Анонс події з моєю участю перекладали російською через Google. Із Гасі Шиян утворилася "Керосина Шиян". Подумала, це може бути прикольний псевдонім і middle name.
Люблю жити. Добре почувалася б, якби знала, що якісне життя триватиме років 120.
Мала щасливе дитинство. Була першою донькою і першою онукою, яку всі любили й леліяли.
Боялася стати невісткою у правильній галицькій родині. Мусиш уміти робити голубці, готувати 12 страв на Різдво, ходити святити паску на Великдень. Так робили з покоління в покоління, інакше бути не може. Якщо таке влаштовує, тобі буде комфортно. Мене це обтяжує.
Столицю взяла не з першої спроби. Київ здавався розхристаним. Вдома було простіше зчитувати людей. Бачиш когось на вулиці – і плюс-мінус розумієш його походження й погляди. А тут дивишся на людину і не можеш допетрати, що в неї за плечима й у думках.
У більшому місті легше сховатися. Якщо стає затісно, їдеш в інший район, в іншу тусівку – і спокійно можеш там загубитися.
Часто під час спілкування з однолітками думаю: "Що я роблю серед цих людей?" Вони серйозно одягаються, серйозно поводяться і говорять про серйозні речі. Дбають, щоб на вихідних закупитися продуктами на наступний тиждень. Це надто по-дорослому для мене. Хочу зберегти внутрішню молодість.
Почуваюся краще й упевненіше, ніж у 20. Навчилася приймати себе і менше порівнювати з іншими.
Не витрачатиму часу на те, чого не люблю. Не подобаються гори – чому повинна туди їхати? Бо всі так роблять? Не люблю шоколаду, не вмію співати і їздити на велосипеді.
Я урбанізована. Люблю життя великого міста, де все постійно бурлить і відбувається. Це тримає в тонусі. Пізно лягаю і довго сплю вранці. Не гризу себе за це.
Про інтимні речі комфортніше говорити англійською. Це дає ефект відсторонення. Ніби дивишся на себе збоку.
Стосунки – спонтанні, більше залежать від хімії.
Усе найкраще відбувається в той день, коли ти забула поголити ноги.
Вага, форми і бездоганність шкіри менш важливі за відчуття, що твоє тіло – здорове. Змушую себе робити зарядку й ходити на великі відстані щодня.
Якщо людина мені симпатична й цікава, її зовнішні особливості мене приваблюють. Навіть целюліт тоді здається милим – бо вписується в загальну картинку.
Думала, що люди мало говорять і пишуть про секс, бо ця тема табуйована. А потім зробила велике відкриття: для більшості секс не такий уже й важливий.
Не має значення, що я їм. Я з радістю весь тиждень харчувалася б якоюсь таблеточкою. Дратує, що мусимо щодня думати, що закинути у шлунок. Припускаю, є люди, в яких подібне ставлення до сексу. Їхній аргумент: без їжі ти помреш, а без сексу – ні.
Зважитися на секс на одну ніч – це подолати власну несвободу. Завдяки такому досвіду я змогла відокремити секс від емоцій і прив'язаностей. Перезавантажила шаблон. Зрозуміла, що так можна прийти до комфортних тривалих стосунків і взаєморозуміння.
Секс – це не те, що маєш від когось отримати, а те, що ви можете прикольно зробити разом.
Є англійська метафора make love. Через фізіологічний контакт ти вибудовуєш емоційний. У нас вважалося навпаки: спочатку повинен людину полюбити, пізнати, а лише тоді можна досліджувати вашу сексуальну сумісність.
У часи мого дитинства та юності презервативи зневажали. Мовляв, це те саме, що нюхати квітку в протигазі. Дівчата вважали оральні контрацептиви страшною отрутою, після якої не зможеш народити дітей. Тому всі рано вагітніли.
