі "Країна Мрій". Я показувала учениці, як робити намистини. Скрипці сподобався процес розплавляння скла, і захотів щось таке й собі. Писанковий візерунок робила так званою струною. ­Спочатку з розігрітих товстих скляних прутів витягую тонкі струни. Далі, розплавляючи їх, викладаю ними візерунки. Чотири роки роблю етноколекцію – персні, сережки, кулони. ­Відтворюю дерево життя з писанок різних ­регіонів – у кожному вони свої.

2. Брошки "Сова" – особливі: можу повторити кожну свою роботу, але не їх. Усі виходять різні. Беру те саме скло, роблю все однаково – а результат щоразу інший. Кожна "сова" зі своїм характером. Мають різні очі. В одної погляд веселий, у другої – замріяний, третя налякана, ще одна – просто щаслива. Залежить від того, як плавилося скло. Іноді тримаю намистину у вогні довше, крапає більше скла – очі виходять більші. Якщо матеріалу беру менше – у "сови" інший характер.

Купують такі брошки жінки під 40.

3. Порожнисті намистини декому нагадують лампочки. Або ж люди сміються: "Як це – на себе ялинкову прикрасу одягнути?" А для мене гра світла крізь порожню намистину – це найгарніше. Їх складно виготовляти, бо потребують швидких і точних рухів. Накручую тонку смужку скла – виходить ніби спідничка. Тоді її закриваю й заплавляю. Всередині запечатується повітря. Нагріте, воно тисне на скло й так вирівнює та скругляє кульку.

4. "Ягоди" – такі сережки й підвіски не робить ніхто, крім мене. Не використовують скло із вплавленою міддю, не збирають це разом і не кріплять потім клеєм. Це – технологічно неправильно, але працює.

Син однієї моєї клієнтки, коли побачив у неї на шиї мій скляний аґрус, запитав: "Мамо, а що буде з кулоном, коли ягоди засохнуть?" То для мене була найбільша похвала.

5. "Гніздо з бірюзовими яйцями" – є сережки з ними і перстень. Такі яскраво-блакитні яєчка несе сіренька непоказна пташка – дрозд. ­Спочатку зі скла роблю яйця. ­Наклеюю їх на основу і довкола, наче паркан, будую гніздо з тоненьких скляних прутиків.

Знайома реставраторка придумала, щоб у гніздечко на другій сережці покласти одне крапчасте яйце – ­зозулине. Їй 45, не знімаючи носить на роботу його близько року. Мої покупці переважно старші за мене. ­Ровесниць мало, а молодших – кілька.

6. "Пряничний будиночок" – перстеник – робити складно. Через його форму: стіни квадратні, дах двосхилий. Вони мають бути рівні, а розплавлене скло округлюється, бо стікає, як густий мед. Зробила два такі персні – "будиночки". Коштують 220 гривень.

7. З рожевими поросятами маю сережки і кулон. Почалося все із листа з Уфи, з Башкирії: "Зробіть поросят у вуха", – попросила замовниця. Це мама такі сережки захотіла подару­вати доньці. Рожеве скло ­утворюється завдяки окису золота, тому дуже кап­ризне. Золото – легкоплавкий метал, його окис у вогні швидко вигоряє. Тому вироби з рожевого скла легко перегріти, і прикраса замість гладенької стане матова.

Зараз ви читаєте новину «Зробіть поросят у вуха». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути