Путінський режим не може існувати без війни. Вона йому потрібна хоча б як пояснення, чому росіяни живуть погано і чому не змінюється влада, – каже журналіст Ігор Яковенко
У якій точці зараз перебуває Росія?
– Ситуація змінюється, але не переходить у нову якість. Зміни пов'язані із зовнішніми подразниками. Наприклад, на Росію впливають події у Вашингтоні, ситуація в Сирії. Режим Башара Асада не може існувати без допомоги РФ та Ірану. Якщо росіяни підуть із Сирії – його швидко знищать. Це створює проблеми для путінського режиму.
Нові негаразди у Кремля з'явилися після опублікування доповіді американської фінансової розвідки про гроші навколопутінської еліти, які та вивела з Росії. Чергові санкції зачеплять сотні близьких до режиму людей. Через це в еліті виник розкол. Поки що, правда, прихований.
Є певні проблеми, пов'язані із заходом 18 березня. Режим називає його виборами президента, хоча ніяких виборів немає. Буде перепризначення, перекоронація диктатора Володимира Путіна.
Які шанси в опозиційних кандидатів – телеведучої Ксенії Собчак, лідера партії "Яблоко" Григорія Явлінського, представника комуністів Павла Грудініна?
– Шансів немає ні в кого. Явлінський утретє бере участь у виборах президента. У нього достатньо сильна альтернативна програма, але вона нікого не цікавить. Як і сам Григорій Олексійович. З одного боку, проти нього виступає все, що пов'язано з Кремлем. А з іншого – засоби масової інформації. Тому Явлінський не отримає навіть відсотка голосів. Те, що він говорить, ніхто не чує.
За допомогою кандидатури Грудініна Компартія намагається продовжити своє існування. Вона – осколок радянської влади, експлуатує ностальгію за СРСР. Електоральна база комуністів скорочується. Ставка на сталіністів фашистського типу вже не спрацьовує, бо їх залишилося небагато. Хоча є відголоски феномену далекобійників. У радянські роки на лобовому склі машин висіли портрети Сталіна. Тоді це був такий собі протест – мовляв, "Сталіна на вас нема". У Росії це досі розповсюджено. Хоча тепер це, скоріше, протест проти корупції.
Грудініна складно сприймати як політичну альтернативу. Це – гібрид лівака й людини, повністю вирощеної владою. Цілком можливо, набере непоганий відсоток і в нього буде якесь політичне майбутнє. Але серйозно сприймати цю фігуру не варто.
Собчак – це чергова реінкарнація демократичних перевертнів. Колись такою обманкою був мільярдер Михайло Прохоров (на президентських виборах 2012 року посів третє місце. – Країна). Вважати демократом і лібералом того, хто заробив мільярди завдяки адмінресурсу й нічим не проявив себе як реальний політик, не можна. Однак він набрав велику кількість голосів. У Москві мало не конкурував із Путіним за перше місце. Хоча Прохоров – абсолютно керований, на короткому повідку упряжці. Дали команду закрити ліберальний фланг – закрив. Скомандували відповзти назад – відповз.
Зараз такою є Собчак. Вона веде корпоративи для багатіїв – одночасно з виборчою кампанією. Хіба можна уявити собі її в якості політика, який запропонує країні нову програму? Звісно, ні.
Собчак – це прокремлівський кандидат?
– Це фігура, погоджена з Кремлем. Чи ідея висунути її виходила звідти? Не впевнений. Але очевидно: її участь у кампанії схвалили в тамтешніх коридорах. До неї прихильно ставляться державні медіа. Надають ефір у величезному обсязі. 40 хвилин по головному каналу країни в прайм-тайм в одній із найпопулярніших передач. А ведучий, який зазвичай своїх опонентів розмазує по стінці, із Ксенією поводиться лагідно. Такого в Росії не буває.
Ще незрозуміло, чому Собчак постійно обманює. От каже, що готова поступитися місцем Олексієві Навальному, якщо його зареєструють кандидатом у президенти. Але всі знають, що цього не буде. А ще запропонувала Навальному стати її довіреною особою. Це – дуже дивно. Адже Олексій – політична фігура номер два в Росії. Після Путіна.
Яке політичне майбутнє може бути в Навального?