Казка про Снігову Королеву пропонує найгіршу рольову модель, яка може бути. Герда вірить, що розтопить крижинку в серці Кая своєю любов'ю. А Кай своїми справами займається. Коли прочитала це своїй доньці, за голову вхопилася.
У нас із сестрою зупинялися багато цікавих людей із безумними історіями. Буває, дивишся на такого й думаєш: "Який фрік". А він уже двічі об'їздив земну кулю.
Наша із Себастьяном історія нетипова. Я хотіла стати самотньою матір'ю. Вирішила, що від токсичних стосунків одні проблеми і з чоловіками складно взагалі щось будувати. Прийняла, що ми пара, коли малій був рік. Стали жити разом ще через два.
Любов – це коли тобі добре з людиною, а не погано без неї. Стосунки повинні покращувати життя, робити його легшим, простішим, веселішим.
Західноєвропейський чоловік може поговорити про почуття за кавою і розкласти твої спонтанні емоції по поличках. При тому не приховує своєї емоційності: засмутитися чи розчулитися для нього – просто. Наші чоловіки живуть під постійним пресом стереотипу: будь серйозним, ти ж мужик.
Я з великою шаною ставлюся до віри інших людей. Але не люблю, якщо її нав'язують. Напружувало, коли дзвонять по роботі: "Слава Ісусу Христу!"
КОЛИ ПРО МЕНЕ ЗАНАДТО ДБАЮТЬ, почуваюся маріонеткою. Мені важливо самій бути хазяйкою свого життя.
Донька постійно переключається між українською і французькою. Для неї це дві рідні мови. Ми з чоловіком розмовляємо англійською. Підозрюю, дитина вже багато чого розуміє.
З дітьми ти ніби ще раз проживаєш дитинство. Якісь речі відмотуєш і переоцінюєш. Краще починаєш розуміти маму, її вчинки, реакції та мотиви.
Європі цікава Україна – наш побут, сучасність. Хочуть знати, чи ходять у нас ведмеді вулицями.
Наше покоління попало в обставини війни й намагається з цим розібратися.
Я не аскет. Важливо, щоб грошей було достатньо. Але не маю потягу до лакшері. Не бачу сенсу в діамантах чи брендовій сумочці. За сукню не готова викласти більш як 200 євро. Мені не треба, аби моє пальто було з кашеміру якоїсь незайманої вівці, яка паслася на незайманих луках.
Коли йду вулицею і бачу хлопчика, який бавиться іграшковою зброєю і націлює її на іншу людину, не можу стриматися. Зупиняюся й кажу, що так не можна.
Треба виходити зі своїх бульбашок. Підіть у поліклініку і на базар, послухайте, що говорять люди. Медійний вплив на суспільство сильніший, ніж нам хотілося б.
Квартира в хрущовці для мене несексуальний простір. А знайома француженка каже, що їй о'кей. Знаходить у цьому екзотику.
Мала запалення мозку. Половину обличчя паралізувало. Думала: якщо так залишиться, матиму цікавий імідж.
Я залежна від сонця й тепла. Влітку ніколи не депресую.
Цікавить вплив на людину різних речовин. Водночас боюся цього. Не знаю, як мій організм зреагує на них.
Колись могла на два місяці поїхати кудись сама. Тепер є дитина, не можу відлучитися довше, ніж на тиждень.
У сексуальному плані мене приваблюють і чоловіки, і жінки. Розчулюють гей-пари, які тримаються за руки чи сидять один в одного на колінах. Але я не могла б побудувати тривалі стосунки з жінкою.
За кордоном бачила вагітну лесбійку. Заздрю їй. Коли настане час заводити другу дитину, вона зможе сказати партнерці: "Тепер твоя черга".
Дратує суспільне очікування на твою репродуктивну функцію. Знайомі запитують, коли планую народити другу дитину.
Мій позитивний цинізм – це іронічне ставлення до того, що дратує чи засмучує.
5 
35413
Коментарі