Хто стане міністром культури після Лариси Хоролець, Івана Дзюби, Дмитра Остапенка, Богдана Ступки, Оксани Білозір, Ігоря Ліхового, Юрія Богуцького, Василя Вовкуна і Михайла Кулиняка

6

Торік 24 грудня президент Віктор Янукович призначив новий склад Кабінету міністрів на чолі з прем'єром Миколою Азаровим. Без керівництва лишилися два міністерства – культури і промислової політики. У владних кулуарах обговорюють чотирьох претендентів на посаду міністра культури. Ним можуть стати екс-голова відомства Михайло Кулиняк, кінорежисер Тимофій Кохан, заступник голови столичної міськдержадміністрації з питань культури і гуманітарної сфери Леонід Новохатько та Андрій Вінграновський – керівник департаменту культурної спадщини та культурних цінностей міністерства.

Першим міністром культури незалежної України була актриса і драматург 43-річна Лариса Хоролець. Вона працювала на цій посаді 14 місяців – із серпня 1991-го до листопада 1992-го.

Її замінив дисидент і літературознавець 61-річний Іван Дзюба. Він очолював міністерство майже два роки – з листопада 1992-го до серпня 1994 року.

Директор Харківського театру опери й балету, а до того – викладач місцевого культосвітнього училища по класу народних інструментів, 48-річний Дмитро Остапенко був керівником міністерства з серпня 1994-го до серпня 1999 року. Після цього його призначили гендиректором Національної філармонії.

Актор 58-річний Богдан Ступка протримався на цій посаді півтора року – з грудня 1999-го до травня 2001-го. Після звільнення казав: "Працювати художнім керівником театру імені Франка складніше, ніж бути міністром культури".

З лютого по вересень 2005-го міністерство очолювала естрадна співачка і екс-нардеп 48-річна Оксана Білозір. Скаржилася, що на посаді міністра її отруїли. Її замінив директор Канівського музею-заповідника Тараса Шевченка – 48-річний Ігор Ліховий. Він працював з жовтня 2005-го до листопада 2006-го. Потім став послом України в Білорусі.

Тричі призначали міністром театрального режисера Юрія Богуцького. Перший – із серпня до грудня 1999-го, тоді йому було 47 років. Другу каденцію відбував чотири роки – з червня 2001-го до лютого 2005-го. Повертався на посаду в листопаді 2006-го, а пішов у грудні 2007 року.

18 грудня 2007-го міністром став режисер масових дійств, актор 49-річний Василь Вовкун. Він працював до березня 2010-го. Запровадив театралізоване відзначення Голодомору на державному рівні та український дубляж іноземних фільмів.

11 березня 2010-го у міністерське крісло сів музикант 41-річний Михайло Кулиняк. На посаді він демонстрував уміння грати на скрипці та акордеоні. Його звільнили торік 24 грудня.

Кандидатури на посаду міністра культури пропонують Михайло Слабошпицький, Ірена Карпа, Юрій Винничук, Михайло Іллєнко та Оксана Забужко

На Львівському форумі видавців разів п'ять бачив Тягнибока з мішком книжок

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, 66 років. Виконавчий директор Ліги українських меценатів, директор видавництва "Ярославів Вал". Співкерівник Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. Секретар ради Спілки письменників. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Живе в Києві. Розлучений. Від трьох шлюбів має доньку і двох синів. Виховує трьох онуків

– Я не вірю, що людина творча буде хорошим міністром. Можливо, тільки Іван Дзюба був справжнім міністром культури. Скажімо, у Франції на цій посаді – політична фігура, політичний керівник. Ви скажіть, що міністр культури Кулиняк – політична фігура, то вас на сміх піднімуть. Це щось середнє між менеджером та бригадиром із питань клубів і театрів.

Богдан Сильвестрович Ступка був геніальний актор, але роль міністра культури не зіграв. Тому не вірю, що на ­цьому місці в наших умовах і з нашою ментальністю може бути представник якоїсь творчої професії. Тягнутиме ковдру на себе й використає цей час для самофаворизації у своїй сфері.