– У нього досить короткі політичні плани і дії. Він виконує пісні, продовження яких не знає. Із самого початку було очевидно, що на вибори його не пустять. Він теж це знав, але вів передвиборчу кампанію. Тепер пропонує страйк виборців. Але ясно, що це не закінчиться скасуванням виборів або тим, що Путін зніме свою кандидатуру, а Навального – зареєструють. Ці цілі – недосяжні. Тоді що? Знизити явку? Суттєво не вдасться, бо основне електоральне ядро Путіна – це бюджетники й керовані регіони. Тамтешні жителі на вибори прийдуть.
У Росії зараз немає фігури, здатної об'єднати протестний рух.
Путін не згадує прізвище Навального публічно. Чому?
– Це – демонстрація первісного мислення. Тоді не прийнято було згадувати імена тих, хто представляє небезпеку. У кремлівських колах кажуть, що не хочуть робити рекламу Навальному. Але перебільшувати страх Путіна перед ним не варто. У Володимира Володимировича є можливість будь-якої секунди ув'язнити Навального – й надовго.
У звіті фінансової розвідки США є 210 російських політиків і олігархів. Публіцист Андрій Піонтковський вважає, що можуть заморозити близько трильйона доларів, які ті вивели до Штатів.
– Цей трильйон уже став мемом. Ну заморозять його, але що, в Росії мало цих трильйонів? Так, це – неприємна історія для бізнесменів, депутатів і наближених до Путіна людей. Але це не буде відчутним ударом по режиму.
Американці кажуть: цей трильйон треба повернути народу Росії. А народ – це хто? Це що, гроші треба роздати на іменні рахунки 140 мільйонам росіян? Анекдот. Повернути кому? Міністерству фінансів? Там скажуть "дякую" і роздадуть усяким ротенбергам (Аркадій Ротенберг – мільярдер, володіє магістрально-газопровідними і дорожньою компаніями, приятель Володимира Путіна. – Країна) і ковальчукам (главу банку "Россия" Юрія Ковальчука називають особистим касиром президента РФ. – Країна). Або на армію виділять, щоб та ефективніше бомбила Сирію чи влаштовувала ще кривавіші провокації на Донбасі. Можливість вести бізнес у РФ пов'язана із близькістю до першої особи. Тому ніяким вигнанцем для російської політичної і економічної еліти Путін не стане.
Санкції – це корисна річ, але довгограюча. Вони розрахована на роки, а не на місяці.
Якою буде політика щодо України після переобрання Путіна на четвертий термін?
– У нього немає можливості для маневру. Крим не поверне. Говорити про це можна буде лише після відходу Путіна.
Така ж ситуація і щодо Донбасу, хоча в юридичному плані це – інша історія. Не можу уявити, що Путін піде звідти. Хоча б тому, що велика кількість росіян сприйме це як зраду.
Тобто він воюватиме далі?
– Путінський режим не може існувати без війни. Вона йому потрібна хоча б як пояснення, чому росіяни живуть погано, чому не змінюється влада, утискають свободу слова, інші права людей. А так є пояснення: Росія оточена ворогами. Цю ситуацію треба підтверджувати. Без війни – яка ж тоді фортеця?
Ця пропаганда ще діє на росіян?
– Так. До неї чутливі від 50 до 70 відсотків громадян.
Чому російський політичний клас не сприймає Україну як незалежну країну?
– Російський політичний клас – це те, що виросло в результаті тотальної зачистки. Був серйозний фейсконтроль. Туди потрапляли лише ті, хто мав низький IQ. Когось розстріляли, когось видавили, в когось відбили бажання займатися політикою. А ще є імперський синдром – дуже живуча штука.
З таким політичним класом неагресивної політики щодо України не буде?
– Ні, звісно. Ті, хто біля керма, не в стані змінити її. З іншого боку, а що робити, якщо відмовитися від нинішньої політики? Одна з головних проблем: у Путіна немає ідеології й образу майбутнього. У відповідь на питання: "А що ви пропонуєте?" – він говорить банальності. Наприклад, що РФ має бути велика, а росіяни – багаті й щасливі. Але це не політика. То як відмовитися від уявлення, що Україна – це недодержава? Основна ідея Путіна – це відродження Радянського Союзу в тому чи іншому вигляді. Була величезна геополітична катастрофа у ХХ столітті – розвалився СРСР. А в ХХІ прийшов Путін – і відродив Союз. Тому він і говорить, що Україна – щось незрозуміле і час їй повертатися додому.
8 
35413
Коментарі