Четвер, 22 серпня 2019 17:35

"Розчарування новою владою неминуче. Цю зиму Зеленський переживе, наступну – навряд"

Автор: Ангеліна КОВАНДА
  Віктор БОБИРЕНКО 48 років, політолог Народився 29 листопада 1970 року в місті Кентау, Казахстан, у робітничій сім’ї. ”Батькове коріння – з козаць­кого роду, материне – з ­гайдамацького”. Закінчив географічний факультет Сумського державного педагогічного університету. Другу вищу освіту здобув у Академії державного управління при президентові України за спеціальністю ”політичні технології”. З 2005-го по 2010 рік керував управлінням молоді та спорту Сумської області. З 2010-го очолює громадську організацію ”Бюро аналізу політики”. З дружиною 30-річною Світланою виховують синів Володимира, 5 років, та 2-річного Богдана. Від першого шлюбу має сина Дмитра, 24 роки. ”Майстра і Маргариту” Михайла Булгакова перечитував сім разів. Любить сплавлятися на байдарці, пише вірші
Віктор БОБИРЕНКО 48 років, політолог Народився 29 листопада 1970 року в місті Кентау, Казахстан, у робітничій сім’ї. ”Батькове коріння – з козаць­кого роду, материне – з ­гайдамацького”. Закінчив географічний факультет Сумського державного педагогічного університету. Другу вищу освіту здобув у Академії державного управління при президентові України за спеціальністю ”політичні технології”. З 2005-го по 2010 рік керував управлінням молоді та спорту Сумської області. З 2010-го очолює громадську організацію ”Бюро аналізу політики”. З дружиною 30-річною Світланою виховують синів Володимира, 5 років, та 2-річного Богдана. Від першого шлюбу має сина Дмитра, 24 роки. ”Майстра і Маргариту” Михайла Булгакова перечитував сім разів. Любить сплавлятися на байдарці, пише вірші

Активна частина суспільства, що може стати запобіжником від реваншу, зараз розпорошена й розчарована. Ці люди вкладали кошти, здоров'я, життя, воювали за Україну. А вийшло, що більшості цього не треба. Та вона мобілізується, якщо буде загроза державі. Патріоти – джокер у будь-якій грі, – каже політолог Віктор БОБИРЕНКО.

2015 року ви передбачили результати президентських виборів. На "Українській правді" опублікували колонку "Чому наступним президентом стане Зеленський". Що вас наштовхнуло на таку думку?

– Усі називають наш народ мудрим. Але це не так. На нас впливають маніпулятивні технології. Коли запустили "Квартал 95", було видно, що це – саме вони. Нівелювали й множили на нуль український політикум. Показували, що всі вони – з однієї пісочниці. Приклеювали ярлики. Зараз найефективніша зброя це – стьоб. Політика не треба вбивати, як Джона Кеннеді. Його можна зобразити нікчемою.

У серіалі "Слуга народу" людям показали жадану альтернативу – несистемного політика, порядного керівника. Зеленський і його команда зробили з епатажу політичну технологію. Виклик Порошенка на стадіон – тому приклад. Комік ставить президентові ультиматум: "Думай… те". І його рейтинг зростає відсотків на 10. Мовляв, ми не здатні заткнути керівника, а він може. Серіал нав'язав образ – простий чувак, який може розстріляти парламент. Нехай уві сні. Наплювати на Міжнародний валютний фонд. При цьому, він – як ми. П'є горілку зі смаженою картоплею після важкого дня.

Після публікації мого прогнозу щодо президентства Зеленського кілька знайомих депутатів з мене сміялися. А він використав те, що є в кожному з нас – кровожерливість. Анатолій Шарій теж узяв свої відсотки на цьому. Його електорат – це ті, хто хоче лінчувати старих політиків у прямому сенсі.

Як оцінюєте п'ять років попередньої влади?

