Ексклюзиви
четвер, 24 жовтня 2013 14:00

Багато людей моляться за владу? А треба молитися

  Ігор ЦАР
54 роки, священик
Батьків 1946 року переселили з Надсяння – з містечка Лісько за Перемишлем у Бучали, біля Комарного Городоцького району Львівської області. Батьки обоє інженери, закінчили Сільськогосподарський технікум у Дублянах, піді Львовом. Мама працювала інженером-землевпорядником, тато – начальником експедицій із захисту хлібопродуктів.
Коли народився, декретна відпустка становила три місяці, тому дошкільні часи провів із дідом і бабою. Вони привчили хлопця до церкви. До школи пішов у Львові.
У 1977–1979 роках служив у армії за Байкалом. Сержант.
1991-го висвятився на священика. П’ять років правив службу в Кам’янці-Подільському, 13 – був душпастирем Львівської виправної колонії № 48. Зараз – духівник харизматичної спільноти ”Благословення” у Львові, яка налічує 335 людей.
Написав і видав понад 30 книжок та брошур. Серед них ”Що відповісти сектантам”, ”За що ми любимо Бандеру”, життєві спогади ”Останні будуть першими”.
Мешкає у львівській квартирі, де жив школярем. Займається боксом. Неодружений, дітей не має
Ігор ЦАР 54 роки, священик Батьків 1946 року переселили з Надсяння – з містечка Лісько за Перемишлем у Бучали, біля Комарного Городоцького району Львівської області. Батьки обоє інженери, закінчили Сільськогосподарський технікум у Дублянах, піді Львовом. Мама працювала інженером-землевпорядником, тато – начальником експедицій із захисту хлібопродуктів. Коли народився, декретна відпустка становила три місяці, тому дошкільні часи провів із дідом і бабою. Вони привчили хлопця до церкви. До школи пішов у Львові. У 1977–1979 роках служив у армії за Байкалом. Сержант. 1991-го висвятився на священика. П’ять років правив службу в Кам’янці-Подільському, 13 – був душпастирем Львівської виправної колонії № 48. Зараз – духівник харизматичної спільноти ”Благословення” у Львові, яка налічує 335 людей. Написав і видав понад 30 книжок та брошур. Серед них ”Що відповісти сектантам”, ”За що ми любимо Бандеру”, життєві спогади ”Останні будуть першими”. Мешкає у львівській квартирі, де жив школярем. Займається боксом. Неодружений, дітей не має

Мама в дитинстві мені читала казки Івана Франка і про козаків. У 4 роки в тролейбусі я вже щось розказував про Богдана Хмельницького.

На канікули їздив до діда і баби, які привчали молитися. Змалечку мав мету – жити для Бога і України, вважав, що треба боротися, воювати. Що буду священиком, не думав, бо часто бився.

Бачив, як батьки з вищою освітою бояться до церкви ходити. І став слюсарем. Подобалося, коли метал як пластилін у руках. А паралельно постановив читати книжки. Понині вчуся.

В армію хотів, але попав у страшну, в концтабір. ­ЗабВО – Забайкальський військовий округ. Розшифровували "Забудь вернуться обратно". Три тисячі чоловік, десь 600 були після тюрми. Стрілянина, різня. Як вийшов – два роки кричав по ночах. П'яний офіцер, коли хотів повеселитися, виганяв нас на стадіон і спускав вівчарку. Кому жалітися, як увесь командний склад п'яний? Часто вони билися між собою. Киргизів, казахів багато. Як правило, з інших республік були проти українців. Проти всіх, хто територіально з України: євреїв, поляків, росіян. На всіх казали "бандери". Найпорядніші були німці з Казахстану. Решта – мерзота.

Після армії раз був у Комарно в жінки, матері 11 дітей. У неї тиск піднявся до 200. Каже: "Поклади руки на голову". Приклав, роблю масаж і прошу: "Господи, дай їй здоров'я". Вона: "Що ти зробив? Голова перестала боліти". Почав коло хворих ходити. Зрештою опинився в підпільній церкві біля єпископа Филимона Корчаби. 1991-го на Покрову мене висвятили на священика.

13 років служив у 48-й тюрмі, де сидять засуджені не вперше. Якось розказував, як один розбійник на хресті глузував з Ісуса: "Якщо ти син Божий, то зійди з хреста". Кажу: "А другий йому відповідає: "Та що ти гониш…" І всі зайшлися сміхом. Сам здивувався, що таке ляпнув.

У тюрмі убивці переважно такі, які робили це на п'яну голову. Зранку прокинувся, а тобі розказують, що рідну матір порішив. Тяжко бачити, як людина потім мучиться. Таких, що вбивали за гроші, менше.

Найпорядніші були німці з Казахстану. Решта – мерзота

Питали різне, але часто: "На моїх очах ґвалтують моїх дітей. Що маю робити? Бо кажуть, що треба впасти на коліна і молитися". Я відповідаю, що мусить порядок навести. "Підстав щоку" – то про вміння зносити прикрості життя й іти вперед. Коли Ісуса вдарив слуга первосвященика – він що, наставив другу щоку? Сказав: "Якщо я винуватий – доведи. А якщо ні – за що ти мене б'єш?"

У своїй книжці показав, що Степан Бандера був із релігійної сім'ї, не пив і не курив. Весілля своє зробив без алкоголю. Таким і має бути патріот.

Усі нарікають. А знаєте багато людей, які моляться за владу? Треба молитися. Щоб їм Бог дав розуму, щоб мали страх Божий.

Михайло Витвицький 21 рік просидів, п'ять разів засуджений. Востаннє – за вбивство. Якось прийшов на мою проповідь. Я все робив, щоб його випустили. На два з половиною роки раніше звільнили. Бандюга був не простий, всі шепталися, що далі робитиме. Вернувся додому в Івано-Франківськ, працює – керує цвинтарем. Поміг священикові церкву поставити, хату збудував.

Приблизно 60 чоловік охрестив у тюрмі.

Щороку пропонували ту чи ту церкву. Спокуса була, але казав Богові: не лишу зеків по своїй волі, щоб знайти щось вигідне. Чотири роки тому тріснув меніск у коліні. Треба було якнайскоріше операцію робити, а мені три місяці лікували розтягнення м'язів. Почалися виснаження, депресія. Сидячи правив службу Божу кожен день, але морок був такий, що вже до смерті готувався. Тоді до Чорткова приїхав із Ватикану отець Руфус Перейра, індієць. Головний харизмат католицької церкви, екзорцист. По телефону 10 хвилин молився за мене. З того почалось одужання.

Тепер я – духівник харизматичної спільноти "Благословення" при церкві Володимира й Ольги. Зараз нас 335.

Зранку з'їм кашку, в обід зупку, ввечері – картоплю. Вистачає.

Хотів женитися. Але не вийшло. Не раз доводилося сповідати хворого на відкриту форму туберкульозу. А якби була сім'я, то думав би про жінку та дітей. І, можливо, це стримувало б.

Якщо вам нудно на службі Божій, шукайте церкву, де не нудно. У Львові є 80 церков. Кожної неділі йдіть в іншу, і знайдете ту, де вам буде цікаво. Раз на місяць сповідайтеся, і ваше життя зміниться. Сповідь дає сили.

Якби не служив у ЗабВО, став би звичайним священиком, купив би Mercedes і катався б.

Зараз ви читаєте новину «Багато людей моляться за владу? А треба молитися». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути