Кучеряве волосся іграшкам роблять із вовни шотландських овець
Свою першу ляльку продала за 25 гривень влітку 2010 року: голова, клаптик тканини і ноги-шнурочки. Зо п'ть ляльок розклала у Луцьку посеред вулиці на асфальті. Одна дівчина купила і сказала: "Замовила б ще, якби ляльки сиділи". Взялася робити їх із зігнутими ногами – такі можна посадити на край столу чи полиці.
Каркаси іграшок роблю з дротів, які використовують у букетах. Побачила їх під час занять у гуртку флористики. Дуже хотіла там учитися, але не було грошей. Майстриня дозволила працювати підсобницею. Я виносила інструменти і матеріали для відвідувачів гуртка. А після уроку повторювала те, що вони робили на занятті.
Якось пішла з ляльками на фестиваль "Бандерштат". Там до мене доколупався п'яний патріот. Годину стояв поруч і відлякував клієнтів – розказував їм, що бірочка Handmade by Ivanka має бути написана українською мовою. Раніше продавала ляльки посеред вулиць чи на мостах, розносила по магазинах. Тепер клієнти знаходять мене самі.
Взяти участь в Одеському гешефті Garage Sale (фестиваль виробників хенд-мейду, який із 2011-го влаштовують чотири рази на рік. – Країна) мріяла кілька років. Не те, що поїхати, а навіть написати організаторам не наважувалася. На початку травня таки зібралася. Привезла 15 ляльок. Першого дня продала п'ять, а на другий іти вже не хотіла. Подзвонили організатори: "Ти де? Чому стіл порожній?" Коли прийшла, сусіди сказали, що люди підходили і питали про ляльок. Дві відразу купили. З рештою просиділа до вечора. Каталася на стільці. Раптом мій хлопець помітив під нашим столом скручену у вузол вологу серветку. Сказав: "Нам хтось підклад підкинув". Узяв серветку паличкою і викинув. "Тепер продаси усі свої ляльки". Так і сталося.
Майстерню обладнала вдома на горищі 2012 року. До того працювала у хаті. Нитки скрізь розносилися, мама через це злилася. Відправила 1146 замовлень – понад три тисячі ляльок. Одна німкеня замовила 50. Сказала, хоче подарувати всім своїм родичам. Виявилося – реалізовувала у своєму магазині. Я дізналася про це, коли вона зробила наступне замовлення. Попросила, щоб я більше не чіпляла бирок, бо клієнти розпитують, що це і звідки.
Тканину для облич ляльок купувала ту, що виробляли на донецькій фабриці. З початком війни її закрили, а я про це не знала. У магазині попросила: "Відміряйте фланелі сурової". Відповіли: "Такої тканини немає і більше не буде". 10 метрів цієї матерії дістала випадково. Якось у Facebook написала незнайомка зі Львова. Спитала, чи не проведу для неї та її хлопця екскурсію Луцьком. Погодилася. Зустріла їх на вокзалі, поводила містом, показала свою майстерню. Обмовилася про тканину, якої ніде немає. Згодом дівчина знайшла мені її на львівській гуртівні. Вистачити має надовго – на личко потрібен квадратик 8х8 сантиметрів.
Деякі тканини купую через інтернет, інші – на секонд-хендах у дитячих відділах. У магазинах рідко зустрічаю натуральні матеріали з милим принтом.
Волосся роблю з акрилових ниток. Для кучерявого беру вовну шотландських овець. Раніше замовляла в жінки з Криму. Вона продавала її вже відібраною, очищеною, пофарбованою. Купувала маленькими партіями, бо вовна досить дорога. Тепер доводиться брати через інтернет – продають необроблену. Її треба промивати в семи водах, бо дуже віддає овечкою. Вовна буває біла й чорна. Якщо потрібен інший колір, використовую фарбу для волосся. Лялька зі звичайним волоссям коштує 270 гривень, з кучерявим – 300.
Для очей використовую вітражну фарбу на водній основі. Вона виблискує на сонці. Здається, що лялька жива.
Патент на авторську іграшку хотіла зробити давно, але всі казали, що це – довго, дорого і проблемно. Якось на вулиці в Луцьку, де продавала ляльки, підійшов чоловік. Похвалив мої вироби, сказав, що вони схожі на мене. Спитав: "Надіюся, ви додумалися їх запатентувати? Бо знайдеться хтось смекалистіший". І пішов. Увечері зібрала речі, щоб іти додому. Але рушила не тією дорогою, що зазвичай. Мені назустріч крокував той чоловік – ніс папірець із номером телефону юристки, яка займається патентами. Свідоцтво на авторське право зробила за місяць.
Кілька років тому подарувала ляльку співаку Джареду Лето (соліст американського гурту Thirty seconds to Mars. – Країна). У лютому 2015-го запостила її фото у соцмережах. Виставляла ще двічі – весною та восени. Якось побачила, що Джаред на своїй сторінці поширив намальований кимось його портрет. Подумала: ну чим я гірша? Опублікувала фото ляльки знову. Телефон почав безперестанку вібрувати. Подумала, що зламався. Коли взяла в руки, побачила купу сповіщень – Джаред поділився моїм знімком. Цієї весни Thirty seconds to Mars виступав у Києві. Ляльку Джареду сама віддати не змогла, передала через охоронців. Сфотографувалася зі співаком і розплакалася від щастя.
У Празі вирішила торгувати на Карловому мосту. Взяла 18 ляльок. Поруч зі мною якийсь чоловік грав на гітарі. До нього підійшов поліцейський і почав сваритися. Зрозуміла, що мене можуть оштрафувати, і склала назад свій товар. Брат, який стояв поруч, почав сміятися: мовляв, поторгувала. Стало прикро, вирішила будь-що ляльки продати. Примостилася на іншій вуличці. З коробки зробила подіум, виставила на нього ляльки. За 3 години продала 15.
Клієнти часто просять, щоб обличчя ляльки нагадувало конкретну людину. Стовідсоткова копія не вдається, бо всі іграшки мають типове лице. Та завдяки зачісці, пропорціям їх вдається робити різними. Людина, яка отримує ляльку, впізнає себе у ній.
Позаторік почала отримувати замовлення на ляльок для всіх членів родини. Найбільше – для 13.
2 
1
Коментарі