Вміння співіснувати – одне з основних. Твоя активна свобода закінчується там, де починається свобода іншого.
Наша система освіти працює на те, щоб убити ініціативність та індивідуальність, вчить мислити штампами. Але шлях механічного накопичення знань – неправильний. Людина машині в цьому не конкурент. Освіта має вчити аналізувати й думати, вміти використати розрізнені факти й вибудувати загальну картину.
Багато часу пішло на те, щоб навчитися себе слухати.
Не вважаю, що різниця між чоловіком і жінкою більша, як між окремо взятими людьми одної статі.
Мушу бути на крок позаду – інакше не могла би бути з цим чоловіком. Моя жіноча роль – це не роль першопрохідця. Сила жінки у слабкості, але для цього поруч мусить бути сильний чоловік. Подобається, коли можу заховатися, чуюся захищеною.
Коли є любов, не сприймаєш стосунки як залежність. Любов – це злиття двох в одне ціле без втрати індивідуальності.
Не всі переживають справжню любов. Таке світло найчастіше буває раз у житті, або його можна не знайти ніколи.
Живуть не з тим, з ким можуть жити, а з тим, без кого не можуть.
Щастя – мати кохану людину поруч і бути реалізованим.
Не подобаються чоловіки-мачо – вони занадто зосереджені на біологічно-фізіологічній функції. Зрештою, як і такі жінки.
У чоловіках ціную чуйність і внутрішню вибудуваність, позицію.
Безпорадність чоловіки часто маскують зверхністю.
Є якась загальна доцільність, за якою ми всі тут присутні. Відповідно до неї набираємо тих чи інших форм у житті, виникають усі ці комбінації людського співіснування.
Є віра, а є релігія, ритуал. Він існує для людей, які не можуть зрозуміти глибшого. Для мого Бога не важливо, чи я дотримуватимуся ритуалу.
Не уявляю Бога. Достатньо того, що знаю: він є. Коли є сумніви – питаю поради. Коли важко – молюся.
Я не прихильниця нестаріння за будь-яку ціну. Треба любити себе різною.
Не прагну вкласти в студентів якусь суму знань. Допомагаю їм навчитися думати і розуміти, що й до чого. Епоха, коли вигравав той, хто завчив найбільше фактів і правил, минула. Зараз потрібні гнучкість мислення і нестандартність у поєднанні різного.
Мова є відображенням певної картини світу. І засобом впливу. Суржик – явище нібито нешкідливе, а багато чого підриває. Проблема людей, в яких у голові мішанина кількох мов, – у них немає цілісної мовної картини в жодній мові.
Не важливо, як людина виглядає. Про студентку, яка прийшла на іспит із бойовим макіяжем на півобличчя чи голим пупом, можна подумати, що вона вирішила взяти викладача іншим. Але це не завжди так. Часом це вияв індивідуальності, часом – елементарний брак смаку чи культури, що й куди пасує одягати. Тому навчилася не судити про людей лише за зовнішнім виглядом.
У мене є правило не дотримуватися першого враження.
В усьому має бути здоровий глузд. 15-сантиметрові каблуки пасують до подіуму, а на львівській бруківці можна поламати ноги.
У житті багато марних очікувань.
Багато думала, а яке життя "там". Чи справді воскреснемо? У якому вигляді? Буває, відповіді отримую в снах. Одного разу дві ночі підряд снилося, що приходив хтось і клав мені руку на голову. У першу ніч це була мама. У наступну – хтось моторошний. Питаю: "Хто ти?" А цей хтось сказав мені: "Я той, хто прийшов тебе розчинити. Як цукор у склянці чаю". Ця відповідь усе пояснила: цукор розчиняється, але ж він є, бо чай – солодкий. Так, певно, буде і з нами.
Мрія – це те, чого не можеш досягнути. Все інше – плани.
Часто люди заробляють мало, бо займаються не тим, чим хочуть і що вміють. Тут основне при виборі фаху спитати: що би я робив, навіть якби за це не платили?
Боюся натовпу й замкнутих приміщень. Маю кілька гольфів, але ніколи їх не одягаю. Страшно, що не витягну голови з іншого боку горловини.
Страх самотності минає, коли людина стає самодостатньою. Якщо непорожній всередині – можеш спокійно залишатися сам.
Коли людина себе переоцінює або оточення підносить її занадто високо, а потім скидає з цієї висоти, – це, напевно, найважче.
Добре, коли живуть великими родинами – батьки і їхні діти зі своїми сім'ями. Під одним дахом має бути кілька поколінь.
В українців більше чуттєвості, ніж у старій Європі. Там можуть їхати в купе четверо людей кілька годин підряд і вперто уникати перетнутися поглядами, щоб не дай Бог не порушити чужу приватність. Хлопець мовчки відкриває вікно, бо йому душно, жінка так само мовчки зачиняє, бо їй дме. І ніхто нічого не каже. Унас можеш обмінятися відвертим поглядом із незнайомцем на вулиці, посперечатися в транспорті, поділитися з продавщицею рецептом. У цьому є живе життя з усіма його гострими кутами. Багато європейців приїжджають до нас саме за цим.
3 
1
Коментарі