Володимир ФЕСЕНКО, 51 рік
Народився у місті Лозова на Харківщині. 1981 року закінчив Харківський державний університет за спеціальністю "викладач історії та суспільствознавства", 1986-го - аспірантуру Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Кандидат філософських наук. Стажувався в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті, США, та в канадському Університеті Квінз. 1993 - 1999 року координував програми напрямку "Громадянське суспільство" в харківській філії Міжнародного фонду "Відродження". 2003 - 2010-го - голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента". Цього року очолив Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна. Одружений, має двох доньок.
Яку стратегію обрала Партія регіонів на місцевих виборах? Який результат був би для них прийнятний?
- Планів є кілька. По-перше, сформувати так звану адміністративну структуру влади. Виконавчу, фактично, вже мають. Хочуть отримати більшість у радах, аби сильніше впливати на політичну та економічну ситуацію на місцях. Бо, хоч і формально, саме місцеві ради затверджують бюджети. Тому остаточною крапкою формування вертикалі влади має стати контроль над ними.
По-друге, "регіонали" прагнуть продемонструвати продовження "переможної ходи" - розширити електоральний вплив не лише на Сході, а й у Центральній Україні. Для цього використовують різноманітний інструментарій. Наприклад, мобілізують діючих мерів або найбільш популярних місцевих лідерів.
На Заході завдання таке: сформувати в радах лояльну до президента й губернатора більшість.
Тобто, сформувати "правильну" опозицію?
- Головне - не допустити формування опозиційної більшості в західноукраїнських місцевих радах, а також якомога більше "опустити", в прямому й переносному сенсі, "Батьківщину" Тимошенко. Для цього клонують місцеві організації, виводять їх із-під контролю центрального керівництва партії. Здебільшого в регіонах, де "тимошенківці" мають суттєвий вплив - Київська область, Львівська та деякі інші. А далі за рахунок депутатів-мажоритарників прагнутимуть сформувати більшість, яка не буде під контролем Партії регіонів, але стане лояльною до неї.
Чи має влада установку на певні відсотки по регіонах?
- Чуток про це багато. Є інформація з різних джерел, нібито заздалегідь будуть написані протоколи. Проте точно дізнаємося про це лише після виборів. Було би доцільно проводити місцеві екзит-поли, щоб нейтралізувати такі ризики. Звісно, не по всій країні - це задоволення не з дешевих. Але принаймні в регіонах, де такі ризики є найбільшими.
На який результат "регіонали" можуть розраховувати в західних областях?
- Зможуть поборотися приблизно відсотків за 10. Результат у 20 і більше відсотків викличе недовіру, підозру й сумніви. Тут якраз розрахунок на мажоритарників, які не обов'язково повинні бути "регіоналами".
Чи усвідомлюють місцеві "тушки", що підтримка Партії регіонів означатиме їхню політичну смерть на Галичині?
- Розуміють, ясна річ. Але ж про вибори починають думати лише тоді, коли вони наближаються. От, наприклад, мене часто питають, хто буде українським Ходорковським. А я кажу, що кожен із українських олігархів бачить себе не Ходорковським, а Абрамовичем. Із місцевими депутатами те саме. Вони піклуються насамперед про свій бізнес. І зараз, і після виборів. Для багатьох із них, по всій країні, важливо не перемогти, а просто балотуватися від Партії регіонів. Навіть якщо знають, що програють. Факт висунення від партії влади буде для них своєрідною індульґенцією. Мовляв, бачите, я не боюся йти від "Регіонів" на Галичині!
Чи не виникне конфлікт між губернаторами та місцевими радами там, де "регіонали" програють?
- Конфлікти можливі, якщо в західних областях опозиції вдасться сформувати більшість. Зокрема, вотум недовіри губернаторові. Але саме за формат більшості в обласних радах і йтиме головна боротьба.
У кого зараз хороші стосунки з Партією регіонів і як ви оцінюєте шанси інших учасників виборів?
