Тональність

– Знайти тональність української мови, щоб глядач її сприймав, досить непросто, – каже головна продюсерка серіалів та фільмів телеканалу "1+1" Олена Єремеєва. – Мелодрами українською виглядають гірше, ніж комедії. У весняному сезоні ми зробили продукти російською мовою, бо українська складніше дається для цього жанру. Артистам ще важко з нею працювати.

Навесні канал запускає сім серіалів власного виробництва. Усі – російською мовою. Народний депутат Володимир Ар'єв повідомив, що написав на Єремеєву заяву в поліцію "за приниження національної честі й гідності, образу почуттів громадян за мовними ознаками". Пізніше продюсерка заявила, що її слова вирвали з контексту. А пресслужба каналу пообіцяла, що цього року вдвічі збільшить кількість україномовного контенту

 

Тональність – характерне звукове забарвлення, конкретна висота звуків гами, що визначається положенням головного тону.

У науково-фантастичному романі Миколи Дашкієва (1921–1976) "Торжество життя" йдеться: "Галина втовкмачувала, що він грає в іншій тональності і що взагалі сам Моцарт не впізнав би своєї сонати в такому виконанні, а Колька запально доводив, що він правий. Кінчилося тим, що Галина сіла за рояль, а Колька, лукаво блискаючи очима, спокійнісінько вмостився у кріслі. Дівчинка зіграла сонату Моцарта, потім із "Пір року" Чайковського. Грала тепло, задушевно, і Степанові згадався той далекий осінній вечір, коли вони вперше зустрілися з Колькою".

Інше значення – характер, сила звучання тону, голосу.

"Лисенко прирівнював голос людини до інструмента, на якому можна взяти будь-яку ноту, коли не у вищій тональності, то в середній або нижчій, – згадує заняття в композитора Миколи Лисенка (1842–1912) акторка і фольклористка Софія Тобілевич (1860–1953) у мемуарах "Мої стежки і зустрічі". – Голос людини, за його думкою, був той самий рояль з його клавіатурою. І те, що людина виводить голосом, можна завжди заграти на роялі. Він навчив нас записувати кожний окремий звук на нотах і читати друковані й недруковані записи нотами. Ми повинні були співати не з голосу, а по нотах".

У літературі тональність – основна емоційна настроєність твору.

"Виправлення, які зробив Шевченко під час переписування поезії з "Малої книжки" до "Більшої книжки", переважно припадають на центральну частину і полягають у її скороченні: вилучено цілісний фрагмент тексту, який переводив переживання поета у драматичну тональність", – йдеться у примітках до вірша Тараса Шевченка (1814–1861) "Не для людей, тієї слави", опублікованого в шостому томі повного зібрання творів поета, виданому 2003 року.

Тональність в образотворчому мистецтві – переважаючий колір, поєднання основних тонів на картині, що створює відповідну емоційну настроєність. Онлайн-енциклопедія Wikipedia пише про мариністичну спадщину Тараса Шевченка:

"У пейзажних акварелях Шевченко відображує природне освітлення, тонко передає відтінки моря й узбережжя, поєднує ліричне, романтичне і героїчне сприйняття навколишньої природи. Попри академічну манеру виконання, в мистецьких творах він передає характер народного уявлення про красу. Тональна розробка художнього твору створює враження вишуканості, багатства і барвистості колориту, тому його невеликі за розмірами альбомні роботи сприймаються як станкові полотна".

Термін вживають для означення загального настрою розмови, стосунків чи явища.

"Пам'ять людська не сягає далеко, – пише Євген Маланюк (1897–1968) в есеї "Крути. Народини нового українця". – Спогад покоління і той сумарний спогад поглинював і пригашував спогад про всі попередні перемоги. Так у лірично-чуйній і чуттєвій ментальності народу закорінювався і розростався природній смуток, сформувалася та, а не інша, психічна тональність історичної пам'яті. В поміч цьому процесові прийшла ще й вражлива національна етика з її вірою в ­універсальну правду і в абстрактну справедливість, в священну силу права".

Слово tonalitЕ' виникло у французькій мові. Походить від грецького – напруга. Онлайн-бібліотека словників української мови "Горох" пропонує синоніми до слова "тональність": у мові – відтінок, нюанс, тембр, у музиці – ключ, у мистецтві – кольорит.

×