– Вчилась в Австрії майже півтора року. Об'їздила всі найбільші міста й найцікавіші курорти. Була у Відні, Зальцбурзі, Інсбруку, Ґраці та Бреґенці, – розповідає юрист 24-річна Ольга Столярчук із Києва. – З України добиралась по-різному. Раніше було вигідно літаком. Але потім квитки подорожчали.
Часом можна впіймати квиток на прямий рейс за 2 тисячі гривень, та й то рідко. Коли подаєшся на візу, це не вигідно, бо квитки треба викуповувати одразу. Кращий варіант – літаком до Будапешта бюджетними авіалініями, а звідти автобусом до Відня всього 2 години. Також можна їхати автобусом із Києва – вони курсують раз на тиждень із Південного вокзалу. Зручний рейс до чеського Брно, там буси швидші й комфортніші, до того ж їх недовго тримають на кордоні. Квиток коштує 700–800 гривень. Є знижки для студентів і на 10-ту поїздку. Зі Львова та Києва також ганяють приватні водії. Поїздом із Варшави їхати не раджу. Довго, мало місця й не дуже зручно.
В Австрії немає іншого сполучення, крім залізничного. У будь-який куточок країни є кілька варіантів поїздів. Великою компанією варто орендувати машину. Вийде і економніше, і зручніше, і можна побачити більше. Хоча великі штрафи за порушення правил та погане орієнтування по карті можуть зіпсувати поїздку. Англійською добре розмовляють усі, навіть селяни. Але люблять, коли до них звертаються німецькою, – хоча б кілька слів.
У містах, зокрема у столиці Відень, можна купити один квиток на всі види транспорту. Автобусів мало, проте метро, трамваї та електрички курсують постійно. "Зайцем" їздити не вийде. Квитки часто перевіряють контролери в цивільному.
У Зальцбурзі багато старих книжкових магазинів, озер і соляних шахт
До Інсбрука варто їхати заради музею Сваровські. Його звели на місці першого заводу знаменитого ювеліра, в мальовничому Ваттенсі. Музей розмістився в підземеллі, вхід зроблений у формі голови велетня, замість очей – великі зелені кристали, із рота тече водоспад. Заклад не розповідає історію кристалів, а показує їх різноманіття, зокрема найбільший і найменший камінці Сваровські. Там є і магазин, де прикраси можна придбати дешевше.
У центрі міста Ґрац є музей у вигляді НЛО. Всередині – твори сучасного мистецтва, стиль, як у нашому PinchukArtCentre.
За історією й Моцартом треба їхати до Зальцбурга. Там величезна кількість старих книжкових магазинів, фортеця Гоензальцбург, багато озер і соляних шахт.
У Бреґенці щороку проводять театральний та оперний фестивалі. Сцену будують на воді у вигляді казкових створінь, міст і творчих інсталяцій.
У Гальштаті є льодовик. Місто розташоване серед гір, має маленьке озеро. В оренду можна взяти човен і поплавати на ньому.
Із національних страв дуже сподобалися сосиски кезекрайнер із сиром усередині. На ринку Нашмаркт у центрі Відня їх можна накупити із собою. Австрійці обожнюють сосиски з хроном або гірчицею та круглою пісною булочкою семель. Їдять їх у будь-якому місці та в будь-який час. До пива чимало хто замовляє шніцель із журавлиновим джемом і лимоном.
На десерт – штрудель або торт "Захер". Рецепту шоколадного торта з абрикосовим конфітюром і глазур'ю вже 200 років. Вигадав його на той час 16-річний практикант Франц Захер для австрійського міністра закордонних справ. Найсмачніший штрудель куштували в кафе біля входу в палацовий комплекс Шенбрунн. До кави пропонують цукерки "Куля Моцарта".
У віддаленому районі Відня Ґрінцінґ багато виноградників, дуже смачне вино та виноградний сік.
Песик був брудний і мокрий, бігав залами. Офіціанти цього ніби не помічали
Часто на вулицях можна побачити літніх жінок у костюмах від Chanel із келихом шампанського або коктейлем Aperol Spritz із білого ігристого вина та легкого алкогольного напою зі смаком помаранчів.
У вихідні на вулицях багато людей на велосипедах і роликах. Старші чоловіки й жінки нерідко бадьоро крокують із лижними палицями. Називають це нордичною ходою.
Австрійці не соромляться брати із собою тварин у кафе, ресторани, магазини. Якось восени після дощу побачила даму із собакою в кафе. Песик був брудний і мокрий, бігав залами. Офіціанти цього ніби не помічали.
Австрійці підтримують усе, що нагадує про імперські часи. Збирають концерти у старовинних замках, проводять бали та заняття в школах верхової їзди. У кав'ярнях люблять відтворювати стиль ХVІІІ сторіччя.
У Віденській опері продають стоячі місця
У Віденській державній опері 567 стоячих місць. Їх продають за 80 хв. до початку вистави і лише по одному квитку в руки. Коштують 3–4 євро. Звичних позначень на них немає. Купуєш лише право перебувати в залі. Такі місця є в партері, галереї та на балконі. На майданчиках для стоячих глядачів є спеціальні поручні, щоб спиратися. На них можна прив'язати шалик або хустинку, щоб "забронювати" вподобане місце. Ще 1706 сидячих – у ложах і в партері. Коштують від 6 до 250 євро.
Із верхнього ярусу є вихід на відкриті галереї. Із них добре видно центральні вулиці міста й бульварне коло.
Купувати квитки слід заздалегідь, опера у Відні дуже популярна. На площі Ґерберта фон Караяна біля театру повісили екран. На ньому в реальному часі транслюють усі спектаклі. Для глядачів ставлять на вулиці стільці. Часом люди дивляться виставу, сидячи на асфальті.
Крім державної опери, у столиці є ще дві: Theater an der Wien – "Театр на річці Відень", і Віденська народна опера.
2 
1
Коментарі