Кажете, що нинішня криза - це кінець "золотої доби" західної економіки. За яким принципом вона розвивалася?
- Якщо говорити про Європу, то за останні дві тисячі років таких криз було дві. У IV - VI столітті пізньоантична модель змінилася феодальною, бо це була перекошена система. Вона трималася за рахунок награбованих у війнах багатств та срібних рудників Іспанії, що вичерпалися саме на рубежі III - IV століть. В Європі великі рудники були ще в Чехії, але до них римляни не дійшли кількох десятків кілометрів. Їх розробляли в середні віки. На цьому піднялася імперія Габсбургів, а Прага в ХIV столітті була столицею Священної Римської імперії.
Модель феодальна, християнська протрималася тисячу років. Вона існувала в рамках системи біблійних заборон. Християнам не можна було давати грошей під відсотки. Специфіка полягала ще й у тому, що коли в якомусь селі був попит на чотири вози в рік, то виготовляти п'ятий також забороняли. Відповідно, не було й можливості впроваджувати інновації, завдяки яким виробляли би більше продукції. Із часом зрозуміли, що така система не дає рухатися вперед, тому зняли заборону на лихварство. Виникає капіталізм. За самою назвою він є економікою капіталу, тобто, позикового проценту. Ця модель має переваги й недоліки. Основна перевага в тому, що вона прискорювала науково-технічний прогрес. Недолік - новий продукт треба було продавати за межі цього старого світу. Тобто, модель вимагала постійного розширення. Так з'явився західний глобальний проект, одним із головних понять якого стала свобода - право будь-якої особи самостійно обирати систему цінностей для себе.
Паралельно виник "червоний" проект. Він передбачав, що лихварство треба знову заборонити. Оскільки воно рухає суспільство: процент дозволяємо, але забороняємо його приватне використання. Ця ідея просувалася через швейцарського економіста Жана Сісмонді до Маркса й далі до соціалістів. Усе XX століття ці дві лінії воювали між собою. Переміг західний напрямок. А далі стався конфуз. Модель постійно вимагала розширення, а центрів у рамках її розвитку меншало. Після Другої світової війни їх лишилося два - США та СРСР. А зараз економічно весь світ - єдина доларова система з єдиним американським центром.
За якою системою рухається Китай?
- Китай вбудовано в цю систему. Наприкінці 1980-х він стояв перед ситуацією, що склалася в СРСР на початку 1930-х. Тоді Радянський Союз перебував у стані близькому до Стародавнього Риму. Побудувати заводи, що випускають трактори могли, а замовника, який міг би їх купувати, не було. Сталін розглядав колгосп як споживацький суб'єкт. Тобто створив технологічний центр із внутрішнім попитом. Китай також розпочав будівництво підприємств але країна не мала можливостей для реалізації. Потрібно було або починати колективізацію й штучно створювати ринки збуту, або шукати їх на Заході. Зараз там основний споживач Китаю, існувати самостійно держава не може.
Західна модель, що сформувалася до кінця XVIIІ століття тепер руйнується. Вона влаштована так, що видає кредит під розширення. А розширюватися вже нікуди. Це не означає, що в усіх усе є. Просто модель працює для того, аби повернути кредит. А щоб його повернути, слід продати продукт. У американському суспільстві в людей усе розписано: спочатку збирають гроші на навчання, потім купують у кредит машину, потім відкладають гроші на будинок, а далі знову на інститут, для дитини. На інновації коштів немає. Аби їх продавали, придумали модель розширеного відтворення: за рахунок впровадження інновацій, попередні покоління товарів продають кудись в інше місце, дешевше. Завдяки цьому в виробників виникають додаткові гроші й на них вони купують інновації. Але зараз зовнішні ринки вичерпано, і модель не працює. Її слід докорінно змінювати. Говорити про це публічно ніхто не хоче, бо вона дуже довго працювала, і з'явилися бенефіціанти, які вибудували під себе цілі політичні системи.
І хто ж вони, учасники цього заколоту? Якісь "жидомасони"?
- Уявіть ситуацію: у вас є 100 тисяч марафонців, на них - один великий приз, три маленьких і 50 дрібних. Перші 54 марафонці отримають призи. Або дачний кооператив: не кожна ж людина тягне газ собі на ділянку, є група осіб, управління, які розбираються, скільки це коштуватиме. Решта їм платять, аби вони з усім цим розбиралися. Така сама ситуація в економіці. Була модель, діяла сяк-так, і в ній були люди, які керували. Вони не "жидомасони" в тому розумінні, що не створювали цю модель під себе. Але сьогодні поводяться, ніби справді є "жидомасонами" - не хочуть іти зі своїх позицій. Тому скрізь лунає: "Ввсе добре, криза закінчується!" Створили систему обдурювання всіх. Вона якийсь час діяла, але сьогодні скінчилася. Можна дуже довго обманювати небагато людей, але дуже не довго - всіх.
Скільки світова економічна система зможе проіснувати в її теперішньому стані?
- Спад триватиме ще п'ять-вісім років. Що далі - невідомо. Хвилі кризи, про які говорять насправді не хвилі, а сама криза. Вона продовжується, адже для боротьби з нею нічого не роблять. Як розподіляться темпи цього спаду - незрозуміло. Було різке падіння 2008-го, потім майже на два роки все начебто заспокоїлося. Насправді, це не зовсім так. Проблеми існували, але їх перевели у сфери, які для приватних осіб майже непомітні.