- Ні в кого. Жаліються майже всі. Щоправда, критики не чути від "литвинівців". Але в них не той статус, аби складати якусь конкуренцію "регіоналам". Публічні скарги на утиски були й від Тігіпка та його однопартійців, від комуністів.
У "Сильної України" є шанси потрапити до місцевих рад майже по всій Україні. Рейтинг дозволяє без проблем подолати тривідсотковий бар'єр. Будуть і мажоритарники, і мери. Влада дивиться на партію Тігіпка як на союзників. Разом із тим, "Сильна Україна" відбирає в неї голоси в східних і південних областях. Не виключаю, що їх будуть "гальмувати" на фініші. Намагатимуться за їхній рахунок підвищити свій рейтинг. Вони можуть бути принесеними в жертву на Сході. Але в Центрі чи на Заході їх особливо не чіпатимуть. Хоча Тігіпко неодноразово зазначав: у залежності від ситуації, "Сильна Україна" може об'єднуватися з опозиційними силами.
У західних регіонах відчувається, що ситуація для "Нашої України" поступово стабілізується. Можливо, це пов'язано з оновленням керівництва партії. Принаймні, за соціологічними дослідженнями, падіння її рейтингу припинилося. Для них важливо залишитися у вищому дивізіоні української політики. На Сході й Півдні шансів практично не мають. А на Заході будуть представлені в радах і, можливо, отримають мерські посади.
"Фронт змін" має шанси ввійти до багатьох рад. Складніше з мерськими кріслами. Наприклад, їхній головний кандидат Едуард Гурвіц в Одесі має певні шанси на переобрання. Проте "регіонали" зроблять усе, щоб на "своїй" території поставити "свого" мера. Там уже сформувався великий антигурвіцівський фронт. Його ненавидять багато людей, які навіть не є прихильниками Партії регіонів. А це може зіграти їм на користь.
Комуністам теж потрібно залишитись у віп-лізі. На відміну від Народної партії, представництво якої в місцевих радах, безперечно, суттєво звузиться, у комуністів є можливість на Сході й Півдні подолати 3 відсотки й створити хоча б маленькі фракції.
В опозиційну більшість у центральноукраїнських областях не вірите?
- Уже зрозуміло, що на Київщині "Батьківщини" в облраді не буде. Може, хтось пройде по мажоритарних округах, але боротьбу за список вони програли. В інших регіонах сформувати опозиційну більшість також буде складно.
"Батьківщина" заявила, що не братиме участі у виборах до Львівської обласної ради.
- Тамтешні місцеві керівники або перейшли на бік влади, або, як у Тернополі, бачать ситуацію інакше, ніж Тимошенко, і мають власні амбіції. Їх хотіли усунути, але вони зберегли контроль над печаткою та документами. Це активно використовує влада. У Львові "Батьківщина" фактично втратила свою обласну організацію як суб'єкт виборчого процесу. Від цього потенційно виграє "Свобода".
На Львівщині "Батьківщина" пропонує тактику бойкоту. Але недолік у тому, що багато жителів області не знають реальної ситуації. Аби бойкот був ефективний, треба інформувати людей. Це має бути потужна інформаційна кампанія, фактично паралельна виборній. Інакше така тактика призведе до поразки.
Чи має опозиція якусь чітку стратегію?
- Опозиції як цілісного політичного суб'єкта в нас зараз немає. Існують різні сили з власними тактиками й стратегіями. Є "Батьківщина", яка в різних регіонах працює по-різному. Є "Свобода", що хоче перемогти на Галичині й таким чином забезпечити електоральну базу до парламентських виборів.
"Фронт змін" Яценюка та Єдиний Центр Балоги демонструватимуть опозиційність. Але після виборів можуть частково співпрацювати з владою.
Головні зусилля Партія регіонів спрямовує проти "Батьківщини". Щоб та отримала якомога принизливіший результат, а в деяких регіонах узагалі була виключена з перегонів та розподілу мандатів.