Думаю, найкращим міністром культури був би Олег Тягнибок. Як і прем'єром. З тим самим успіхом можу назвати Ірину Фаріон та Марію Матіос.

Тягнибок – досвідчений політик, гнучкий, відчуває виразно, кого хочуть у ньому побачити і випозиціоновує себе залежно від того. Наївні люди кажуть: "Дивіться, фашист Тягнибок". А насправді запит був на крайній радикальний правий підхід. Він абсолютно може узгодити націоналізм із лібералізмом.

На Львівському форумі видавців я разів п'ять бачив його буквально з мішком книжок. Це мене здивувало. Хоч Луценко й Кириленко там теж обличчями торгували. Але ніхто, крім Тягнибока, не ніс такий вантаж літератури. Він – начитаний, знає історію. Добрий батько та чоловік, стриманий і терплячий. Не нарцисичний, як більшість політиків.

Ірина Фаріон – блискучий мовознавець, ерудит. Я знаю, що Табачник багато доклав сил у війні з Фаріон, щоб представити її як істеричну даму. Хай, можливо, Ірина Дмитрівна трохи холерична. Але це блискучий трибун, інтелектуал. Виїздив із нею на різні акції, бачив її стосунки з людьми. Страшенно доброзичлива зблизька – і дуже м'яка.

З Марією Матіос ми в Шевченківському комітеті п'ять років разом сиділи. Ця людина на трибуні почувається, як риба в воді. Обізнана у футурологічних, соціологічних віяннях і абсолютно інтелектуальна. Що дуже важливо – ­дипломатична, еластична. Може промовчати, коли потрібен результат, може не піддатися на провокацію. Вона була заступником голови комітету, керувала апаратом. Її маленька залізна рука все там міцно тримала.

Новий міністр повинен вирвати повноваження політичного діяча, можливість відстоювати культуру у владі. Світ ми вже здивували – Чорнобилем, профуканою помаранчевою революцією. Пора дивувати культурою.

Забужко – тьотка дуже потужна і класна, але хай пише книжки

Ірена КАРПА, 32 роки. Авторка п'яти романів і двох збірок оповідань, солістка панк-рок гурту Qarpa. Телеведуча, вільний журналіст, колумніст. Брала участь у громадських акціях – за українську мову, на захист свободи слова, проти знищення бездомних тварин. Веде програму "Наші в Раші" на Новому каналі, присвячена російським зіркам шоу-бізнесу, які походять з України. Живе у Києві

Одружена з американським бізнесменом Норманом Хансеном. Виховують двох доньок

– Я висунула б на цю посаду Юку Гаврилову, свого колишнього літературного агента. Вона – безкомпромісна, жорстка, з хорошим смаком, з редакторським, режисерським досвідом роботи. А ще було б добре піти грузинським шляхом формування кабінету міністрів – із молодих людей, які вчилися за кордоном і повернулися додому. У нас такий варіант із міністрами до 30 років, боюся, не пройде.

Юці – під 50. Мислить нормально, молодіжно, не по­старпьорськи. Зможе построїти людей. По­перше, знає законодавство. По­друге, вміє говорити з бюрократами, усіма уродами, які сидять при владі.

Коли був час безгрошів'я – вона їздила в Крим, продавала власноруч вироблені прикраси. Потім була режисером на телебаченні. Свого часу в Адміністрації Ющенка, яким керував Віктор Балога, вибила зарплатню всім працівникам газети "Без цензури" (партійного видання "Нашої України"– "Країна"). Це було після революції. Господарі вирішили її закрити, не заплативши редакції за парту­трійку місяців. Юка на той момент була редактором відділу культури і очолювала профсілку. Просто пішла до Балоги. Узяла два диктофони. У неї вилучили один. Але вона записала розмову на другий. Сказала: "Потрібна хоча б така­от сума". Він: "Та? І це всьо?" Буквально на наступний день ці гроші були віддані. Юка – це типаж Жанни Д'Арк.

