Тимошенко залишатиметься за ґратами

6

19 грудня на саміті в Києві Україна і Європейський Союз оголосили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Президент Віктор Янукович заявив, що Україна готова розпочати технічну підготовку до підписання та подальшої імплементації угоди. Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей каже, що ратифікація і підписання Угоди про асоціацію залежать від вирішення питання заполітизованості судів і справи Юлії Тимошенко

Олександр ПАЛІЙ, 36 років, політолог:

- Підписання Угоди було б чудовим знаком того, що Україна має шанс піти шляхом тіснішої економічної співпраці з Європою. За останні роки наша країна втратила кілька таких шансів. На початку 1990-х не зважилися на шокову терапію, як це зробили поляки. За президента Леоніда Кучми втратили можливість приєднатися до ЄС і НАТО. Те саме повторилося за "помаранчевої" влади. У результаті маємо економіку, втричі меншу за польську. Нас на 10 мільйонів більше, а їхній добробут учетверо вищий. Фактично, кожен українець щомісяця втрачає три свої нинішні зарплати. Отака ціна змарнованих шансів.

Підписання Угоди з ЄС відбулося б, якби не справа Юлії Тимошенко. Європейці пішли б назустріч, навіть якби президент пообіцяв, що екс-прем'єрку допустять до парламентських виборів. Вони серйозно підтримували Януковича на початку його правління. Зараз - розчаровані. Тепер президент майже в повній ізоляції.

Кожен українець щомісяця втрачає три свої нинішні зарплати. Отака ціна змарнованих шансів

Влада розуміє, що зрив підписання угод з ЄС ударить по економічних інтересах України. Ми втратимо шанс інтегруватися у світовий розподіл праці. А це позначиться негативно на конкурентноздатності країни. Повернення в бік Євроазійського союзу - у невелике, неконкурентноспроможне, монополізоване Росією утворення - не дає інноваційних проривів. Олігархи розуміють, що там їх просто розчавлять. Тому балансування між ЄС і Росією триватиме. Тимошенко залишатиметься за ґратами. Якщо її не випустили до саміту, то це означає, що настрой на її глибоку посадку серйозний і категоричний.

Леонід ТУПЧІЄНКО, 70 років, професор кафедри політології та соціальних технологій Національного авіаційного університету:

- На саміті однозначно з'ясовані позиції обох сторін. Євросоюз дав Україні перелік зрушень, які сталися в країні, та проблем, що залишилися. Українська влада продемонструвала байдужість до позиції Європи, однак продекларувала готовність іти шляхом європейської інтеграції. Як гоголівська унтер-офіцерська вдова, яка сама себе відлупцювала.

Справа Тимошенко не стала визначальною для позиції керівництва Євросоюзу. Це тільки зовнішній показник того, що українська влада обмежується деклараціями своєї європейськості. Наших можновладців Європа цікавить у суб'єктивному плані. Вони хотіли б там жити, мати власність, навчати своїх дітей, тримати  капітали. Зміна внутрішньої політики за принципами ЄС їм не по силі й розходиться з інтересами кланово-олігархічних груп, що нині при владі. А суспільство ще не сформувало активного запиту на європейську інтеграцію.

Олексій КОЛОМІЄЦЬ, 49 років, президент Центру європейських та трансатлантичних студій:

- Саміт став завершальним акордом стратегії чинної влади. Президент фактично втратив легітимність у країні після рішення Конституційно суду про повернення до Основного закону 1996 року. Тоді він отримав повноваження, якими його український народ не наділяв. Тепер він утратив легітимність у зовнішньо-політичному вимірі. Це дає підстави громадянам ставити запитання про дострокові президентські вибори. Або щонайменше про політичне покарання всіх урядовців, причетних до нинішнього фіаско.

Тепер у зовнішній політиці почнеться справжній хаос. Якщо Янукович спробує без мандата українського народу обмежити національний суверенітет угодами з кремлівським угрупованням, то в народу буде право піднятися на захист своєї держави.

Майкл ЕМЕРСОН, 71 рік, експерт із міжнародних питань Центру європейських студій:

- Триває дипломатична гра між європейцями й українцями. Преамбульна фраза, яку пропонують політики ЄС - "визнаючи прагнення України в майбутньому стати членом ЄС" - заслабка для українців. Натомість, фраза "визнаючи європейську перспективу України" - занадто сильне формулювання для ЄС, щоб погодитися на неї. Доведеться шукати варіант посередині.

Парафування відбудеться десь у лютому наступного року, коли сам документ буде остаточно готовий. Це може статися на рівні перемовників, а підписання - на найвищому політичному рівні. Ратифікація триватиме щонайменше ще рік.

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, 65 років, директор Київського інституту конфліктології і політичних досліджень:

- Євросоюз вдався до шантажу. Вікторові Януковичу дали зрозуміти: доки Тимошенко у тюрмі й не може брати участі в парламентських виборах, доти на шляху євроінтеграції України висить знак "стоп".

Якщо завершили переговори, то чому не парафують Угоду? Від такого підсумку саміту програли обидві сторони. Україна - насамперед. 90 відсотків зобов'язань, за угодою з ЄС, нам потрібні незалежно від того, чи інтегруємося ми до Європи. Але для влади вони мають смисл лише тоді, коли європейці пообіцяють перспективу членства. Якщо ж її нема, то політична асоціація з тими, хто нас не хоче, не має сенсу.

Парафування відбудеться десь у лютому наступного року. Ратифікація триватиме щонайменше ще рік

Для Європи це теж погано, бо вона позбавляє себе можливості впливу на внутрішню українську політику. І розв'язує команді Януковича руки для переговорів із Москвою.

Для простого українця підписання Угоди стало би першим кроком до демократизації системи влади, створення незалежного судочинства тощо. Життя таке, що нам потрібен контролер із Брюсселя.

Ян ПЕКЛО, 55 років, директор Польсько-української фундації співпраці PAUCI:

- На тлі того, що зараз відбувається в арабських країнах, у Росії, ЄС не може дозволити собі наблизити Україну, яка не дотримується зобов'язань з прав людини та демократії.

Українська влада намагається переконати громадську думку, що парафування не відбулося з технічних причин. Що залишається нерозв'язаним питання з текстом преамбули - про прагнення України набути членства в ЄС. Кожна мисляча людина розуміє, що ця гра щодо фрази не є жодною "технічною проблемою". Проблема - ситуація з дотриманням прав людини в Україні, що зараз далеко не найкраща.

Віктор ЧУМАК, 50 років, директор Українського інституту публічної політики:

- Парафування Угоди не відбулося з політичних причин. Виграли олігархічні клани та бюрократичний апарат - вони не зацікавлені у встановленні прозорих правил гри. У нас іще багато нерозподіленої власності, а їх влаштовує ловля такої рибки у каламутній воді. Встановлення демократичних норм зробить їх неконкурентними. Тому вони й тягнуть.

Надалі все залежатиме від того, чи відбуватимуться демократичні зміни в Україні. Чи дотримуватимуться верховенства права, встановлять нарешті незалежне судочинство, політичну конкуренцію тощо. Протягом двох-трьох наступних місяців Угоду парафують, тобто відбудеться погодження тексту на кожній сторінці. А підписання можливе тільки після парламентських виборів, якщо їх визнають вільними й демократичними. Ратифікація ж Угоди країнами-членами ЄС може розтягнутися ще на декілька місяців.

У бік Москви команда Януковича теж не схилятиметься, бо Росія ставить питання руба: або все, або нічого. Іти в повну залежність ніхто не хоче.

×