– З усіх президентів Петро Порошенко був найкращий. При ньому працювали два успішні уряди – Арсенія Яценюка і Володимира Гройсмана. Вони почали реформи. Судова реформа – на двійку, провал. Але децентралізація – на п'ять. Чотири з мінусом – освіта, армія, медицина. Всі кричали, що Порошенко – головний корупціонер. Але при ньому запустили систему державних закупівель ProZorro – єдиний портал використання публічних коштів. Стартували антикорупційні реформи. Нехай зараз вони не надто успішні, але їх принаймні почали.

Які найбільші виклики перед Зеленським? Він матиме всю повноту влади.

– Це і є його головний виклик. Зеленський побудував театр. Хоче стати в ньому не тільки актором, а режисером і сценаристом. Гарна новина – він не пустить в Україну Путіна, як зірку чужого шоу. А той дуже хоче в нас погастролювати. Володимир Олександрович боротиметься за свій театр, але не за державу. Йому бракує українського.

Зеленський прагне сподобатися всім. Зберегти прихильність тих, хто за війну до переможного кінця, і тих, хто не був там, але заморився найбільше. Йому починають приміряти образ Лукашенка. Приїжджає і, як бацька, роздає прочуханів місцевим чиновникам. Може втратити берег.

Які стосунки можуть бути між президентом і олігархом Ігорем Коломойським?

– Між ними скоро спалахне конфлікт. Ігоря Валерійовича почнуть посувати. Чи готовий він змиритися з цим? Якщо ні – "плюси" запитають у Зеленського: де зниження тарифів і зарплати вчителям по чотири тисячі доларів? Він може спробувати націоналізувати "1+1".

Чому Коломойський почав казати, що на Донбасі "громадянський конфлікт"?

– Коломойського цікавлять вплив і гроші. Хоче показати альтернативу західному вектору розвитку. Педалює ідею "свого шляху" для України. Але ситуація, коли на нас не впливають ні Росія, ні Європа – це Венесуела. Можемо бути південно-західним федеральним округом РФ або мусимо зважати на вимоги Заходу й будувати правову державу.

Перший конфлікт між президентом і олігархом виникне щодо призначення прем'єра. Якщо переможе креатура Зеленського, уряд очолить технократ, трудоголік без понтів і бажання затулити гаранта.

Як змінилася роль інших олігархів – Віктора Пінчука, Ріната Ахметова?

– Зараз країною фактично керує тріумвірат Пінчука, Коломойського і Зеленського. Вони мають телеканали й можуть формувати картинку. ТРК "Україна" теж лояльний до нової влади. Скоріш за все, у пул включили й Ахметова. Проте олігархам треба буде погодитися, що перша скрипка належить президенту. Воюватимуть за доступ до нього. Хто шепотітиме на вушко потрібні рішення.

Яка найбільша проблема України? Корупція чи щось інше?

– Корупція – нав'язане питання. Пушкін казав, що головні проблеми Росії – дурні й дороги. У нас їх удвічі більше. Це – дурні, дороги, Росія й демографічна катастрофа.

Покоління мого старшого сина за чисельністю вдвічі менше за моє. І половина планують поїхати за кордон. Маємо 11 мільйонів працюючих і 12 мільйонів пенсіонерів. Це і стане причиною обвалу рейтингу Зеленського. Моя сусідка свято вірить, що він зробить пенсію п'ять тисяч до Нового року. Мовляв, не може ж він обдурити весь народ.

Говорять, що президент має унікальний шанс змінити державу. Зможе ним скористатися?

– Він опинився в ситуації, про яку Порошенко і мріяти не міг. Має повну владу, основні реформи вже почалися. Але не факт, що скористається ситуацією – через некомпетентність. Важливо правильно розставити кадри й дистанціюватися від олігархів. У будь-якому випадку рейтинг Зеленського падатиме. Бо наші люди хочуть клацати телевізор і за це отримувати високі зарплати. Типу проголосували за нього – тепер Вова має відтискатися.

Зеленський зможе стати успішним президентом, якщо усвідомить Україну. Це може статися під тиском Заходу. Якщо ж ні, його електорат 2024-го шукатиме чергового месію.

