"Що довше стоїть Київ, то менше стоятиме Росія"

Я народився за Польщі, вчився у Кременецькому ліцеї. Жив при перших совітах, у сьомому класі почав учитися рідною мовою. Я воював проти німців. При других совітах став професором, академіком, пішов у Верховну Раду. Для багатьох людей Радянський Союз був жахливою тюрмою, та я цієї несправедливості не відчув. Втім, найкраще я живу за вільної України. Це моє найбільше щастя.

Початок війни сприйняв спокійно. Зберігаю цей стан дотепер. Єдине, про що молю Бога, – стійкість для українців і добре забезпечення нас зброєю.

За всю свою тисячолітню історію ми ніколи ні на кого не нападали. І зараз теж обороняємося.

 

Ніхто не проти, щоб держави поважали одна іншу. Але щойно Україна стане на бік "дружньої" Росії, вони знищать нашу незалежність.

Путін – КГБіст. Це особлива порода людей. Для таких нічого не вартує принести людське життя в жертву.

Росіяни самі не вийдуть на революцію. Вони бояться і водночас обожнюють Путіна. Це вдасться лише тоді, коли такі процеси фінансуватимуть США та Захід.

Дід-священник мав дві парафії в Дубенському повіті. Був діловою людиною, в Першу світову – військовим капеланом. Купив собі будинок біля церкви, схожий на маленький замок. Там були стіни в метр товщиною і вікна – всередині широкі, а зовні подібні до бійниць. У дитинстві я любив дивитись у ці вікна на світ – луг із високою травою, малесенький струмок. А ще любив лежати на цьому лузі горілиць і дивитися на небо.

На війні не думав про смерть. Мав оберіг – іконку, з якою мій дід пройшов Першу світову. Не думаю про кінець і тепер.

Усі великі здобутки на фронтах робили саме українські солдати. Не росіяни. Ми дуже стійкі в бою. В цьому нас недооцінили і Росія, і Європа.

Мушу зізнатись. Я вступив в університет, не маючи диплома про повну середню освіту. Батько взяв довідку в директора лісотехнічного інституту. Випили по чарці – та й усе.

Із дружиною познайомився в університетській бібліотеці. Вона була дуже вродлива. Кілька тижнів тільки дивився. Потім наважився познайомитися. Через два роки побралися. Це було справжнє кохання. Прожили разом майже 60 років.

Мама не могла перенести смерті батька – вмирала в мене на очах. Раз попросила помити їй ноги. Я мив і помітив чорну межу, яка почала підійматися від ніг до голови. Коли вона вкрила все тіло, мама померла. Я вискочив на вулицю і став кричати. То був найбільший розпач у моєму житті.

Солдат зі зброєю – це все-таки солдат. Солдат без зброї – ціла біда.

Що довше стоїть Київ, то менше стоятиме Росія.

Була ж Французька імперія, Британська, Австро-Угорська. Усі розпалися. Те саме буде з Росією. На місці імперії постане національна держава. Вона довго спокутуватиме свою вину перед нами.

Навіть у найрозумніших керівників виникають нездійсненні ідеї. Іноді вони корисні, іноді – шкідливі.

Крим завоювали, бо між нашими й російськими солдатами стояли жінки з дітьми.

Я – начальник у своїй сім'ї. Діти беруть до уваги мої думки, слухаються. Але і я їх слухаю. Вони вже дорослі люди.

Дім у мене великий. Нарисував його проєкт, а син будував. Розділив на три поверхи – для себе, для доньки, для сина. Але зараз дім стоїть пусткою. Такий час, люди хочуть жити окремо.

Щонеділі ходжу до церкви. Прошу в Бога про Україну, про душі померлих та про здоров'я живих.

Кожен повинен володіти своїми думками. Як тільки відчуваєте, що в думці караєте чи лаєте когось, треба схаменутися. Погані думки – найгірше, що може бути в людини.

У мене завжди багато роботи. Просто так, без потреби, до мене ніхто не приходить.

У місті майже не буваю. Бракує часу. Біля дому маю невеличку ділянку з городом. Неподалік – парк із двома озерами, магазини. То й ходити до міста толку немає.

Чим відрізняється геній від спеціаліста? Геній може працювати у своїй сфері й не втомлюватися. Але в інших – не дасть собі ради. Завдання держави та керівників – берегти геніїв.

Написав один із перших законів про захист української мови. За основу взяв російський проєкт, який там успішно функціонує. Тому хай росіяни не називають нас нацистами. Бо виходить, що й вони такі ж.

Багато про що шкодую. Траплялося, був поганим чоловіком. Хоч був і хорошим та порядним.

Держава мусить бути демократичною. Але демократія означає дві речі – свободу особи й рівновагу суспільства. Не можна мати такої свободи, яка порушує цю рівновагу.

Я мав багато добрих друзів. Та вони повмирали. Найбільші друзі тепер – моя сім'я та мої учні.

Неприємно, що я вже старий. Але приємно, що мені допомагають.

Іншої справи, крім фізики, не хочу. Але ми, фізики-теоретики, ліземо бозна-куди. Так от я вліз у мовознавство.

Найважчі мої рішення завжди були українською.

Кілька місяців тому працював у своєму кабінеті. В момент відключився. Опинився в незнайомій кімнаті з дверима. Розумів, що вони – в інший світ. Уже був пішов туди, та згадав, що маю ще виконати два завдання. Отямився у своєму кабінеті. Наступного дня осліп на ліве око.

В нас немає виходу. Ми мусимо перемогти.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×