Якщо людина такого віку проти всього совкового, то в неї більше прав на посаду, ніж у молодих. Бо їй є з чим порівнювати. Якщо людина в тих умовах трансформувалася і вийшла з нормальним смаком, не лишившись совкодрочером­ностальгуном, це їй плюс.

Також Юка цікава тим, що з молодняком взаємодіє – з музикантами, художниками. Вона хороший експериментатор – у кулінарії, одязі. Страшні старі меблі може перемалювати на червоні – й це вже класно.

Через коротку стрижку чоловік називає її "солдат Джейн". Вона вдягається в етно­мілітарному стилі – принцеса­воїн. Розуміє цивілізаційну місію німецького збройного руху RAF, який у певний момент усе поставив на свої місця: що нєфіг давити людей золотими автомобілями.

Вона – єврейка. Що наштовхнулось би на хвилю неприязні. Але інших кандидатур майже не бачу. Всі або дуже публічні, або старі хричі. А Юка публічна в міру. Оксану Забужко не знаю, чи зацікавила б така посада. Вона тьотка дуже потужна і класна, але хай пише книжки.

Юка ГАВРИЛОВА, 50 років. Уродженка Запоріжжя, живе в Києві. Закінчила музучилище, працювала учителькою музики, художником-оформлювачем, журналістом, режисером на телебаченні. Була літагентом письменників Ірени Карпи, Юрія Іздрика, Василя Шкляра, Андрія Кокотюхи, братів Віталія і Дмитра Капранових, Михайла Бриниха, Тетяни Малярчук. Очолює юридичне бюро при Незалежній медіа-профспілці.

Заміжня за літредактором Олександром Крисюком, виховують сина

Краваток не ношу. Але на посаді міністра вдягнув би

Юрій ВИННИЧУК, 60 років. Видав три романи, стільки ж прозових збірок, одну поетичну і шість краєзнавчих книжок, міфологічну енциклопедію "Книга бестій". Його твори перекладені 10 мовами світу. Перекладає з англійської, валлійської та чеської. Упорядник. Торік отримав відзнаку "Золотий письменник України", яку меценати Тетяна та Юрій Логуші вручають авторам, чиї твори вийшли сукупним накладом понад 100 тис. примірників. Тоді ж його роман "Танґо смерті" переміг у конкурсі "Книжка року Бі-Бі-Сі". Живе у Львові.

Одружений з 36-річною Мирославою, викладачкою української мови у Львівському університеті. виховують сина

– Я сам себе бачу міністром культури. На Україну чекає катастрофа, бо підростаюче покоління не читає книжок і дивиться іноземні серіали про чужу історію. Саме через фільми й серіали можна впливати на патріотизм і любов до країни. Але теперішня влада зацікавлена, щоб українці дивилися серіали й читали книжки, в яких УПА і Петлюра показані придурками, а гайдамаки виглядають дуже кумедними.

Наша література подібна до айсберга. На поверхні всього 10 відсотків, а під водою – 90. Видавництва не друкують твори забутих письменників, бо це збитково. Їх має фінансувати держава. У нас немає повних зібрань Лесі Українки, Уласа Самчука, Михайла Коцюбинського. Саме цим у першу чергу має зайнятися міністр. Але вони вирішують питання ремонту даху в бібліотеці, бо на цьому можна відмити гроші.

Ідеальним міністром був би меценат початку ХХ століття Євген Чикаленко. Не письменник, хоч і залишив дуже цікаві щоденники та спогади. Натомість, прекрасний менеджер. За власні гроші видавав газету "Рада", а письменнику Михайлу Старицькому платив, щоб він писав українською мовою. Міністр має бути інтелектуалом і менеджером. Я видавав успішні газети "Гульвіса" і "Поступ". Перша була еротичним виданням. Друкував там вірші, а потім через неї почав продавати сексуальні аксесуари. Купував їх у Польщі й контрабандою перевозив в Україну. Складав товар на дно багажника, а зверху засипав огірками й помідорами.

