Тільки зараз знаю, хто я. Сильні сторони, слабкості, ревнощі – все це ніби варилося в мені довгі роки. Кипіло і випаровувалося. А все, що залишилося, – це і є сутність. Те, з чим стартував на самому початку.
Ніколи не думав, що доживу до ста. Це шокувало мене і засмутило.
Старість – у голові. Я пережив аварію гелікоптера й операцію на спині, маю електрокардіостимулятор. Пережив інсульт і ледь не наклав на себе руки. Але кажу собі: я повинен зростати і функціонувати. Це єдина протиотрута проти старості.
Ніколи не був крутим хлопцем. Лише вдавав такого.
Щоб чогось досягти, треба не боятися невдач.
Сумні моменти в житті означають більше, ніж щасливі.
Ми були бідною сім'єю. І майже щовечора якийсь жебрак просив їжі. Мати завжди щось знаходила для них. Казала: "Навіть бідний повинен подавати ще біднішому".
Хотів бути актором. У другому класі грав у виставі шевця. Після спектаклю батько вручив мені перший "Оскар" – ріжок морозива.
Я починав у театрі. Коли вперше запросили в кіно, відмовився. Потім народився син – і мені потрібні були гроші.
Не хочу бути "ей, ти" все життя. Хочу, щоб люди називали – "містер".
Виклики – це те, що підтримує вас молодими, сильними і гнучкими фізично й ментально.
Легко грати героя – боротися з поганцями й відстоювати справедливість. У реальному житті вибір не завжди такий очевидний.
У мене немає начальника. І ніколи не було.
Найкраще, що робив, – діяв усупереч порадам.
Доброчесність нефотогенічна.
Коли граєш сильного персонажа, знайди його слабкість. А якщо слабкого – знайди його силу.
Не тримаю біля себе жодної нагороди. Вони – минуле, а я чекаю майбутніх викликів.
Коли стаєш зіркою, не змінюєшся. А всі інші – так.
Одна з найприємніших ознак старіння – почуваєшся відірваним від дійсності. Не знаю нових зірок. І вони, ймовірно, не знають мене.
Вражає, що молодь купує вінілові платівки. Чи передвіщає це повернення листування? Сподіваюся. Це особлива сенсорна насолода – коли пишеш від руки листа, приклеюєш марку і надсилаєш. Це залишається найбільш особистісним способом спілкування.
Кардіостимулятор, аварія, інсульт. Що це означає? Бог не хотів мене забирати.
У березні 1958-го збирався летіти у Нью-Йорк з Майком Тоддом (американський продюсер театру і кіно. – Країна) у приватному літаку, щоб вручити йому нагороду. Ми посварилися з дружиною, і я так розлютився, що залишився. А вранці ми почули по радіо: "Майкл Тодд і всі його пасажири розбилися". Ви повинні бути вдячні за чудеса.
Хоч би як було погано, завжди може бути гірше.
Через інсульт у мене з'явився дефект мовлення – то й що? У Мойсея теж був – йому це не завадило.
Навчання триває до самої смерті.
Навряд чи захотів би спілкуватися з людиною, яка ніколи не згрішила. Людина з вадами – цікавіша.
Після інсульту хотів накласти на себе руки. Коли поклав пістолет до рота, він ударив мій зуб. Це розсмішило. Зубний біль стримав від самогубства.
Вірю в Бога, але не знаю, хто Він. Кажуть: "Людина створена за образом Божим". Але чи ходить Він у ванну? Я бачу Господа як якусь силу, котру ми не здатні зрозуміти.
Що більше вивчав Тору, то менш релігійним, але побожнішим ставав. До мене дійшло: Богу не потрібні наші хвали. Він просто хоче, щоб ми ставали кращими.
Кажуть, колись фільми були кращі й актори – талановитіші. Усе, що можу сказати про старі часи: вони минули.
замолоду я був сміливіший. Коли ти старший, то маєш більше чого втрачати.
У мені багато гніву. Він був паливом, яке допомагало в тому, що робив.
Не маю мобільного. Коли вечеряю з онуками, вони всі клацають у телефоні. Шкода цих дітей.
Америка ніколи не визнавала й не вибачалася за невимовне зло рабства. Наша постійна відмова зробити це все ще осоромлює та розділяє націю.
Я прожив довго і бачив багато неймовірних речей. Пам'ятаю, коли питні фонтани і санвузли ділилися на ті, що для білих, і ті, що для чорних. Але бачив і темношкірого чоловіка, обраного президентом. Двічі! Неймовірно, він жив у будівлі, збудованій рабами.
Слово "політика" стало лихослів'ям.
Курив по дві пачки в день 10 років. Кинув, запозичивши метод свого батька. Він завжди носив у кишені сорочки сигарету. Щоразу, коли хотів закурити, діставав її і питав: "Хто сильніший? Ти? Чи я?" І відповідав: "Я". Сигарета поверталася в кишеню до наступного разу.
У романі "Політ над гніздом зозулі" є прекрасний рядок. Головний герой намагається виламати раковину зі стіни. Старається, але вона не рухається. Коли виходить з кімнати, а всі хлопці дивляться на нього, він обертається й каже: "Але я намагався, чорт забирай. Я намагався!" Іноді думаю, що це має бути моя епітафія.
Пишаюся сином Майклом, він ніколи не дотримувався моїх порад.
Енн – найкраща і найдобріша людина, яку я знав. Віддав їй усі свої гроші. Єдина річ, якою досі володію, – обручка.
Якщо хочете щось знати про чоловіка, подивіться, з ким він одружився.
З віком кохання відчуваєш глибше.
Я точно знаю, чого хочу на день народження – кращого світу для онуків. Ось мої побажання. Світ, де зброя є символом слабкості, а не сили. Де релігія формує цінності, а не уряд. Світ, де повітря придатне для дихання, вода – для пиття, а їжа здорова і в достатку. Світ, де бідні люди – найменший відсоток населення. Де освіта та охорона здоров'я доступні для всіх. Де немає упереджень щодо раси, релігії та національності. Світ, де куріння тютюну вважається смішною практикою з минулої епохи. Світ, де всі захворювання виліковні й фізичний біль не є частиною життя. Світ, де ми контролюємо технології, а не навпаки. Світ, де жадібність ніколи не вважається добром.
Щоденник укладено за інтерв'ю в The Hollywood Reporter, The Saturday Evening Post, The Guardian, блогами у HuffPost, матеріалами у The Washington Post, The New York Times, Esquire, Closer Weekly, книжкою The Very Best of Kirk Douglas: Thoughts of a Hollywood Legend
3 
1
Коментарі