"Раніше до розмов про перехід влади в Білорусі від батька до сина ставилися з гумором. Зараз вважають це можливим"

У Мінську переконані, що військовий конфлікт із Росією неможливий, що з Путіним завжди вдаватиметься домовитись, – каже публіцист Андрій Почобут

Скасування більшості санкцій щодо Білорусі – це перемога президента Лукашенка?

– Так, він зміг на своїх умовах змусити Євросоюз відмовитися від санкцій. Олександр Григорович не приховує радості. Та його заслуга невелика – поталанило, що змінилася геополітична ситуація. Росія напала на Україну. І Лукашенко перестав бути найгіршим хлопцем на континенті.

Що змінилося в країні?

– Якщо раніше політичні активісти збиралися на площі, їх одразу били кийками ОМОНівці й везли на 15 діб у тюрму. А тепер не б'ють. Запрошують у суд, де виписують штраф. Влада уникає репресій, що можуть привернути увагу Заходу, потрапити до ЗМІ.

Суспільству від зняття санкцій ні холодно, ні жарко. Вони були адресними й стосувалися вищих чиновників і пов'язаних із ними фірм. Проте білоруси, які симпатизують ЄС, розчаровані. Виявилося, що цінності, через які Євросоюз запроваджував санкції, дуже умовні.

 

Лукашенко далі маневруватиме між ­Москвою та ЄС?

– Білорусь економічно дуже залежить від Росії. 50 відсотків доходів до бюджету – від переробки дешевої російської нафти і продажу її задорого в ЄС. Основний ринок білоруських агротоварів – російський. У Білорусі моментально настане глибока криза, якщо це припиниться. Крім цього, Мінськ розпочав усі можливі інтеграційні процеси з Москвою. У Білорусі – російські військові бази. Ведуть переговори про відкриття чергової. Величезний вплив російської пропаганди. Московське телебачення – найпопулярніше.

Лукашенко маневрував від початку конфлікту в Україні. Білоруські державні ЗМІ подавали події в російському ключі, але пом'якшено: без слів "хунта", "фашисти" чи "бандерівці". Результат московської пропаганди – 60 відсотків білорусів на боці Кремля в російсько-українському конфлікті, згідно з опитуваннями. Лукашенкові це неприємно. Він бачить, наскільки сильний вплив Москви.

Лукашенко завжди був зацікавлений, щоб відносини Кремля із Заходом були гірші, ніж у Мінська. Під час війни в Грузії 2008 року не визнав Абхазію та Південну Осетію. Казав: зробить це, якщо Росія заплатить. Виявилося, Москва не готова платити, скільки хоче Олександр Григорович.

Головна його ціль – утримати владу. Якщо для цього вигідно бути з Росією – буде з нею. Якщо краще дистанціюватися, вчинить так. Однак червону лінію не перетне – не вийде з інтеграційних об'єднань із Російською Федерацією. ­Лукашенко не змінюватиме збудовану ним систему, не запроваджуватиме серйозні реформи. Ідейно Москва йому ближча. Він народився поблизу кордону з Росією. Стверджує, що Пушкін – його поет.

Тобто реверанси в бік ЄС позірні?

– Путінська модель Лукашенкові зрозуміла, а європейська – чужа. Свої перші президентські терміни він будував на анти­західній стратегії. Критика ­Європи і США, розмови про натовську загрозу – близькі йому, як і Путіну. Лукашенко повертається лицем до Заходу через економічні причини. У Москви закінчуються гроші. А значить, завершується російська підтримка економіки Білорусі.

Лукашенка часто хвалять, що зберіг радянські виробництва. Це правда, але дві третини з них – збиткові. З бюджету йдуть великі суми на підтримку. В заможні роки проблем не було. Підприємства працювали, але не продавали всю вироблену продукцію. Є фото з Мінського тракторного заводу. Територія довкола заставлена тракторами. Тепер дотаційні підприємства переходять на неповний робочий тиждень, звільняють працівників. Через низьку допомогу з безробіття (близько $10 на місяць. – Країна) та примусові громадські роботи – збір урожаю в колгоспах, прибирання вулиць – люди не йдуть на біржу праці. А за тунеядство штраф – 16 доларів. Офіційна кількість безробітних – 7 відсотків. Реальна – значно вища. На 43 відсотках держпідприємств неповна зайнятість, на половині – працівників відправляють у вимушені відпустки, 7 відсотків повністю зупинилися. До 40 процентів вимушених відпускників не отримують допомоги. Курс білоруського рубля за два роки опустився з 9500 до 22000 за долар. Без війни і санкцій.

2011 року був обвал економіки й білоруського рубля – із 3000 до 8500 за долар. Тоді Росія обмежила свою допомогу. Лукашенкові довелося продати їй одне з найбільших підприємств – Бєлтрансгаз. Росія отримала трубопроводи, якими її газ йде до ЄС. А Мінськ вирівняв економічну ситуацію.

Тепер Лукашенко шукає кредити, які дозволять його режиму пережити важкі часи. Захід має такі гроші. Після скасування санкцій Мінськ може отримати їх.

Як на кризу реагує населення?

– Люди невдоволені, але система непохитна. Всі знають: якщо протестуватимуть – міліція розжене, багатьох посадять. У суспільстві стійке уявлення, що краще не висовуватись.

Чи велику роль у знятті санкцій відіграли Мінські домовленості щодо конфлікту на Донбасі?

– Багато років західні лідери не зустрічалися з Лукашенком. А торік він спілкувався із французьким президентом Олландом і німецьким канцлером Меркель. Мінські домовленості стали однією з причин скасування санкцій. Захід оцінив дистанціювання від Росії.

Чи можливі зміни режиму в Білорусі?

– Мінськ не готовий до змін. Лукашенко – дитя горбачовської перебудови. Це – голова колгоспу, який пробився у вищу політику завдяки розпаду комунізму. Він чудово пам'ятає, як розкладається авторитарна система – стає слабкою і її розвалюють. Тому він робить усе, щоб не допустити подібної перебудови. Однак режим змушений змінюватися під тиском обставин.

Лукашенко готує спадкоємця?

– Друга особа в країні – його старший син 40-річний Віктор. Не маленький Коля, якому 11 і на якого всі звертають увагу. І не 35-річний Дмитро. Віктор – радник президента з питань національної безпеки. Курирує силові відомства. В ­авторитарних режимах вони відіграють найважливішу роль. Раніше до розмов про перехід влади в Білорусі від батька до сина ставилися з гумором. Зараз вважають це можливим.

У серпні торік Лукашенко пообіцяв, що на Україну ніколи не нападуть із території його країни. Не боїться атаки Москви на саму Білорусь?

– Я б порівняв це з поведінкою української армії в Криму. На початку російської агресії вона не могла дати відсіч не лише тому, що була розкрадена й розвалена. Але також і з причини ментальної неготовності воювати проти Росії. Такої готовності немає й у білоруській армії. Мінськ досі вважає: військовий конфлікт із Росією неможливий, із Путіним завжди вдаватиметься домовитись.

×