Краваток не ношу. Але на цій посаді вдягнув би – мушу ж принести якусь жертву. Годинника дорогого не купуватиму, вистачає мобільного телефону.

Міністр має знати хоча б три-чотири мови

Михайло ІЛЛЄНКО, 65 років. Зняв дев'ять фільмів, написав сценарії до трьох. Торік презентував стрічку "ТойХтоПройшовКрізьВогонь", яка отримала гран-прі Київського міжнародного кінофестивалю і була номінована на "Оскар" як найкращий фільм іноземною мовою. Живе в Києві.

Одружений з хореографом Світланою, 65 років, мають 36-річну доньку Іванну, балерину Празької опери

– Коли міністром був Богдан Ступка, я попросив його допомогти, бо з бюджету не виділяли грошей на плівку для кінофакультету інституту імені Карпенка­Карого. Він допоміг. Коли ми залишилися вдвох, Ступка спитав: "Ну, як я зіграв роль міністра?" Він весь свій акторський досвід використовував, щоб гарно її грати. Але то було не його, бо йому було важко постійно виконувати одну й ту саму роль.

Міністр культури має знати хоча б три­чотири мови. Тоді буде не соромно показати його світові. Інколи приходити у смокінгу, інколи – у вишиванці. Хотілося, щоб він не боявся час від часу з'являтися на люди в шароварах. Коли я 1973 року пішов на студію Довженка, там усе було подібне до піратського корабля. Директор Василь Цвіркунов нагадував Джона Сільвера – пірата без ноги, а кінооператор Сурен Шахбазян – сліпого П'ю. Це зовсім не відповідало стандартам того, як має виглядати кіностудія і кінорежисер. Але ці люди були чудовими керівниками!

На рівному місці з нічого людина створила університет

Оксана ЗАБУЖКО, 52 роки, письменниця, поетеса, літературознавець. Від 1996-го, коли було видано її книжку "Польові дослідження з українського сексу" в Україні та A Kingdom of Fallen Statues у Канаді, є професійним літератором. Багато подорожує. Має громадські навантаження – віце-президент Українського ПЕН-центру, член наглядової ради фонду "Відродження", член редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні та за кордоном. Живе в Києві.

Заміжня, дітей не має

– У нас є абсолютний критерій для негативного відліку – це Дмитро ­Табачник. Дивлячись на нього, ми бачимо, як стрімкими темпами можна розвалити освіту до цілком кашоподібної кондиції. Але навіть при нашій корумпованій системі професійний і сумлінний чиновник може зробити цілком корисні речі. Теоретично можна було би знайти людину, яка би на цій посаді не тільки завдавала мінімально шкоди, а й була корисною.

Це має бути порядний культурний менеджер, ніякий не академік. Тим більше, що всі академіки наші зовсім не надаються до керівної роботи. Культурний менеджер – це є освіта, цьому вчать п'ять років на диплом на Заході. Ставити діячів культури міністрами тільки тому, що вони добре грають на скрипці, – повне невігластво.

Людина повинна перед тим щось створити, якусь структуру. Довести свій менеджерський хист. От В'ячеслав Брюховецький створив університет (Києво­Могилянську академію. – "Країна"). Оце приклад того, що називається культурним менеджментом. На рівному місці з нічого людина створила й підняла університет. Він, безперечно, є діячем державного рівня

Народний депутат, "свободівка" 48-­річна Ірина Фаріон – авторка чотирьох монографій і 200 наукових статей, доцент кафедри української мови університету "Львівська політехніка"

Про народного депутата, "свободівця" 44­річного Олега Тягнибока друзі кажуть: "Він знає, що мова – це хліб культури"

Народний депутат, "ударівка" 53­річна Марія Матіос написала шість поетичних збірок і два десятки прозових творів. За роман "Солодка Даруся" отримала Шевченківську премію 2005 року

Позаторік у вересні письменника Юрія Винничука за вірш "Убий п…са" викликали в прокуратуру

65-­річний В'ячеслав Брюховецький, почесний президент Києво­Могилянськрї академії, 1992 року відродив цей вуз

×