Ексклюзиви
Четвер, 07 серпня 2014 15:15

За технічний переклад іноді платять більше, ніж за художній. А мало би бути навпаки
6

Андрій МАСЛЮХ 38 років, перекладач. Народився й живе у Львові. Батько за освітою – інженер-електронщик, мати – домогосподарка. Має на 13 років молодшого брата. – Батьки кажуть, що читати я навчився 4-річним, – розповідає. – Через ДЦП мусив сидіти вдома, то читав дуже багато. Навчався в звичайній школі, але вчителі періодично приходили до мене. Більше вдома був, таке собі заочне навчання. Тоді ходити мені було важко, тепер більш-менш нормально. У дитинстві через хворобу був радше інтровертом. Трохи комплексував через відмінність від інших. Дитині то важко. Тепер уже дивлюся на це крізь пальці. Рано чи пізно людину починають бачити такою, якою вона сама себе бачить. 1998-го закінчив заочне відділення англійської філології в Львівському університеті імені Івана Франка. 2011-го одружився з Лесею Бартків. Вона закінчила музичне училище імені Людкевича, поліграфічний технікум Академії друкарства, Український католицький університет. Музикантка, співачка хору ”Осанна”. Переклав майже 40 книжок, переважно з англійської та італійської. Багато уривків із них викладає на свій сайт ”Драгоманія”. Ранок без кави називає катастрофою. ”Тому, хто підкаже, як перекласти англійською ”причілок”, буду винен філіжанку доброї львівської кави”, – написав 16 травня у фейсбук-спільноті ”Український переклад”. У відгуках вивели: fronton або gable

П'ять книжок, які переклав Андрій Маслюх

1. Найперша

Ентоні де Мелло, "Молитва жаби"

 

Автор – індійський єзуїт. Збирав притчі, історії різних народів і часів. Мені доручили другий том його "Молитви жаби". Книжка з тих, які треба читати не цілу одразу, а щодня потроху, притчу за притчею. Можна багатьох речей навчитися і чимало що побачити по-новому.

Переклад 1999 року коштував долар із чимось за сторінку. Зараз – від 3 до 7, як домовишся. Від тексту мало б залежати, але не завжди це враховують. За технічний переклад іноді платять більше, ніж за художній. А мало би бути навпаки, бо з художнім текстом працювати важче і довше. Технічну літературу, очевидно, краще розкуплять – наприклад, студенти.

2. Найцікавіша і найвдаліша

Клайв Стейплз Льюїс, Космічна трилогія: "За межі Мовчазної планети", "Переландра", "Мерзенна сила"

 

Це – фантастика, але не наукова, а філософська. Льюїс належав до оксфордського літературного гуртка Inklings (з англійської можна перекласти і як "натяк", і як "легка підозра", і – "чорнильні душі". – "Країна"). Його члени пропагували фентезі. Це 1930–1940 роки. Хтось із них був пожартував, що вони стали писати, бо не мали книжок, які їм було б цікаво читати. Серед них був і Джон Рональд Руел Толкін, якого я теж дуже люблю.

Льюїс – апологет християнства, а я можу себе назвати апологетом Льюїса. У світі його книжки видають мільйонними накладами, а в нас мало хто й знає про нього – плутають часом із Льюїсом Керролом. Три томи "Космічної трилогії" дуже різні, пов'язані тільки основною лінією. Перша частина найменша – близько 150 сторінок. Фактично, це пролог до всієї історії. Друга має понад 200 сторінок, а третя – товща за перші дві разом узяті. Видало їх "Свічадо" 2010 року. Досі люблю перечитувати.

3. Найдовша

Ігнатій Лойола, "Конституції Товариства Ісуса"

 

Це – статут Ордену єзуїтів, тобто Товариства Ісуса. Понад 500 сторінок. Почав перекладати 2004-го, за два роки книжка вийшла друком. На початку 2000-х після довгих років Орден єзуїтів повернувся в Україну. З настоятелем, отцем Давидом Назаром, який у Львові має осідок, тісно співпрацюємо вже років 10. Він добирає книжки, я перекладаю. Подобається, що єзуїти видають ґрунтовну духовну класику.

Є корпус творів, який у культури, що вважає себе європейською, просто мусить бути.

Цей переклад був найскладніший, із погляду термінології. Там купа архаїзмів і доволі цікава стилістика – у 1550-х же писано. Я мав оригінал – латинську версію, як її написав Ігнатій Лойола. Мав також англійський переклад, італійський, польський, німецький. Тобто всіма мовами, в яких трохи петраю. На основі всіх тих версій робив українську. Коли траплялися сумнівні місця, дивився, як інші перекладачі давали з цим раду. Попідловлював розбіжності в різних версіях. На той час російського перекладу ще не було, то кілька примірників відправили до Новосибірська, де молоді єзуїти проходять новіціат – тобто послушництво – першу стадію членства в ордені.

4. Найнудніша

Ґері Чепмен. "П'ять мов любові у підлітків"

 

Цей американський психолог написав серію книжок "П'ять мов любові" – у дітей, у подружжі… Я перекладав із цієї серії книжку про підлітків. Чомусь вона не пішла мені, але якщо вже почав, то хоч-не-хоч мусив закінчити. Автор писав насамперед для американців, тож і приклади з життя наводив, спираючись на їхню дійсність. Я мусив вивчити правила американського футболу та бейсболу, бо інакше для українського читача було б незрозуміло. Потім видавництво пропонувало ще одну книжку Чепмена, але я відмовився – не моє.

5. Найнезвичніша

Ігнатій Лойола, "Заповіт прочанина"

 

Це автобіографія Ігнатія Лойоли – засновника Єзуїтського ордену. Він її не писав, а диктував одному зі своїх послідовників, Луїсу Ґонсалвешу да Камарі. Лойола за національністю – баск, народився в Наваррі, да Камара – португалець, а книжку написано іспанською і частково італійською – остання чверть. Тобто, мовами, які для обох рідними не були. Крім того, з Лойоли літератор був кепський. І все одно ця книжка – надзвичайно цінне історичне джерело.

Зараз ви читаєте новину «За технічний переклад іноді платять більше, ніж за художній. А мало би бути навпаки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 2598
Голосування Який український клуб досягне більших успіхів у Лізі Європи 2018/19?
  • 1) "Шахтар"
  • 2) "Динамо"
  • 3) обидві команди "вилетять" одночасно
Переглянути
Погода