Середа, 11 вересня 2013 16:06

''Щастя – це секунда, яка запам'ятовується'', - Лiлiя ПРОЦЬ, 39 років, тренер із пауерліфтингу

  Лілія ПРОЦЬ

Народилася й виросла в Тернополі. Мати працювала в сан­епідемстанції. Покійний вітчим був майстром на пошті.
Із другого класу захоплювалася шашками. Після школи вивчилася на радіомонтажника, працювала на заводі.
1994-го, на змаганнях із шашок, познайомилася з тренером із важкої атлетики. Тієї ж осені стала майстром спорту з пауерліфтингу. За рік – майстром спорту України міжнародного класу.
2000 року закінчила Тернопільський педагогічний університет, працювала у спортивній школі.
Тричі ставала чемпіонкою ­світу з пауерліфтингу: 1997 року – ­серед юніорів, 2010-го й торік. ­Особистий рекорд у жимі лежачи – 110 кілограмів. У присіданні – 170 кілограмів.
Встановила 33 рекорди України з пауерліфтингу. 
Володарка понад 60 медалей. Мріє здобути їх сотню, ­виступаючи на ветеранських турнірах.
2007 року створила клуб ”Спорт-клас”. Є його президентом і тренером.
2010-го вийшла заміж за студента Тернопільського медуніверситету іракця Мохаммеда. Він на 11 років молодший. ­Виховують 5-річну Анастасію – племінницю Ліліної подруги. Оформили опікунство, коли матір дівчини посадили в тюрму.
Любить сало, салат із болгарським перцем та кукурудзою, пиво. Улюблена книжка ”Два капітани” Веніаміна Каверіна. Фільм – ”Красуня”” з Джулією Робертс і бойовики.
Збирає гроші на цифровий фото­апарат і планшет
Лілія ПРОЦЬ Народилася й виросла в Тернополі. Мати працювала в сан­епідемстанції. Покійний вітчим був майстром на пошті. Із другого класу захоплювалася шашками. Після школи вивчилася на радіомонтажника, працювала на заводі. 1994-го, на змаганнях із шашок, познайомилася з тренером із важкої атлетики. Тієї ж осені стала майстром спорту з пауерліфтингу. За рік – майстром спорту України міжнародного класу. 2000 року закінчила Тернопільський педагогічний університет, працювала у спортивній школі. Тричі ставала чемпіонкою ­світу з пауерліфтингу: 1997 року – ­серед юніорів, 2010-го й торік. ­Особистий рекорд у жимі лежачи – 110 кілограмів. У присіданні – 170 кілограмів. Встановила 33 рекорди України з пауерліфтингу. Володарка понад 60 медалей. Мріє здобути їх сотню, ­виступаючи на ветеранських турнірах. 2007 року створила клуб ”Спорт-клас”. Є його президентом і тренером. 2010-го вийшла заміж за студента Тернопільського медуніверситету іракця Мохаммеда. Він на 11 років молодший. ­Виховують 5-річну Анастасію – племінницю Ліліної подруги. Оформили опікунство, коли матір дівчини посадили в тюрму. Любить сало, салат із болгарським перцем та кукурудзою, пиво. Улюблена книжка ”Два капітани” Веніаміна Каверіна. Фільм – ”Красуня”” з Джулією Робертс і бойовики. Збирає гроші на цифровий фото­апарат і планшет

Ворожка казала мамі, що я вийду заміж пізно і за іноземця. А по життю матиму справу з металом. Коли пішла працювати на радіо­завод, думали, от він – метал. Про штангу тоді не було мови.

Тренер із шашок навчив терпеливості. Якщо щось не виходить –  треба сісти й подумати. Через це в мене ніколи не було писків, криків та істерик.

Не знаю, куди в людей поділися доброта і довіра. У дитинстві з другого класу мала ключ від дверей. Сама могла когось у квартиру запросити. Піти до сусідів поїсти. Велосипед був один на всіх у дворі – по черзі каталися. Сусід, який мав "Москвича", дозволяв дітям у ньому посидіти. Тепер – усі окремо. Бабці сидять на лавці й кайфують, доки у дворі мертва тиша. Тільки діти з'явилися, зразу: "Ой-йо-йой. Що ж вони так кричать?". Та бо то – діти!

Останній раз зривалася на крик у потязі, коли вихованці хотіли шматок кексу біля смітника лишити. Був час, коли грошей на хліб не мала, а вдома – тільки макарони і туалетний папір – бо ними давали зарплату.

Куплю дитині 2 метри резинки, намалюю "класики" і вчитиму, як грати. Сучасні технології роблять людей лінивими.

Чоловік, був час, живіт набрав, я йому легенько сказала: так не добре. Почав займатися спортом. Є пари, де один підтягнутий, а інший – "2 на 2, де будемо робити талію?" Хтось каже: вони щасливі. Але потім те щастя, переважно, кудись дівається. Сплять на різних ліжках і жаліються, що секс раз у невідомо скільки часу.

Ніколи не зацікавилася б чоловіком, який виходить у місто у спортивних штанях і сандалях.

Хлопці траплялися фізично сильні, але духу не вистачало. Хотіли, щоб я їх направляла. А мені такого не треба. У Мохам­меда є чоловічий стержень.

у коханні важливо взаєморозуміння і свобода. У шлюбі головне – не втратити себе.

Життя з чоловіком мене змінило. Відростила волосся. Стриманіша стала і полюбила кухню.

Чоловік тоді в сім'ї хоче керувати, коли в нього немає на роботі хоч маленького відділу, де він – начальник.

Мамою себе бачу – але чомусь із дітьми дорослими. Отакими, як Настя. Хочу відкрити будинок сімейного типу – щоб кількох малих зробити щасливими. Народити? Якщо у грудях тьохне – тоді так.

Дитині не треба вказувати – треба виховувати себе і показувати приклад. Настенька, яку під опіку взяли, постійно жуйки жувала – бо так була навчена. Питаю: хіба в нас у сім'ї хтось жує? Перестала.

Хороший спортсмен рідко стає тренером. Це – різні покликання.

Щоб учень тренеру довірився, треба, щоб і тренер був відкритий.

Знайомий 38-річний чоловік каже: "У мене машина, хата, ­сім'я – я щасливий". А як же самореалізація, а здоров'я, а за кордоном – був, Париж бачив?

Щастя – це секунда, яка запам'ятовується.

Треба навчитися отримувати задоволення від простого.

У людях не люблю невміння шукати компроміс.

Якби мала батька, то може б і штанги не було. Може був би фінансовий достаток, не треба було б майстром спорту стати, щоб в університет вступити.

Налаштована померти у 120 років. До того часу матиму чим зайнятися.

Десь прочитала: якщо жінка доглянута, то в неї класний чоловік. По-моєму, жінка доглянута, коли в неї є мізки.

У школі хотіла бути хлопцем. Щоб могти врізати тим, хто ­дівчат ображає.

Останній раз сукню вдягала на фотосесію торік. До того – не пам'ятаю коли.

Найкращий подарунок, що мені робили, – ванна з пелюстками троянд.

Коли поганий настрій – п'ю чай.

Зараз ви читаєте новину «''Щастя – це секунда, яка запам'ятовується'', - Лiлiя ПРОЦЬ, 39 років, тренер із пауерліфтингу». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1441
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода