Ексклюзиви
Середа, 26 серпня 2015 18:20

"Розумні люди не дають порад, коли їх не просять", - Олексій Юрін, 33 роки, учитель іноземних мов, поет

Перше, що пам'ятаю з дитинства, – лікар садить мене на дитячі ваги. Не знаю, скільки мені тоді було років чи місяців, я був голий і дуже не подобалося, що на мене всі дивляться. У дитинстві я не плакав, своє незадоволення проявляв через сопіння.

Мав вроджену проблему з ногою – вивих стегна. Ходив у залізних стременах до півтора року. Лікарі казали, що мені не можна займатися спортом. Та в 6 років я пішов на футбол. Торік зіграв кілька матчів у Болгарії – за команду з Добрига у місцевому чемпіонаті області.

Пам'ятаю, як батько сказав: зараз зготую шашлик, бо про м'ясо доведеться на кілька років забути. Був період, коли їли тільки макарони. Я мріяв про гру мотокрос. Вона коштувала 12 рублів, але її так і не купили. Але перевага дитинства в тому, що дуже мало треба для щастя: дали м'яч – радість, кульку повітряну – задоволений.

Перші гроші заробив у 13 років – у бабусі пас корів на фермі. Були такі ціни, що заробив три мільйони купонів і купив джинсовий піджак. Через рік із нього виріс.

Довгий час був сором'язливим: виходив до дошки – починав запинатися, заїкатися. Зміни відбулися на першому курсі університету, коли поїхав у дитячий табір працювати вожатим. Уперше заговорив у мікрофон і мені сподобалося.

  Олексій Юрін. Народився 14 квітня 1982 року в Черкасах. Батько – водій, мати – держслужбовець. У 7 місяців говорив два слова: ”баба” й ”мама”, а в рік вимовляв ”кукурудза”. Закінчив факультет романо-­германської філології Черкаського національного університету імені Хмельницького. Вісім років працював учителем іноземних мов і літератури, заступником директора Черкаського гуманітарно-правового ліцею. Спробував себе на 11 роботах: працівником у цеху морозива, вчителем, заступником директора з виховної роботи, інструктором із міжкультурної програми в Корпусі миру при посольстві США в Україні, менеджером в ювелірному магазині, гідом у Туреччині, ведучим свят і концертів, телеведучим на обласному каналі ”Вікка”, керівником спортивного відділу інтернет-видання ”Телеграф”, менеджером із літератури у мовному центрі, ­перекладачем-фрілансером. Займається репетиторством, викладає на курсах іноземних мов, на обласному каналі веде програму ”Дійові особи”. Із кінця 2013-го півроку жив у Болгарії, потім чотири місяці – у Туреччині. Подорожував Польщею, Чехією, Росією, Молдовою, Румунією, Німеччиною, Єгиптом. Видав три поетичні збірки: ”Парампара”, ”Чи всі жінки однакові?”, ”Агія”. Любить шоколад. Має алергію на амброзію. Неодружений
Олексій Юрін. Народився 14 квітня 1982 року в Черкасах. Батько – водій, мати – держслужбовець. У 7 місяців говорив два слова: ”баба” й ”мама”, а в рік вимовляв ”кукурудза”. Закінчив факультет романо-­германської філології Черкаського національного університету імені Хмельницького. Вісім років працював учителем іноземних мов і літератури, заступником директора Черкаського гуманітарно-правового ліцею. Спробував себе на 11 роботах: працівником у цеху морозива, вчителем, заступником директора з виховної роботи, інструктором із міжкультурної програми в Корпусі миру при посольстві США в Україні, менеджером в ювелірному магазині, гідом у Туреччині, ведучим свят і концертів, телеведучим на обласному каналі ”Вікка”, керівником спортивного відділу інтернет-видання ”Телеграф”, менеджером із літератури у мовному центрі, ­перекладачем-фрілансером. Займається репетиторством, викладає на курсах іноземних мов, на обласному каналі веде програму ”Дійові особи”. Із кінця 2013-го півроку жив у Болгарії, потім чотири місяці – у Туреччині. Подорожував Польщею, Чехією, Росією, Молдовою, Румунією, Німеччиною, Єгиптом. Видав три поетичні збірки: ”Парампара”, ”Чи всі жінки однакові?”, ”Агія”. Любить шоколад. Має алергію на амброзію. Неодружений

Хороший педагог той, хто навчив дітей мислити, бо тільки так виростає особистість.

Перші роки не міг двійки ставити. Потім зрозумів, що це – виховний момент, без якого не обійтися: не будеш ставити – не вчитимуть. Дитиною часто керує страх покарання.

У 25 років переймався кар'єрою, скорішим одруженням, успішною роботою. Змінив погляди, коли попрацював при посольстві США. Вночі готувався до семінару й заснув у лінзах. Уранці сильно пекли очі, не міг дивитися на світло. Мене поклали в лікарню, на п'ять днів я осліп. У палаті лежали ще двоє хлопців: одному під час ремонту потрапило щось в око й він втратив його, а другий отримав поранення від "болгарки" й теж осліп. Моя втрата зору на п'ять діб була ніщо в порівнянні з тим, що ці хлопці ніколи не бачитимуть. І такі проблеми, як немає роботи, десь осоромився, з кимось посварився, – ніщо в порівнянні з тим, що в когось немає очей, рук або ніг.

Коли вийшов із лікарні, перше, що почув на роботі – докори, чому це я захворів. Я образився, зібрав речі й поїхав додому, хоч і мав чудовий контракт на кілька місяців: заробляв 1000 доларів, мені винаймали житло й оплачували телефонні розмови. Американці були в шоці, бо це був перший випадок у їхній 17-річній практиці: як можна такі гроші проміняти на провінцію.

Розумні люди не дають порад, коли їх не просять.

Не дуже приємно дивитися, як двоє хлопці тримаються за руки. Але в таких випадках думаю: нічого, нам більше жінок дістанеться.

Є збочені форми самовираження. Наприклад, коли людина приходить до театру в шортах.

Самотність – це можливість подумати. Мій ліміт самотності – півдня, потім потребую спілкування.

Мені доводили, що Черкаси – це болото, й зібрати більше 40 осіб на творчий вечір – фантастика. Я збирав до 300.

У Болгарії навчався на курсах МBA у філіалі Кардіффського університету. Це не зовсім моє, але дало досвід. Переконався, що зможу вижити в будь-якій країні і в будь-якому суспільстві. Навчився смачно готувати, прати, голити голову.

У Туреччині працював екскурсоводом, guest relation (співробітник готелю, який працює з гостями – відповідає на запитання, реагує на прохання, вирішує проблеми, залагоджує конфлікти. – "Країна"), консультантом в ювелірному магазині. Повернувся після 9 травня 2014 року, коли побачив багато російських туристів із георгіївськими стрічками. Відчув, що живу паралельним життям зі своєю країною.

Зміни – це завжди добре.

У природі все для чогось потрібне, поети – також.

Слово "турбує" сподіваюся викинути зі свого лексикону або вживати тільки стосовно здоров'я.

Першу серйозну роботу мав на першому курсі – на підприємстві, що виготовляло "Сімейне морозиво". Воно рідке, значно смачніше, ніж заморожене. Їв його літрами, тому ще 10 років потому не купував морозива взагалі. Вперше після того покуштував у Дрездені. Коштувало 6 євро.

Не вважаю себе нарцисом. Самозакохані чоловіки дивляться у дзеркало постійно, я – максимум двічі на день.

Кохання – це запаморочення. Зникають гальма, робиш дурні вчинки: колись приїхав до дівчини в Кривий Ріг, прийшов до неї на роботу в білому костюмі, з квітами.

Моя проблема в тому, що ідеалізую жінку, а потім спадає рожева завіса й помічаю недоліки, з якими важко миритися. Мої найдовші стосунки тривали два роки. Хотів одружитися, але не зміг прийняти її зацикленість на грошах.

Зараз маю платонічне кохання із заміжньою жінкою. У неї консервативні погляди на життя – один чоловік, один шлюб.

Не міг би вибачити зраду. Це все одно, що дати другу кулю людині, яка стріляла в мене й промахнулася.

Боюся жінок, схожих на чоловіків, і чоловіків – схожих на жінок.

Можу змиритися з тим, що жінка погано готує. Але не терпітиму, якщо вона курить, матюкається, не має смаку в одязі чи п'є не в міру.

Щастя – це гармонія із самим собою.

Водій викинув із вікна недопалок, він упав мені прямо під ноги. Я підібрав і кинув назад у вікно зі словами: "Ви загубили".

Мудрість – це здатність визнавати свої помилки.

Те, що маєш зробити в житті, обов'язково зробиш. Не треба думати, що чогось не встигнеш: намалювати ще кілька картин, видати ще одну книжку, посадити дерево. Може, більше й не треба?

Зараз ви читаєте новину «"Розумні люди не дають порад, коли їх не просять", - Олексій Юрін, 33 роки, учитель іноземних мов, поет». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 2558
Голосування Який український клуб досягне більших успіхів у Лізі Європи 2018/19?
  • 1) "Шахтар"
  • 2) "Динамо"
  • 3) обидві команди "вилетять" одночасно
Переглянути
Погода