На старих фото не усміхаються
Перший знімок купила на Андріївському узвозі 2009 року, коли почала цікавитися фотомистецтвом. Продавець помітив мій інтерес і виставив велику на той час суму – віддала останні 50 гривень. Додому довезли друзі, бо в кишенях і копійки не лишилося. На світлині зображений дивний чоловік у темному костюмі. Всі, хто бачив знімок, кажуть, що він – злий і страшний. Мені так не здавалося. Показала фото мамі та друзям. Попросила: "Коли буватимете за кордоном, привозьте мені старі світлини або ключі з блошиних ринків".
Багато фото мама надсилала з Італії. Їх продають пачками приблизно по 5 євро. За одне можуть просити 50 центів. В Україні подібні коштують 20–50 гривень. Дорожче віддають давніші чи з відомими людьми.
Найстаріший знімок у колекції – італійський. Датований 1900 роком, підписаний "Магда". Дівчина в чорній сукні та капелюсі їде полем на білому коні з акуратно підстриженим хвостом. Позаду видно ліс чи парк.
Маю німецьку світлину з голою жінкою, яка сидить на стільці. Старих фото в стилі ню мало, бо такі вважали непристойними. Але, хоч боялися, знімали. Деякі жінки легкої поведінки таким чином підзаробляли. Для фото обирали повнуватих, худих вважали хворобливими. Ці знімки потім продавали солдатам.
Раніше була традиція фотографуватися з померлими родичами, особливо дітьми. Маю світлину пари біля труни маленької дівчинки. Батько, чорнявий вусань у костюмі, дивиться в домовину. Вся в чорному мати – убік. Побачила знімок на ринку в Черкасах й одразу купила. На звороті є нечіткий напис російською: "В лесу родилась елочка". Почерк дитячий. Якось дала подивитися фото знайомій. Вона кинула його й побігла мити руки.
Фото часто клеїли на картон. Тоді краї менше зношувалися. Він міг служити й за рамку. Інколи картон для краси обрізали фігурним ножем.
Усі фотографії зберігаю в дерев'яному ящику. Догляду особливого не потребують, головне – захистити їх від вологи.
"Дарю на долгую память дорогому дедушке и бабушке. Прошу хранить, чтобы меня не забыть. Соня Глозман" – написано на звороті фото двох дівчат у чорних сукнях. Скоріш за все, знімок – із Росії, купила його в Черкасах. На краях має отвори – колись висів на гвіздку.
"Макс, накануне твоих именин Пусть эта фотография напомнит тебе что-нибудь. Лина", – написано на світлині з молодою жінкою. Унизу дата: "Март 1948 года". У жінки акуратно зачесане назад волосся з проділом посередині, губи підведені помадою. Вдягнута в блузу під пояс і з великими ґудзиками і спідницю.
Фотографія священика, який задрімав на стільці, датована 1909 роком. Поряд стоять чарка і графин, на стіні – хрест, який тримає янгол. Здається, священик перебрав. Унизу написано: "Постом и молитвою". На зворотному боці – привітання з Воскресінням
Христовим та адреса: "Москва, ул. Сретенка, Пушкарев п., 10, кв. 13".
Листівку, зроблену в паризькому салоні 1906 року, купила на блошиному ринку в Черкасах за 30 гривень. На ній – жінка в білій сукні в стилі ампір із гірляндою квітів на плечах. Позаду лист: "Милая моя Зинуля! Ну ты, кажется, снова начинаешь забывать своего папу. Что-то вы с мамой запамятовались, уже полтора месяца от вас не получаю ни строчки. Я вам пишу, а у меня свободного времени меньше, чем у вас. Подгони-ка маму, пускай пишет или по крайней мере напишет на конверте адрес, а письмо написать и бросить в ящик ты сумеешь и сама. Здесь уже весна, но не такая красивая, как на открытке, которую я тебе посылаю. Холодновато и дожди часто идут. У вас, вероятно, теперь уже совсем тепло. Как отпраздновали Пасху? Пишите же, а то буду сердиться. Твой папа".
На старих фото ніхто не усміхається. Своїм моделям теж кажу цього не робити. Тоді в обличчях можна побачити більше істини.
3 
1
Коментарі