Як реагувати людям, якщо з перегонів на крісло мера знімають популярних місцевих кандидатів?
- Насамперед, бойкотувати вибори. Хоча це складна й тонка тактика. Її можна використовувати, якщо є достатньо ресурсів і впливу на виборчі комісії. В умовах, коли немає обмеження щодо явки, навіть якщо проголосують 10 відсотків людей, вибори відбудуться. Низьку активність виборців можуть використати для фальсифікації результатів.
Якщо йдеться про випадки, як у Кам'янці-Подільському, варто демонструвати, що громадськість не погоджується з усуненням місцевих лідерів. Потрібно протестувати, об'єднуючись навколо такої фігури. А також інформувати про це Київ, закордон. Бо зараз іде боротьба не лише за результат виборів, а й, як би пафосно це не звучало, за перспективу української демократії. Кожне таке порушення, свідоме викривлення виборчого процесу повинні бути оприлюднені. Вже потім можна буде узяти реванш. Бо політична сила, яка зараз формально програла, згодом зможе виграти зі значно більшою перевагою, якщо не розгубить довіри людей.
Якою є роль мерів у президентській вертикалі?
- За цю посаду не йшла б аж така жорстка боротьба, якби вона не була важливою. Зараз міські голови, навіть у містечках, - останній бастіон демократії та місцевого самоврядування. Йде боротьба, яка визначить, чи вбудують мерів і місцеве самоврядування як таке в систему керованої демократії. Є мери, які на президентських виборах підтримували Тимошенко, а тепер висунулися від "Регіонів". Це робиться не лише заради впливу, а й для підняття рейтингу правлячої партії.
Мерів, які виходитимуть із-під контролю, усуватимуть шляхом місцевого референдуму або за допомогою блокування радою його діяльності. Плюс - тиск правоохоронних органів. Його вже використовують. Боротьба за мерів продовжуватиметься й після виборів. Для Партії регіонів незалежні мери - непотрібний залишок демократичної системи, який руйнуватиме вертикаль влади.
Чи мають доступ до адміністративного ресурсу інші партії?
- Уперше за останні роки спостерігаємо консолідований адміністративний ресурс. У ньому зростає складова силових відомств. І це не просто сприяння міліції чи СБУ певній політичній силі. Йдеться про жорсткий тиск. Дедалі частіше чуємо: людей звільняють із роботи за те, що можуть підтримати кандидатів, які не належать до Партії регіонів, навіть не обов'язково опозиційних. Але коли це суперечить настроям суспільства, може виникнути зворотний ефект. І хто зна, можливо, притаманна українській ментальності дуля в кишені опиниться у виборчому бюлетені.
Чи може спроба відтворити в Україні путінську модель спровокувати соціальний вибух?
- Повністю перенести модель керованої демократії на український ґрунт не вдасться. Янукович хоче зберегти обличчя перед Заходом. Він постійно використовує не лише реформаторську, але й демократичну риторику. Питання в тому, наскільки великою буде розбіжність між нею й реальним станом речей. Будуть хитання, використовуватимуть адмінресурс, вибудовуватимуть жорстку вертикаль влади. Але водночас зберігатимуть видимість, фасад демократії. На виході матимемо такий собі напівавторитарний режим. Чого в ньому буде більше - авторитарності чи позірної демократичності, залежить не лише від політичної волі Януковича, а й від самого суспільства.
Соціального ресурса, як у Путіна чи Лукашенка, у Януковича немає. Треба чимось годувати, у прямому й переносному розуміння, своїх прихильників. В обмін на втрату демократичних свобод потрібно дати соціальні гарантії. А з цим проблеми.
Чи впливатимуть зловживання адмінресурсом на настрої людей?
