Це мама "вступила" мене до художньої та музичної шкіл у Вишневому. Там, якщо нічим не займаєшся, стаєш або бандюком, або наркоманом. Мама присадила мене на мистецтво.
Колись дуже хотів літати. Із дворовими друзями вирішили зробити дельтаплан із віконних штапиків та целофану. Слава Богу, що так і не зібрали його, бо навіть вибрали місце для стрибка. Певно, повбивалися б.
Розписував поплавки і заробляв на цьому. Робили їх на житломасиві Виноградар, потім клеїли наліпки "made in Germany".
Не знав, як зупинитися, коли п'єш. Спочатку все класно, а потім бац - і нічого не пам'ятаєш. Якби можна було, підліткові роки викреслив би з життя. Мені за них соромно.
За світоглядом у мене якраз закінчується підлітковість і починається юність. Почуваюся років на 22-23.
Я - фетишист. Дуже люблю артефакти XIX століття. Було б здорово тоді народитися.
У друга в одеській квартирі на вулиці Дерибасівській стіни заввишки 4 метри. Неможливо передати, як там зручно жити. Відстань між людиною і стелею прорахована ідеально.
Навіщо творити щось своє, не знаючи, куди його впихнути? Набагато цікавіше не дати загинути існуючим речам - дубовим дверям, ліпнині, ковці. Міняти все це на пластик - гірше за бомбардування.
Мистецтво десь на третьому місці в людей - після достатку й комфорту. Тому скульпторам живеться важко. На щастя, кладовищ ніхто не скасовував. Там усе стабільно. Підробіток завжди можна знайти.
Слава - це можливості. Раніше було вкрай важко переконати замовника, що можу щось зробити. Зараз варто лише назвати своє прізвище й показати роботу. Люди одразу усміхаються, йдуть на контакт.
Початківець має зрозуміти, що всі великі теж колись були звичайними людьми. Пісяли, какали, малювали погано, потім краще. Тільки зрозумівши це, можна навчитися створювати шедеври.
Глина - святий матеріал. Говорю з нею, намагаюся переконати, чому обрав саме цю, а не іншу форму.
Сучасна школа мистецтва з'їла все хороше. У нас більше цінують грамотне виконання, ніж філософське наповнення. А на Заході концепція знищила будь-яку техніку. Люди елементарно не можуть намалювати портрет чи зобразити людську руку пропорційно. Немає балансу.
Основна тенденція зараз - забити на себе і йти в ногу з часом. Людям уже нецікаво вистраждати свій продукт. А насправді треба довести до ладу лише одну річ. Після цього з'являться і гроші, і меценати.
Гроші постійно кудись зникають. Якби навіть виграв мільйон доларів, то, певно, з'явилося б п'ятеро-семеро красивих дівчат, які успішно "пристроїли" б його за місяць. А далі знову довелося би затягувати пасок.
Замовників прошу видавати мені гонорар частинами.
Якщо тобі кажуть прийти кудись - іди. Як тільки я зрозумів це, усе стало на свої місця. В абсолютно непотрібних зустрічах почали відкриватися нові перспективи.
Лише нещодавно нарешті потоваришував сам із собою.
На релігії в мене бракує часу. Трохи захоплювався православ'ям, але воно надто ревне. Усе як в анекдоті: "Святий Петро веде раєм групу новоприбульців. Розповідає: "Тут у нас буддисти, тут кришнаїти, тут - католики. А тут, т-с-с-с, православні". - "А чому пошепки?" - "Бо думають, що вони тут одні".
Ідеально мати дві жінки. Одна - мати, сім'я, друга - муза. Перша - тепло й добро, друга - творчі істерики. Як це знайти чи сумістити в одній, поки що не знаю.
Найжахливіше - це коли дівчата курять. Я з такими відмовляюся цілуватися.
3 
35413
Коментарі
1