Феодальна модель існувала в рамках біблійних заборон. Коли в якомусь селі був попит на чотири вози в рік, то виготовляти п'ятий забороняли
Людство має вигадати нову модель розвитку. І це не модель позикового відсотка. Вважаю, вона може бути в певному розумінні соціалістичною: кредит буде, але його приватне надання заборонять.
Золото, скоріше за все, повернеться на позиції єдиної міри вартості. А валюти будуть різні. Ймовірно, на зразок євро: одна валюта для низки країн, економіки яких близькі. Ці валюти між собою обмінюватимуться через золото.
Євро залишиться, але це, по суті, валюта північних країн Європи - Німеччини, Австрії, країн Бенілюксу, Швеції. Решта повернуться до національних валют.
Як рухатимуться геополітичні процеси?
- Відбуватимуться одночасно два - об'єднавчий і роз'єднуючий. Розпадатиметься єдина доларова система. А окремі її частини, які вийшли й отримали незалежність, об'єднуватимуться. Наприклад, Митний союз між Росією, Казахстаном і Білоруссю, а там і Єдиний економічний простір. Може, й Україна приєднається. А на підході можуть бути Туреччина та Іран. У Митному союзі є певні загальні регламенти. Що їм зараз заважає створити Центральний банк? Це необов'язково об'єднання країн колишнього СРСР і необов'язково навколо сучасного рубля, бо він прив'язаний до долара. Можливо, виникне якась нова об'єднавча валюта. Єднатимуться навколо ринків збиту. Нинішню систему неможливо брати за зразок, оскільки в ній дико перекошена структура собівартості. Те, що теоретично має коштувати дорого, коштує дешево, і навпаки. Це тому, що в структуру собівартості включені кредити й плата за них. Система відносин регіональних економік сильно зміниться. У межах півтора десятка років.
Тобто Україна може й не увійти до Євросоюзу?
- Україна - специфічне утворення з точки зору держави. У ній є шматки, які мають одне до одного надто слабке відношення. Уже зрозуміло, що концепція європейської єдності - не жилець. Бо сучасна Європа - це не один, а три типи економік: північні - з високою долею експорту, південні, що живуть за рахунок експорту й туризму, та дотаційні - Східна Європа. Німеччина не може годувати Польщу, Угорщину, Румунію, Болгарію, Грецію. Тому очевидно, що ця система впаде. Куди там ще годувати Україну з її 46 мільйонами?
Основною європейською цінністю є шанобливе ставлення до закону. Візьміть Україну - у вас так само, як і в нас: "Закон что дышло, куда повернешь туда и вышло". Ймовірно, в окремих містах, які колись були під Польщею, ставлення до закону інше. Але чи можна вважати, що українці сповідують європейські цінності?
У світобаченні людей нинішня криза щось змінює?
- У західній системі заповідей немає, тому немає й моралі. Що замість неї? Закон. Як працюють американці? Якщо за вбивство іракця або афганця не карають, отже, можна стріляти від пуза.
Якщо раніше всі вірили в демократію й долар, то тепер - у справедливість. Ті хто говорили про християнську справедливість виявилися правішими за тих, хто говорив: "Загрібай гроші!"
В американську економіку закладено самознищення
Наприкінці 1980-х США створили сектор економіки, що мав забезпечити в кілька разів більшу норму прибутку за традиційну виробничу. Він виробляв товари й послуги з використанням інформаційних технологій. Цей сектор умовно називають "новою економікою". Впродовж років держава активно закликала інвестувати в нього гроші. Фінансувала створення напрямку в науці, який доводив, що "нова економіка" зможе забезпечити вічний безкризовий розвиток Америки. Головним аргументом було твердження, що інформаційні технології гарантують постійне підвищення продуктивності праці.
Але розрахунки по кожній окремій галузі економіки США показують: із 1995-го по 2000 рік реальне зростання продуктивності праці сконцентровано лише у шести секторах- оптовій й роздрібній торгівлі, торгівлі цінними паперами, напівпровідниках, виробництві комп'ютерів, телекомунікаціях. На ці галузі припадає 31 відсоток внутрішнього валового продукту Штатів і 29,5 відсотка загальної зайнятості. У всіх інших 53 галузях американської економіки продуктивність праці зростала несуттєво або взагалі падала.
"Нова економіка" висмоктувала гроші з традиційної - усе більше галузей вкладали кошти в переоснащення своїх підприємств на основі нових технологій. Гроші на це брали в кредит. Але повернути їх було неможливо, оскільки не збільшувалися й обсяги продажів кінцевим споживачам. Аби змусити американців витрачати гроші на продукти й послуги "нової економіки", довелося б збільшити й інвестиції у сам сектор.
У "новій економіці" витрати на зарплату працівника були більшими, ніж у традиційних галузях економіки. Так, із 1980-х у США виросло покоління менеджерів із величезним місячним доходом. Під них будували цілі інфраструктури: котеджні містечка, елітні приватні клуби, фітнес-центри, ресторани тощо. Зараз вони переважно порожні.
На початку 2000-х обсяг "зайвої" частини американської економіки становив 15 відсотків ВВП. США змушені постійно шукати ресурси на підтримку цього сектора. Саме цим Михайло Хазін та Андрій Кобяков пояснюють збільшення американських військових витрат із 2001 року в книжці "Закат империи доллара и конец Pax Americana", яка вийшла 2003-го.
4 
1
Коментарі
3