– Торік підкоряв гору Шафберґ біля Зальцбурга, – розповідає програміст 26-річний Міхал Пашта із Варшави, який від травня працює в Австрії. – Пішки на неї добирався від міста Мондзеє. Туди доїхав від Зальцбурга за 40 хвилин, заплатив 5 євро. Бачив гірського, або, як його ще називають, Брокенського привида. Це тінь на хмарах у напрямку, протилежному від сонця, під час туману або похмурої погоди. Схожий на веселку-німб. Раптово його угледів, коли був на вершині. Кажуть, якщо таке явище побачиш раз у житті, помреш у горах, а якщо тричі – точно не там.
Найдивовижніший захід сонця спостерігав на горі Кройцкогель у долині Гаштайн. Вона майже 3 тисячі метрів заввишки. Для мене це стало викликом. На горі багато уламків скель, величезних кам'яних брил. Через них та погоду туди підніматися можна лише у липні й серпні. До долини курсують потяги від Зальцбурга.
У Музеї природничої історії під горою Мьонхсберґ можна дізнатися про все – від аналізу сексуального життя до подорожей у космос. Одного дня на музей мені не вистачило. Схожий на варшавський Науковий центр Коперника, але менш інтерактивний та інформативніший. Туди можна дістатися громадським транспортом.
У Музеї природничої історії можна дізнатися про все
На ніч лишився із друзями на найближчій від Зальцбурга горі Унтерсберґ. Вона починається в комуні Ґланеґґ, звідти до початку підйому автобус їде півгодини. На вершині є хатка-ресторан Zepezauer Hu¨tte, де готують дуже смачний кайзершмарн, із німецької буквально – імператорський омлет. Страва традиційна для австрійської кухні. Кайзершмарн любив імператор Франц Йосиф І. Ми милувалися заходом сонця, вирішили заночувати в будиночку. Зранку спостерігали чарівний світанок, а тоді поїхали на роботу. На жаль, таке можливо лише влітку, коли день закінчується пізно, а починається рано. Дорога до хатки в горах забирає 2–3 години. Залежно від вологості, танення снігу або дощу туди можна підійматися від травня до жовтня. Також є канатка, але я ніколи нею не користувався.
– У віденському соборі Святого Стефана стіни неначе вібрують, – розповідає студентка 22-річна Ізабелла Бауер, родом з австрійського села Вільдендюрнбах поблизу чеського кордону. – Собор відвідувала багато разів. Уперше – в дитинстві з батьками. Недавно водила туди подругу з Техасу. Її вразили готична архітектура й оздоблення. У США такого немає.
Моя улюблена історія із собору – про фігуру невідомого скульптора, який визирає із вікна, внизу кафедри. Кажуть, на полотні зображений один із будівничих – Ганс Пухсбаум. Він тримає долото. За легендою, скульптуру потрібно тричі обійти й спитати: "Гансе, що ти робиш?" Два рази він мовчатиме, а на третій відповість: "Нічого!"
Про катакомби під собором кажуть, що вони ведуть до пекла. Там багато скринь і кісток. У повітрі пахне пліснявою. Гіди залякують туристів страшними історіями про мерців.
Піднімалися ліфтом у північну вежу. Вона заввишки 68 метрів. Там є один із найвідоміших австрійських дзвонів – Новий Пуммерін, відлитий 1951 року із залишків старого. На його поверхні вирізьблені зображення Мадонни та сцени облоги міста турками й пожежі 1945 року. Вхід коштує близько 5 євро. На південну вежу, 136 метрів заввишки, вибираються сходами. Треба бути у добрій фізичній формі. Згори – чудовий панорамний краєвид.
Тим, хто любить історію, краще брати гіда. Він покаже містичні місця.
На вершині є хатка-ресторан, де готують дуже смачний кайзершмарн – імператорський омлет
У замку Ґрафенеґґ почуваєшся, наче в старій казці. На території, крім будівлі, є парк і відкрита сцена для оркестрових концертів – "Волкентурм". Її вважають архітектурним шедевром і називають "хмарною вежею". Улітку на фестиваль з'їжджаються найкращі оркестри світу. Сцена має форму неправильного куба і схожа на об'єкт сучасного мистецтва.
За 2 години до вечірнього концерту відчиняють вхід до парку. У цей час люди їдять канапки на траві просто неба, майже під сценою. Перед початком виступів територію підсвічують ліхтариками. Квитки коштують від 10 до 100 євро залежно від місця. Але й із дешевих добре видно та чути. Діставатися зручно автівкою, хоча на час фестивалю до замку пускають автобуси із Відня.
На концерт краще не вдягати джинси та футболку, адже подія скоріше урочиста. Проте у сукнях і смокінгах слухати класичну музику ніхто не приходить. Стиль одягу – щось середнє між цими двома.
У Відні найчастіше із друзями зустрічаюся в кав'ярнях. Їх багато, як ніде в Європі. Туди ходять просто так, випити кави, з'їсти шмат торта, поспілкуватися, почитати, навіть працювати. Мої улюблені заклади – Hawelka, Cafе Central, Cafе Demel, Landtmann та Cafе Sacher. Капучино називають віденським меланжем, американо – ферленгертер, із німецької "розбавлена кава".
Гуляти ходжу до парку в центрі міста – Пратер. У ньому є знамените чортове колесо Reisenrad та найбільші в світі гойдалки.
Дерева ростуть посеред кімнат
Найвідоміший австрійський архітектор Фріденсрайх Гундертвассер, вважав, що кожна людина має прикрашати дім на власний смак. Один із його проектів – будинок Гундертвассера на вул. Кеґельґассе, 34–38 у Відні – третя за популярністю пам'ятка в країні після палацу Шенбрунн і міста Зальцбург. Підлога у ньому крива, зовні облицьований яскравою плиткою і оздоблений колонами. Всередині на стінах можна малювати, зокрема графіті. Посеред кімнат ростуть дерева.
У будинку 52 квартири, чотири офіси, 20 терас і близько 250 дерев та кущів. Його вважають звичайним житловим. Є кабінет лікаря, пральня, зимовий сад, кав'ярня та магазини. Зодчий за цей проект не взяв гонорару. Був противником раціоналізму в архітектурі. 1958 року склав "Пліснява-маніфест", де критикував прямі лінії в сучасних будівлях.
1 
1
Коментарі