- Серйозних протестів не очікую, враховуючи стан громадської думки, розгубленість, утому від політики, тотальну недовіру. Опитування по різних містах показують: по-перше, люди ухиляються від чіткого визначення власних політичних уподобань. По-друге, критично ставляться до всіх політиків. Тому організувати протест буде дуже непросто. Негатив має накопичитися. Відверті прояви фальсифікації можуть у майбутньому відвернути від "переможців" частину регіональних еліт і позначитися вже на парламентських виборах. Зміниться ставлення до української влади за кордоном. Місцеві вибори - це, зокрема, й питання легітимації нинішнього політичного режиму в Україні.
Як "регіонали" поводитимуться, якщо програють місцеві вибори?
- Залежить, що вважати перемогою, а що - поразкою. У Криму чи на Донбасі перемога - це одноосібна більшість у радах. У Центральній Україні - більшість на чолі з "Регіонами". На Заході - поразка "Батьківщини" й відносно лояльна до центральної влади більшість. Якщо вони цього не досягнуть, то вважатимуть, що програли.
Як це сприйматимуть?
- Болісно. Руйнуватимуть більшість в опозиційних радах. Звільнятимуть губернаторів, які не забезпечили "переможного результату", як це робили за Кучми. Досвід є, його пристосовуватимуть до нових умов.
Як застосовують адміністративний ресурс для дискредитації опонентів
- Лівадія, АР Крим. Діючого голову селища Анатолія Мамикіна затримали за незаконне виділення землі в Ялтинському заповіднику. Мамикін збирався балотуватися від комуністів. Подібні звинувачення висунули чинному міському голові Гурзуфа Віктору Гамалю та Алупки Андрію Харитонову. Гамаль зняв свою кандидатуру з виборів. Харитонову зробилося зле під час обшуку, його забрала "швидка".
- Сімферополь. Обшукали квартиру кандидата в депутати Верховної Ради АР Крим Юрія Коломійцева. Пояснили це матеріалами кримінальної справи, але не уточнили, якої. Він представляє партію "Союз".
- Херсон. Кандидата в мери від Республіканської Християнської партії Сергія Кириченка звинувачують в антисемітизмі та розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Він переховується. А на територію заводу "Корабел", який належить кандидатові в мери від "Союзу лівих сил" бізнесмену Владленові Гіріну, увірвалася податкова міліція. Вилучили документи й паралізували роботу підприємства, з яких причин, не пояснили.
- Дніпродзержинськ на Дніпропетровщині. Місцевий прокурор розпочав справу лише проти одного з кандидатів на посаду міського голови "за передчасну агітацію" - Віталія Купрія, якого підтримала партія "За Україну!"
- Суми. Порушили кримінальну справу проти мера Геннадія Мінаєва. Він балотується від партії "Рідне місто". За анонімними повідомленнями з міліції, мера намагаються спіймати на хабарі. Він відмовився вступити до Партії регіонів. За хабар у $10 тис. затримали Сергія Яковенка, міського голову Карлівки в Полтавській області. Він - кандидат від Української народної партії. Квартиру обшукали, його тримають у СІЗО. За хабар затримали й Анатолія Нестерука, чинного мера Кам'янця-Подільського на Хмельниччині.
- Васильків на Київщині. Колишнього мера Валерія Поповича, кандидата від партії "Єдність", понад два тижні відмовлялися реєструвати в місцевій виборчій комісії через неправильно оформлені документи.
- Черкаси. Кандидата й чинного мера Сергія Одарича звинуватили в тому, що передав Луцькому автомобільному заводу комплекс будівель у місті. Одарич представляє Партію вільних демократів.
- Луцьк. Кандидата в мери від "Сильної України" Миколу Романюка звинувачують у підробці актів виконаних робіт при реконструкції теплових мереж. Романюк заявив, що не братиме участь у виборах.
- Володимир-Волинський на Волині. Кандидата в мери від партії "Справедливість" Анатолія Сороку звинуватили в поширенні агітаційних листівок проти чинного міського голови Петра Саганюка. Партійний офіс, а також квартиру брата Юрія Сороки обшукали. Проти останнього порушили кримінальну справу. Суд виправдав його.
Факти зафіксовані Комітетом виборців України
2 
1
Коментарі