Як оцінюєте новий склад Верховної Ради? Отримаємо нову якість політики?

– Позитивний момент – можливість швидких голосувань. Але тільки на першому ­етапі. Потім усередині фракції "Слуги народу" сформуються групи.

Знайдуться люди, які пояснять новообраним парламентаріям, що життя коротке, а депутатство – ще коротше. Другого заходу в парламент не буде, і треба починать брати.

Суспільство слідкує за визначальними голосуваннями. Так було із законом про мову. А в комітетах можуть ухвалювати непомітні, але важливі рішення. Чи додати два мільярди державного фінансування на підтримку сільськогосподарського бізнесу? Це може бути поправка в законі, яка ні про що не говорить широкому загалу.

Київська школа економіки провела тижневий інтенсив для депутатів від "Слуги народу" в Трускавці. Це допоможе їм у подальшій діяльності в Раді?

– У Трускавці варто було акцентувати на тому, яка місія й етичні стандарти народного депутата. Проговорити, як діяти, коли пропонуватимуть гроші.

Важливо також налагоджувати комунікацію всередині фракції. Вона безпрецедентно велика. Там є експерти, випадкові люди, ставленики олігархів. Хтось із них за п'ять років справді стане професіоналом.

Ви писали, що нинішня політична Україна нагадує пізню Римську республіку. Які паралелі побачили?

– Коли Цезар узяв Рим, то збільшив чисельність сенату й завів туди своїх людей. Так утворив лояльний до себе парламент. Сенатори були недосвідчені – вихідці з війська Цезаря. Зеленський, як і Юлій, узяв владу своїм брендом.

Добре, що Україна – не Рим. Там була і кровопролитна громадянська війна, і те, чого хочуть українці – проскрипції – списки ворогів, чиє майно конфісковувала держава. Такі сценарії малоймовірні. На Україну тиснуть міжнародні партнери. 2019-го маємо віддавати 417 мільярдів гривень зовнішнього боргу. Щоб пережити це, важливо отримати транш МВФ. Влада має поводитися добре, бо не переживе наступний рік.

Для чого Зеленському дострокові місцеві вибори?

– Обрання місцевої влади – фінальний етап реформи децентралізації. Для цього треба прийняти новий адміністративно-територіальний устрій. Наприклад, у Сумській області мають бути чотири райони, замість 18. І замість 300 громад – 44. Ці зміни треба закріпити законом, і під нього провести місцеві вибори. Адміністративно-територіальний устрій зафіксований у Конституції. Зміни до неї вимагають часу. Тож вибори мали бути десь у березні 2020-го.

Зеленський хоче провести їх за старими правилами. Так у "Слуги народу" буде більше шансів на перемогу. Якщо відбудуться в листопаді, понад половина обласних рад стануть "зеленими".

Як може змінитися ситуація на Донбасі після виборів? Зеленський каже, що готовий домовлятися. Які це можуть бути домовленості?

– Він обіцяв і люди очікують від нього закінчення війни. Домовитися "десь посередині" із Путіним неможливо. Він хоче, щоб ми визнали Крим російським. Як тільки зробимо це, скасують економічні санкції проти РФ. Кремль хоче втюхати нам Донбас на умовах автономії – з правом утворювати місцеві суди, поліцію. Найкращий варіант для нас – заморозити конфлікт на 10–20 років: розмежування, миротворча місія.

У Зеленського думають, що Путін не хоче конфлікту. Це – найбільша й найнебезпечніша помилка. Якщо чимось поступимося, Кремль полізе далі.

Суспільство достатньо сильне, щоб утримати президента і його команду від помилок?

– Проукраїнська частина хоче європейського розвитку. Є ті, хто натхненно підтримує проросійські сили. І є більшість, яку можна хитнути. 2014-го вона підтримала проєвропейських пасіонаріїв. Зараз втомилася від війни й увірувала в низькі тарифи, високу пенсію, мир і дружбу.

Серед проукраїнських пасіонаріїв прихильність до Зеленського – рідкість. Для них моветон співпрацювати з тими, хто каже: "Какая разница, на каком языке говорить".

Активна частина суспільства, що могла б стати запобіжником від реваншу, – розпорошена, не має лідера. Розчарована. Ці люди вкладали свої кошти, здоров'я, життя. Воювали за Україну. А вийшло, що більшості цього не треба. Тому вона ховається в кокон і готує можливості вижити.

Розчарування новою владою неминуче? Чи Зеленський і його команда будуть першими, хто зможе цього уникнути?

– Не уникнуть. Маємо припинити закохуватись у кожного нового президента і мислити критично.

Телебачення зараз лояльне до Володимира Олександровича. Він технологічно зайшов у соціальні мережі – зробили "вкид" про заяву Андрія Богдана на звільнення. Хочуть показати, що нікому не можна вірити, окрім офіційної сторінки Вови в Instagram. Нівелюють довіру до журналістів і експертного середовища. Тож за рахунок таких штучок і поведінки а-ля Лукашенко рейтинг Зеленського падатиме поступово. Цю зиму переживе, наступну – навряд.

Як Росія може скористатися недосвідченістю нашої влади?

– Обдурити. Нав'язати мир на їхніх умовах. Не даватимуть третьої альтернативи. Мовляв, ви або не хочете миру, або забирайте Донбас зі статусом автономії і російською мовою як другою державною.

Коли зможемо повернути окуповані території на наших умовах?

– Крим утратили надовго. Можемо чекати повернення півострова не одне десятиліття, доки не розвалиться РФ.

Конфлікт на Донбасі теж на роки. Єдине, що можемо зробити, – дати можливість тамтешнім випускникам складати ЗНО і вступати в українські вузи. Виманювати звідти талановиту молодь, робити соціальні проекти, щоб не втратити місцеве населення назавжди.

Щосуботи в Москві проходять мітинги за чесні місцеві вибори. Затримали кілька тисяч учасників. Чи свідчить це про зміни в російському суспільстві?

– Протести були в столиці й Санкт-­Петербурзі. Великі міста – центри вільнодумства. Решта погоджуються на соціальний договір "ковбаса в обмін на демократію".

РФ живе за ці гроші від газу й нафти, але вони не вічні. Росія ослабне, бо не розвивається. Уся їхня воєнна потуга – понти для внутрішнього споживання.

Рано чи пізно Путін помре або його відсторонять. Тиран почне старіти, робити незбагненні кроки. Як тільки дії Путіна загрожуватимуть дітям і онукам його оточення, вони об'єднаються і скинуть його.

Найближчі роки – це консервація режиму. Та якщо ослабити залізну хватку авторитаризму, в Росії почнеться парад суверенітетів. Навіщо Якутії лишатися у складі напівмерт­вої імперії, якщо вона має 1,5 мільйона населення і величезні поклади алмазів. Проте хаос у РФ загрожує всьому світу. Розвал ядерної країни – це жах Києва, Вашингтона і Брюсселя. Маємо чекати біженців, готуватися до гуманітарних проблем.

Ви живете в Сумах. Регіон межує з Росією. Які настрої в місті, області?

– На виборах побачили, що в області є десь 15 відсотків "вати". Приблизно 15 відсот­ків – патріотичні люди. Решта – планктон. Для нього головне, аби не було війни, продавалися чипси й пиво. Таке по всій Україні.

На щастя, завжди активна меншість керує пасивною більшістю. Проукраїнська частина суспільства зараз дезорієнтована. Але вона мобілізується, якщо буде загроза державі. Українські патріоти – це джокер у будь-якій грі.

Зараз ви читаєте новину «"Розчарування новою владою неминуче. Цю зиму Зеленський переживе, наступну – навряд"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1026
Голосування Скільки часу Олексій Михайличенко протримається на посаді головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) до зими
  • 2) до літа
  • 3) два роки
  • 4) повністю відпрацює трирічний контракт
Переглянути
Погода